Україна - Росія: 16-та хвилина нового тайму
Тетяна КОРОБОВА, "День"
Ну все, припливли. Ще можна на тлі цілковитого внутрішнього розвалу підбадьорювати себе розмовами про досягнення на зовнішній арені. Можна як і раніше вважати жартом фразу "Пріоритетною для нас є країна, в якій Президент поки що не побував". Можна з ранку до вечора говорити, що Україна - держава в центрі Європи. Але реакція Росії на ратифікацію Україною великого договору, повідомлена на 16-й хвилині "Часу" ГРТ, між якоюсь губернією та Лукашенком - ось наше справжнє місце.
Це колись усі носилися з Україною, передбачаючи її дії і вважаючи, що без неї Союз - не Союз, Союзний договір - не договір, СНД - не СНД. Навіть "липа" - "Кравчук розвалив Союз" - нагадує про значущість держави, на позицію якої не можна було не зважати. "Хитрий лис" - тяжкий спогад для Росії, але не найганебніші сторінки для України.
Сьогодні широкомасштабний договір з Україною, навколо якого було стільки напруження, тріскотні й галасу, не викликає з російського боку найменших емоцій, окрім легкого погладжування по голівці. Та ще погано прихованого бажання зрушити з місця питання "українського міста російської слави", зданого нами в ім'я політичної кон'юнктури, аби відкрити шлях широкомасштабній "дружбі" з великим сусідом. Котрому, як з'ясовується, наші передвиборні ігри цікаві лише з точки зору того, що ще можна отримати "за так", тобто за гарантії особистої підтримки - нафтопереробку, газопроводи, інформаційний простір тощо.
Утім, можливо, місце події, яка сталася в українсько-російських відносинах, і справді гідне саме 16-ї хвилини російського ефіру? Адже в них вибори не скоро, для них експлуатація теми дружби сьогодні не актуальна. Для них актуальні угоди навколо Чорноморського флоту й завжди - тема патріотизму. А те, що свої національні інтереси - економічні й політичні - вони, як і раніше, обстоюватимуть зокрема й за рахунок виборів нашого Президента - в цьому можна не сумніватися. Зубожіла, розорена, роз'їдена корупцією країна, з безвольною владою, засмикана різновекторними командами і кланами, котрі прагнуть будь-якою ціною втриматися біля годівниці - чудовий полігон для розв'язання своїх проблем могутніми сусідами. А гучне "на Україну слід зважати" - це, схоже, з минулого. "Этот тайм мы уже отыграли". Пішла 16-та хвилина нового.
