Це був палкий і допитливий чоловік. Найвищою мірою символічно,
що Ролан Биков — актор неймовірної працездатності (більше в кіно, напевне,
зіграв уже зовсім двожильний Армен Джигарханян) — пам’ятається передусім
ролями в радянській класиці 60-х — «Андрії Рубльові», «Перевірці на дорогах»,
«Комісарі», «Липневому дощі», «Служили два товариші». Оце вже хто, справді,
незаперечно втілив на екрані ідеалістичну максиму юності свого покоління
— «Хочу бути чесним». Мабуть, цю привабливість правди ми — приховано, соромлячись
своїх дрібних грішків і великих компромісів — і любили в Бикові. Ще буде
сказано сотні щирих слів про його фантастичний дар лицедійства (на кшталт
уже геть «собачого» євстигнєєвського), про його невгасиму громадянськість,
про неймовірний талант любові, яка сочиться з кожного кадру його картин
— від «Айболита-66» до «Опудала», яке перевернуло ліниву свідомість народу.
Навіть про жорстокість Биков говорив, співчуваючи людям. Він не просто
любив дітей, а по суті до своїх майже 70 років залишався дити
ною. Допитливою, сором’язливою, нестандартною. І дуже-дуже
чесною. Наче Буратіно, у фільмі про котрого він через непорозуміння, хоч
як завжди чудово, зіграв кота Базиліо.
№191 07.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»







