Запитання — це завжди бажання зрозуміти
Станіслав Лем, польський письменник-фантаст

«Iнколи здається, що я й сам із глини»

Опішненський майстер Василь Омеляненко присвятив життя гончарству
4 вересня, 2015 - 12:11
ФОТО ТАРАСА ПОШИВАЙЛА

Присвятити своє життя справі, що надає творчого окрилення й натхнення до життя, і незмінно ділитися душевним теплом з навколишніми — певно, це й увесь секрет мистецького довголіття опішненського майстра Василя Омеляненка, що 3 серпня 2015 року зустрів своє 90-річчя.

Покликання до гончарства відчув дев’ятилітним хлопчиком. Тоді його родина жила в Опішному, на Гончарівці — кутку, де мешкали переважно гончарі. Там, на подвір’ї одного з них, Василь із меншим братом Петром уперше побачили рядок щойно зліплених глиняних свистунців. Бажання досягнути такої ж майстерності збурило до невтомної роботи, і з часом у дитячих руках Василька за день народжувалося до 250 вправно зліплених свистуликів, а потім руки потяглися й до гончарювання. Так і прийшло усвідомлення того, що глина — його доля. Глинотворчість, здавалося, наповнювала сутність майбутнього світоча гончарного ремесла по вінця. Тож вагатися з вибором професії не довелося: з 1950 року Василь Омеляненко працював на місцевому заводі «Художній керамік» майстром творчої лабораторії.

Першу відзнаку художньої досконалості виробів Василя Омеляненка, його неповторної творчої харизми принесла декоративна скульптура «Баран», яка в 1960-х роках уперше представила діяльність заводу на мистецькій виставці в Брюсселі. Про справжній талант цього скромного гончаря нині говорять тисячі його дивовижних творів — глиняні іграшки, посуд, свічники, декоративна скульптура, пошановані численними перемогами й відзнаками на всеукраїнських і міжнародних мистецьких виставках, а також високі звання члена Національної спілки художників України, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслуженого майстра народної творчості України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка та Премії імені Данила Щербаківського.

Обравши гончарство життєвим шляхом, майстер не полишив ремесло й сьогодні: в його домашній майстерні з’являються все нові й нові твори. Усі ніби просяться до рук, адже випромінюють любов до глини, до рідної землі, до життя. «Як до глини пристану щось робити, так мені наче відпочинок якийсь. Я, ото, дивуюсь, як люди кажуть, що нічим зайнятися. То я, оце, півдня як посиджу без роботи, так і заморюся. Тільки сів до глини, тоді в мене думки потекли — тихо, добре мені. Гончарством займаюся 81 рік, інколи здається, що я й сам із глини», — усміхається майстер.

Роботи Василя Омеляненка є класичними зразками сучасної народної кераміки. Вони вражають своєю художньою довершеністю — точністю співвідношення скульптурних мас, красою силуету, пластичною досконалістю наліпленого декору й підкресленою повнозвучністю кольорів. Кожен його твір — неповторно оригінальний за художньо-образним змістом, за індивідуально-емоційною виразністю. Кожен новий твір — це справжня творча знахідка, що захоплює своєю неповторністю.

Мистецький доробок Василя Омеляненка знаний не лише в Україні, а й далеко за кордоном. Його роботи стали окрасою вітчизняних і чужоземних музеїв, перлиною незлічених приватних колекцій. Тож у день високоліття його зібралися привітати ті, кому доля дарувала можливість знайомства з майстром. Цього дня було презентовано персональну виставку творів ювіляра, що представила мистецький доробок Василя Омеляненка 1960—2015 років.

Щирі слова захоплення творчістю майстра й безміром його душевних чеснот, теплі побажання висловили голова Зіньківської районної державної адміністрації Віталій Панченко, голова Полтавської обласної організації Національної спілки художників України Юрій Самійленко, представники української мистецької, музейної й педагогічної спільноти, журналісти, колишні колеги, односельці, учні знаного гончаря. Телефонним дзвінком ювіляра привітав віце-прем’єр-міністр — міністр культури України В’ячеслав Кириленко. Поздоровити Василя Онуфрійовича прибув і колекціонер його творів — харків’янин Василь Гурдін із дружиною. «Я приїхав не лише як збирач робіт, а й як шанувальник генія Василя Онуфрійовича. У моїй колекції є понад 40 творів майстра. Його роботи дивовижні, добрі й щирі — такі, як і їхній творець», — поділився враженнями гість.

Тамара Гончаренко, старший науковий співробітник Запорізького обласного художнього музею, що привезла вітання ювілярові з Запоріжжя, порадувала приємною новиною: напередодні ювілею Василя Онуфрійовича в їхньому музеї також відкрилася виставка — «Корифеї українського гончаротворення з Опішного», що презентувала твори майстра з фондової колекції запоріжан та мистецький доробок інших цьогорічних ювілярів гончарської столиці — Миколи Пошивайла, Івана та В’ячеслава Біликів, Анастасії Білик-Пошивайло. «У Василя Онуфрійовича таке велике серце, що все, що він робить, робить з великою любов’ю. Він уміє радіти кожній миті, кожному доброму слову. Впевнена, його любові вистачить на всю Україну», — поділилася Тамара Гончаренко.

«Ви — неперевершений, руки ваші — золоті. Мистецтво, яке ви творите, вкарбоване золотом в історію української й світової культури», — захоплено підсумував директор Інституту керамології — відділення Інституту народознавства НАН України Олесь Пошивайло. Сам же ювіляр додав: «Хочеться жити і творити, і своїми виробами ще порадувати душу людську, щоб їй легше було на землі».

Жанна РІЗНИЧЕНКО, інформаційна служба Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments