Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава
Ліна Костенко, українська письменниця, поетеса-шістдесятниця, лауреатка Шевченківської премії, Премії Антоновичів

Час розбивати міфи

Як досягнути гармонії у відносинах iз ЄС?
9 липня, 2004 - 00:00


Учора в Гаазі відбувся саміт Україна — Євросоюз. Українську делегацію на переговорах очолював Президент Леонід Кучма. Це перший саміт Україна — ЄС після розширення Європейського Союзу та приєднання до нього ще 10 країн. Виступаючи вчора на відкритті зустрічі, Леонід Кучма висловився про необхідність спрощення візового режиму з ЄС. За його словами, «Україна вважає, що на нинішніх кордонах Євросоюзу не повинна вирости так звана Шенгенська стіна». Президент також зазначив, що Україна зацікавлена в поглибленні діалогу з ЄС у сфері зовнішньої політики та політики безпеки. Нагадаємо, ще кілька місяців тому Київ розраховував, що саме під час Гаазького саміту буде підписано План дій співробітництва України та ЄС. Однак досі двом сторонам не вдалося досягнути згоди за деякими принциповими позиціями. Наприклад, Україна наполягає на внесення до документа положення про посилення відносин із ЄС після виконання Плану дій. Брюссель поки що не дав позитивної відповіді. Як досягнути гармонії у відносинах України та ЄС? Що потрібно зробити Києву, аби порозумітися з Брюсселем? Про це в коментарях експертів.

Сергій МАКСИМЕНКО, директор «ЄвроРегіо Україна», Інститут регіональних та євроінтеграційних досліджень:

— Насамперед Україні потрібно бути надійним і передбачуваним партнером, до якого ставилися б із повагою як у Брюсселі, так і в інших європейських столицях. Для цього необхідними факторами є послідовність та прогнозованість політики, конкретне її наповнення, адекватне реагування на шкідливі міфи та розбудова рівноправних стосунків із Росією. Передбачуваність політики є абетковим поняттям. На жаль, аналіз української політики останніх років стосовно європейського вибору свідчить про те, що саме цієї риси їй бракувало. Тому ми не маємо достатньої ваги, аби переконувати Європейський Союз у серйозності наших намірів. Для прикладу можна взяти ситуацію довкола нафтопроводу Одеса — Броди — це показовий момент. Було прийняте одне рішення — про транспортування нафти в напрямку Плоцька, а кілька днів тому виявилося, що все зовсім не так. Стосовно конкретного наповнення політики України. У першу чергу йдеться про внутрішні справи, хоча європейський вибір є зовнішньополітичним. Важливим є проведення реформ усередині країни, виконання так званого «домашнього завдання». Не можна сказати, що нічого не було зроблено, але іще маємо над чим працювати. Україна повинна адекватно реагувати на шкідливі міфи про те, що, мовляв, двері до Європейського Союзу для України зачинено. Це абсолютна неправда — згідно з документами ЄС Україна має право на набуття членства. Твердження українських політиків про те, що ЄС повинен дати нам якийсь конкретний сигнал також є неадекватним. Що ми маємо робити з тим сигналом, якщо необхідних реформ не проведено? Останній момент — відносини з Росією. Не зважаючи на те, що вага Росії як партнера для України є дуже великою, стосунки між ними мають бути рівноправними. Росія має свій вибір, Україна задекларувала інший, і саме з цього треба виходити. Тим більше, що Росія все ж таки не зацікавлена в тому, щоб Україна зближувалася з ЄС у деяких площинах. Що стосується поки що непідписаного Плану дій Україна-ЄС, то, як на мене, позиція української сторони абсолютно правильна. Є речі, стосовно яких можна піти на компроміс, а є такі, до яких треба ставитися дуже обережно, аби не зрадити свої принципові позиції. Треба намагатися їх відстоювати, і, продовжуючи переговорний процес з іншим складом Європейської Комісії, вийти на результат, прийнятний для ЄС, але є корисний і для України.

Володимир ЛАВРИНЕНКО, президент Центру «Демократія і розвиток»:

— Нам потрібна кропітка, постійна робота і політична воля, щоб реалізувати свій європейський вибір. 12 — 14 років тому країни Центральної і Східної Європи та Україна мали приблизно однакові стартові позиції в інтеграційному плані. У той час, як в інших східноєвропейських країнах були проведені радикальні економічні та політичні реформи, Україна більше про них говорила, аніж втілювала. Незважаючи на велику кількість заяв, декларацій про європейський вибір, ми бачимо, що реальні результати відсутні. Нині ЄС чекає на результати президентських виборів, які продемонструють готовність України до співпраці на спільних засадах демократії, верховенства права, свободи засобів масової інформації. Без цього, як неодноразово підкреслювали представники Європейського Союзу, не можливе прискорення відносин між Києвом і Брюсселем. З іншого боку, інтенсифікація відносин між ЄС та Україною, яка передбачає створення кількох спільних просторів між Україною та Євросоюзом (спільного економічного простору, спільного простору внутрішньої безпеки, простір для спільних дій у галузі розвитку і досліджень), потребує серйозних домовленостей між обома сторонами. Між тим, саміт у Гаазі — це перша зустріч після розширення ЄС на Схід і нещодавно проведених виборів до Європарламенту. І, зрозуміло, що новому керівництву Євросоюзу потрібен час для того, щоб визначитися.

Олександр СУШКО, директор Центру конверсії, миру та зовнішньої політики України:

— Україні потрібно завершити період євродекларацій та євросимуляцій і перейти до реальної практики, яка б свідчила про пріоритети нашого курсу на європейську інтеграцію. До цього часу ми маємо виключно голослівні риторичні фрази. Європейці це бачать і не можуть приховати подиву з того, що Україна, будучи такою сильною країною, насправді сьогодні є маргінальною і не може навіть забезпечити невідворотність демократичних реформ. Відповідно до такої країни не може застосовуватися якась амбітна політика з боку Європейського Союзу. Сьогодні він вичікує, остаточних рішень по Україні не приймається і не буде прийматися, поки не стане остаточно зрозуміло, яким шляхом іде Україна — європейським чи протилежним йому. Україні потрібно забезпечити проведення чесних виборів та досягти європейських демократичних стандартів у всіх сферах життєдіяльності. Із приводу позиції української сторони щодо Плану дій Україна-ЄС, то вона цілком правильна — треба намагатися ставити більш амбітні цілі, більш наполегливо включати питання лібералізації візового режиму. Але все це має підкріплюватися якимись аргументами. Хибною є думка, що можна побудувати ефективну політику з ЄС без урахування інших аспектів зовнішньої політики України. Євросоюз навіть говорити не буде про лібералізацію візового режиму з країною, що рухається до авторитаризму. Із Росією може говорити і говоритиме, але Росія — це сировинний придаток ЄС, відповідно Євросоюз про цей придаток турбується. Україна, на щастя, таких аргументів не має. Буде Україна демократичною — будуть добрі стосунки з ЄС. Щодо положення про посилення рівня співпраці з ЄС, яке українська сторона хоче включити до Плану дій, то в Брюсселі існує дві думки з цього приводу. Згідно з першою, цю фразу можна вписати навіть зараз, згідно з другою — треба почекати виборів... Тому рішення відкласти підписання Плану дій абсолютно логічне, оскільки європейська бюрократія дуже обережна...

Вiра КОВТИХА, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments