…коли у теперішню глупу ніч українство не буде себе нічим заявляти ясним і голосним, то ніхто не піде за ним, коли настане ранок. А він таки настане неодмінно.
Михайло Драгоманов, український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, громадський діяч

Божественна суміш

16 листопада, 2011 - 00:00

На вулиці — обіцяні 26 градусів вище від нуля. Відчувається це одразу. На щастя, темнішає рано і встановлюється певна прохолода, все ж таки середина листопада. Але люди все одно ходять здебільшого в шортах і майках.

Організм, абсолютно збитий з пантелику настільки дивною невідповідністю, спочатку відмовляється від пересування, а потім приходить до стану, близького до ейфорії. Довкола — пальми, дерев’яні будинки з різьбленими наличниками, п’янкі солодкаві запахи, дзижчання цикад, мандаринові дерева, квітучі кущі, жодного жовтого листочка. Новий Орлеан. Інша назва — Безтурботне місто. Неофіційний девіз: «Хай минають добрі днинки».

Те, задля чого сюди приїжджають люди, називається Французький квартал — район, забудований будівлями з оригінальною «франкофонною» архітектурою кінця ХVIII — початку ХІХ століття. А найзнаменитіша вулиця в кварталі — Бурбон-стрит. Удень тут усе так само, як і на суміжних вуличках — тихо й по-південному розмірено. Увечері здіймається шалений гамір.

У кожній ресторації, яка себе поважає, — свій власний гурт. Грають джаз, блюз, іноді рок. Адже на цьому тримається слава міста — тут, власне, джаз як такий і народився. Це батьківщина Луї Армстронга, Фетса Доміно, Мехелії Джексон. Утім, список новоорлеанських знаменитостей, у тому числі письменників та акторів, набагато більший. Хоча, звичайно, музика тут — пануюча релігія, а Армстронг — верховне божество. Де ще знайдеш летовище імені Луї Армстронга і центральний парк Луї Армстронга?

Увечері Бурбон-стрит заполонює музика. Можна просто йти і зупинитися біля першого ж шинку, цілком поринути в царство музики, а далі — декілька кроків, і нова хвиля. Новий Орлеан втягує, немов справжній звуковий вир. Утома від спеки, багатогодинного ходіння, різниці в часі (мінус година від Нью-Йорка) розчиняється у вібруючому повітрі, і до цих звуків прислухається світ.

Чому Новий Орлеан, який побудовано в не дуже зручному місці, не раз горів і тонув, витягнув цей щасливий квиток — не така вже й загадка. Схоже, що найпотужнішим ферментом було постійне змішування культур і народів, яке панувало тут останні 200 років. Креоли були, власне кажучи, першим станом. А культура найкраще зростає саме у змішуванні такого роду. Джаз, дитя багатьох і багатьох традицій, мав народитися саме тут.

Новий Орлеан далеко не ідеальний. Очманілий, безпутний, на перехресті ураганів. Але саме Безтурботне місто може стати прикладом того, як у плавильному казані націй твориться алхімія справжнього мистецтва.

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День», Новий Орлеан — Нью-Йорк — Київ
Газета: