Дорогі друзі, ви знаєте, як ми цінуємо ваші думки і наше спілкування. Вкотре читацький клуб «Дня» робить свій внесок в осмислення подій року, що минає. Пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання (нижче) нашої новорічної анкети.
Бажаємо вам радісних Новорічних свят і щасливого 2019 року!
1. Ми знаходимося в складному історичному процесі: як би ви його назвали? Чого вас навчив 2018 рік?
2. Які події року, що минає, на вашу думку, змінили світ і Україну?
3. Яка подія в житті країни стала найважливішою особисто для вас?
4. Кого ви вважаєте героєм і антигероєм року?
5. Три речі, які додають вам сил й наповнюють оптимізмом?
6. Автори, статті, проекти газети «День», які вирізнялися 2018 року?
Остап Дроздов, журналіст:
1. Я вже давно відключився від державних справ, тому свою країну навчився спостерігати, як лікар за безнадійно хворим. Моя основна мета – зберегти свій власний здоровий глузд посеред ідіотів із правом голосу. Всі мої зусилля спрямовані на те, аби не заразитися країною, яка невпинно деградує і не хоче бачити очевидного. Тому цей рік мене нічим не здивував. Люди охоче купляються на картинку і примітив. Люди не здатні підняти планку ні до себе, ні тим паче до політиків. Люди з упертістю барана на біле кажуть чорне і навпаки. Їм подобається жити в королівстві кривих дзеркал, де існує розмаїтий вибір лише між милом і мотузкою. Я з цікавістю дивлюся на агонію суспільства, яке не спроможне злити в унітаз увесь істеблішмент «бувалих і досвідчених». Я вивчаю цей стокгольмський синдром, аби на прикладі своєї країни засвоїти науку, як умудрятися підтримувати своїх гвалтівників, причому добровільно і фанатично. Ще один крок до державотворчого тупика зроблено. Я радий за своїх співвітчизників-мазохістів.
2. Важливим є Томос. Хоча він ніяким чином мене не торкається, оскільки я не є православним, проте я розумію цивілізаційне значення Томоса. Історія лише починається, і попереду нас чекає найважча фаза відривання від російської орбіти. Я готую себе до релігійних диверсій у виконанні російської церкви. Втім, я наголошую, що Томос узагалі не потрібен нам – якщо ієрархи не переведуть Україну на григоріанський календар. Без цього Томос буде сухою формальністю, а Україна так і залишиться в кишені кіріла і путіна. Друга подія, яка є вкрай важливою, - це посилення Системи. Я констатую поразку всіх антикорупційних потуг. Цю Систему здолати стає неможливо. Насіров та йому подібні Єфремови, Януковичі, Портнови можуть не лише легко реабілітовуватися, але й нарощувати жирок. Це зрозумів не лише народ (точніше, притомна його меншість), але й Захід. На превеликий жаль, Захід розцінює Укаїну як чорну діру в центрі Європи, і я з ним згоден. Думаю, ми стоїмо на порозі прийняття принципового геополітичного рішення замість нас. Прогнозую, що 2019 рік стане роком прийняття цього рішення, від якого залежатиме вектор існування України на найближчі роки.
3. Це буде збірна подія. І її можна побачити в усіх усюдах. Цією подією я називаю білборди. Вся країна завішана тими самим мордами, які грабували цю країну останні 20 років. Для мене це стало остаточною крапкою. Я вважаю, що не має права на існування країна, яка не здатна оновлювати свої еліти. Цього року я виразно побачив, що моя країна – failed state. Якщо люди з підскоком полюбляють блукати манівцями, то чому би всю країну не назвати Манівцями?
4. Антигерої – Луценко і Аваков: вони обидва зуміли закріпити силові структури як приватні структури влади. Янукович нервово курить у сторонці. Герой – Коломойський: він упевнено веде до трону свого приватного президента. Йому дуже пощастило з безтолковим народом. Не здивуюся, якщо другий тур буде між кандидаткою від Коломойського і кандидатом від нього же.
5. Я об’їздив цілу країну і тішуся з кількості людей, які на своєму маленькому місці, на рівні витягнутої руки, роблять прекрасні справи. Мене надихають люди, які так само, як і я, відчувають зневагу до одурманених спвіввітчизників. Мене наповнюють оптимізмом молоді люди, які в гробу і в білих тапочках бачили весь цей український театр абсурду. Мене окрилюють ті, хто виходять із гри. А найбільше мені дарує радість мій заміський будинок, куди я приїжджаю і повністю відновлююся.
6. Валентин Торба.
