«Білий дім» у Чорномині,

У селі Чорномин, що на Вінниччині, є школа, подібна своєю убогістю до інших сільських шкіл України, але єдина, педагоги якої відважились долати злидні. І оригінальним способом. Після того як в класах під час уроків почала падати стеля, а в районному управлінні освіти на це тільки й сказали, що цій школі ремонт необхідний, як ніякій іншій в районі, чорноминські вчителі і попросили грошей у ...американського президента.

Сталося це кілька років років тому. Тоді у сусіднє село Козлівку на відвідини з Америки приїхав колишній учень Чорноминської школи Олександр Вербицький. На прохання своїх учителів він відзняв відеокамерою рідну школу. В бандероль на ім’я Джорджа Буша разом із надією поклали лист. У ньому писали, що треба негайно відремонтувати школу, і президента США це не має обходити, тому що будинок Чорноминської школи — копія Білого дому у Вашингтоні. Історична довідка та висновки експертів додавались разом із промовистим: «Ваша допомога зміцнить зв’язок України зі Сполученими Штатами».

— Усе починається з піщинки, — каже директор Чорноминської ЗОШ I—III ступенів Руслан Броль.— Коли ми писали лист, то саме на цій дивовижній подібності й робили акцент.

Достеменно невідомо, чи читав пан американський президент того листа з України. Проте художній нарис про історію та легенди Чорноминського палацу, який написали учні та вчителі школи, детально вивчили в області. Серед розмаїття учнівських оповідок про рідну школу Чорноминський твір відібрали на Всеукраїнський конкурс «100 чудес України».

ВОСЬМЕ ДИВО СВІТУ, АБО «ВІНЕЦЬ РОЗБИТОГО КОХАННЯ»

На початку 1800 року пані Софія Гречанка, на чию честь пан Потоцький збудував уславлений Софіївський парк в Умані, посварилася зі своїм скарбником і коханцем Миколою Чорноминським. Вона дізналась, що скарбник її обкрадає. Одразу звільнила його з посади, але без конфіскації. Тому Микола Чорноминський мав гроші на придбання земель навколо поселення Розбійницьке. Задумав окультурити місцевість, збудувавши собі резиденцію, яка б стала восьмим дивом світу, але в народі чорноминські палаци нарекли «вінцем розбитого кохання». Проект всього помістя розробляв архітектор із Одеси італієць Франческо Бофо. За 20 років до того ірландець Ян Хобес побудував свій Білий дім у Вашингтоні. Проектанти не були знайомі, а схожість будинків, як тепер пояснюють історики, — це наслідування тогочасної архітектурної моди. Свій маєток Чорноминський будував iз 1810 по 1820 рiк.

Розкішний палац з’єднаний з капличкою на панському цвинтарі 20-метровим підземним ходом. Зараз про нього нагадують лише поодинокі провалля, а там, де був каретний двір пана, сучасники збудували гаражі. Микола Чорноминський був відомим колекціонером карет. Серед знаті не було жодного пана, який би не мріяв проїхатись бодай в одній з колекційних карет, та жодної пані, яка б не марила балом у Чорноминського. Одна з місцевих старожилів Хівоня Яременко пригадує, як її дід розповідав про панські бенкети. Хлопчаком, потайки від батьків та ховаючись від двірних слуг, бігав до маєтку подивитись на панів. Одного разу його упіймали і, мабуть, добряче всипали б, але відпустили на прохання якоїсь жалісливої пані, ще й дали червінця. Гроші батько доклав, щоб купити воли, хоча спочатку вишмагав сина. Куди поділися пани — в селі ніхто не пам’ятає, а в сільській раді лише знають, що совєти відкрили в маєтку сиротинець, а останні 75 років у ньому школа.

Однак власник і господар своїх палаців не полишав ніколи. Ніхто з чорноминчан не заперечує, що в школі живе дух пана, але ніхто й не боїться ходити там опівночі.

— Якщо тут і направдi витає дух пана, — каже Руслан Броль, — то він добрий. Може, саме тому під час війни цей маєток уцілів, а стеля не привалила нікого з учнів.

Утім, дехто каже, що пан, за життя обікравши Софію Гречанку, тепер просто стереже свій скарб, який захований десь у стінах чи на території школи. Та вже як би там не було з духом покійного пана, а дух демократії у школі, що подібна до Білого Дому, живе вочевидь.

СПРАВЖНІЙ ПРЕЗИДЕНТ

Інна Васілака — учениця 10-А класу Чорноминської школи і нинішній президент місцевого Білого дому. Боротьбу «за президентське крісло» у школі щоразу витримують у демократичному дусі.

Необмежена кількість кандидатів, передвиборні програми, агітація і таємниця голосування: бюлетені та опломбована скринька. Інна перемогла шістьох конкурентів, серед яких було два хлопці. До чесності та прозорості виборів свого президента школярі-виборці претензій не мають, а другий рік Інниного президентства виправдовують її передвиборні обіцянки. Чорноминський президент вже працює на наступні вибори, і імпічмент їй поки що не загрожує. У цій школі і таке можливо, бо тут вхопити двійку може навіть директор школи. Це якщо він у день свого професійного свята уроки не вивчить. Щороку в День вчителя всі 30 педагогів чорноминської школи сідають за парти, а вибрані їм на заміну самими ж школярами учні займають вчительську і крісло директора. А впродовж навчального року свої права школярі відстоюють через учнівський комітет та свого президента і єдину в районі шкільну газету, яку самі й випускають. У цій школі також тестують на рівень IQ та заохочують до проведення шкільних вечірок. Того дня, коли у школу приїхав кореспондент «Дня», у панському палаці готувались до осіннього балу. Жовтим листям затуляли обпалі стіни у танцювальній залі, яка від радянських часів слугує за актову. Кілька років тому в ній обвалилась купольна стеля і відкрились фрески: мужні лицарі схиляються перед дамами, часом оголеними. Старовинне мистецтво невдовзі забілять, але не з цнотливих мотивацій, а з бідності. На повну реставрацію палацу потрібно як мінімум 10 млн. грн., адже недавно виділених для ремонту школи, як пам’ятці архітектури, з держбюджету 200 тис. грн. вистачить, щоб перекрити дах та замастити дірки. За переказами найстаріших людей, на одному з двох куполів зали зображено всесвітній потоп, але, знову ж таки, через бідність з-під нашарування радянського вапна відкривати істину не будуть. Проте скупість державного фінансування оптимізм чорноминських вчителів не ламає.

Дивно, але навіть розчарування польського історика, який, досліджуючи на Україні панські маєтки, приїхав у Чорномин, учителям тільки додало наполегливості. Побачивши сучасний стан «вінця розбитого кохання», він вигукнув: «О, Матко Боска, що сталося з цим палацом?!» А на це його зауваження нинішні чорноминці лише твердо вирішили будь- що повернути знищену красу. Тому ще раз послали лист до Джорджа Буша, вже молодшого. Незважаючи на те, що в обласному управлінні охорони пам’яток на це дивляться скептично. Начальник відділу реконструкції та реставрації історичних забудов Микола Кушнір каже, що схожість будинків — це ще не причина для отримання грошей з іншої країни, навіть на реставрацію:

— І що з того, що курка на курку подібна? На території Вінниччини є, наприклад, близько 50 пам’яток класичного стилю, є й мавританського, але це не означає, що їх повинні реставрувати держави, на чиїх територіях вони зародились чи є такі ж пам’ятки, — каже Микола Кушнір. І в цьому є резон. Своя держава має бути, м’яко кажучи, ближчою до своєї історії.