Наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2016-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.
1. Чим вам найбільше запам’ятався 2015-й рік? Які події року, що минає, змінили Україну і світ?
2. Чим 2015 рік для вас особисто був особливим?
3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?
4. 2016-го наше видання відзначає 20-річчя свого існування. Ви і «День»: ваша історія.
Лідія Стародубцева, історик культури, доктор філософських наук, завідувач кафедри медіа-комунікацій ХНУ ім. Каразіна
1. Важливою подією року я вважаю надання Нобелівської премії білоруській письменниці Світлані Алексієвич, це знакова подія не тільки для культури й літератури, але й для того, що ми сьогодні вважаємо соціально-значущим висловлюванням. Бо її твори – це не художній текст, а скоріше репортажні замальовки, життєписи, побутописання, те, що несе правдиву інформацію. Це більше схоже на журналістику, ніж на традиційно художню літературу.
2. Особисто для мене значущою подією в 2015 році була поїздка в АТО в район Мар’їнки, в села Луганське, Красногорівка. Це нейтральна територія, де вже рік йдуть обстріли. Я поїхала з волонтерами в якості кореспондента, і привезла звідти багато фото, аудіо та відео. Але сама поїздка, що тривала лише день в липні, стала для мене поворотним моментом всього життя, бо я побачила просто поряд з нами пекло та Апокаліпсис. Я більше стала цінувати тендітний та хиткий світ, в якому ми живемо, в мене відбулася переоцінка цінностей. Я зробила фотоальбом та аудіопередачу та зняла невеликий фільм, де головними героями були зруйновані оселі.
3. Героями 2015 року для мене стала родина Померанцевих, Ігор та Пітер – батько й син, які дуже полюбили Харків, полюбили приїздити сюди, обидва українські патріоти. Я намагалася записати їх діалог, дослідити їх складні взаємини як письменників, як публічних особистостей. Вони обидва (батько – письменник, поет та радіожурналіст, а син – політичний діяч, оглядач, критик) дуже яскраві інтелектуали, імають водночас багато спільного та протилежного, але постають в героїчному ореолі.Я зняла цілих три фільми, де героєм був старший Померанцев та його вірші. Це ціла епоха для мене, бо я починала слухати його ще в інституті на Радіо «Свобода», чий голос завжди був значущий. А в молодшого Померанцева вийшла в 2015 році книжка, присвячена аналізу путінської пропаганди, зараз це інтелектуальний бестселер. Антигерой для мене це поетеса, що приїхала з «ЛНР», Олена Заславська. Вона викликає почуття огиди, бо є ідеологом убивств. Вона не глупа людина і використовує обдурених людей, свідомо спотворює дійсність, її виступи в Харкові мені було майже фізично боляче слухати.
4. Газета «День» це для мене маячок достеменного об’єктивного знання, це медіа, якому можна довіряти. Видання має для мене особисте значення, дуже емоційне і позитивне, бо входило в моє життя в різних ракурсах. Колись я публікувалася в «Дні» - в 2006 році ми з нині покійним Володимиром Шкодою, який тоді вів рубрику «Лавка філософа», вступили в листування, в діалог щодо питань філософії, це був дуже нестандартний жанр для газети! Я знайома з кількома людьми, котрі мають стосунок до видання. Зараз я рідко знаходжу друковану газету, зникло відчуття тактильності, матеріали читаю здебільшого в електронному вигляді. Але це все одно мій друг, хоч і віртуальний.
