Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Честь Першого національного врятувала «Жінка під зірками»

5 січня, 1999 - 00:00

А з іншого, всі телеканали, попри фінансову кризу, вже за кілька тижнів до заповітної години заманюють телеглядачів апетитними анонсами зустрічі Нового року з Першим національним або Сергієм Сивохою («1+1»), у прямому ефірі на всю ніч з азартним Новим каналом або провокаційним Миколою Фоменком, який проводжає першу п’ятирічку на НТБ... Погодьтеся, завжди приємно, коли хтось про нас піклується, коли хтось так хоче зробити нам свято, коли для когось ти най-найбільш бажаний і шанований гість.

Так що телевраження — це, мабуть, одні з головних подій у житті мільйонів українців новорічними днями. Більш того, це якоюсь мірою і прогноз на майбутнє нашого ТБ — адже в «новорічну годину призначену» всі телеканали намагаються видати зі своїх творчих арсеналів the best — тобто краще. Отже, на що ж глядачам сподіватися в новому ТВ-році «День» вирішив з’ясувати, зазвичай, у своїх телеекспертів.

Давид БАБАЄВ, актор:

— У нас вдома кабельне ТБ. Вибір каналів великий, але... Таке враження, що ніхто дуже не напружувався. Схема відпрацьована.

На екрані всі дні миготіли одні й ті ж обличчя. Був явний перекіс естради над усіма іншими жанрами. Дуже часто третього гатунку. На цьому тлі «Російський стандарт» Микити Михалкова став окрасою новорічної програми. Подібної передачі не бачив раніше. На жаль, кінопокази також не вирізнялися оригінальністю. Багато дешевої мішури з Голлівуду. Душею відпочив на фільмах, котрі стали нашою класикою: «Карнавальна ніч», «Зоря принадливого щастя» та «Іронія долі».

Олег БІЙМА, режисер:

— Мені здалося, що в основному пропонували передачі одноманітно і дуже нав’язливо. Дивитися все було нудно. На жаль, з потоку музики лише крихти були дійсно хороші. У основному панував «вінегрет». Не відчувалося твердої руки режисера, переважав поганий смак. Ніхто не захотів поворушити звивиною, включити фантазію.

Олег СИДОР-ГІБЕЛИНДА, мистецтвознавець:

— У новорічні свята завжди «смакую» хороше, святкове кіно. На жаль, цими днями і ночами не знайшов для себе чогось особливого. На «Іронії долі» і фільмах Гайдая скоро стану писати структуралістські тексти — настільки знаю вже не тільки репліки, а й навіть речі, освітлення, не кажучи вже про музику. «Особливості» полювання і риболовлі у Рогожкіна звичайно кращі за ново-російське кіно, але рефлектувати з приводу пияцтва нескінченно — це вже синдром «зациклювання». Американські комедії — також всі з великою бородою, неначе ми живемо в нескінченному ретро. Мабуть, тільки «П’ятий елемент» закинув нас у майбутнє, але якесь дуже... підліткове.

Марина БАРДИК, працівник театрального музею:

— Мене порадувало використання старих мелодій в «Голубому вогнику» на РТР — з меншою кількістю ностальгії, а більшою — гумору. Як витончено-іронічно показали улюблені пісні політичних діячів: пародіюючи, але й виявляючи суть «державної особи». До того ж, збираючи разом канал, надали ведучим авторських передач можливість кидати жарти і дотепи з приводу своєї «продукції». А от ГРТ, його новорічна програма, видалася млявою і клішованою: стандартне заповнення пауз двома ведучими, музичні номери на естраді — все як завжди, тільки з великою часткою внутрішньої втоми.

Діана КЛОЧКО, «День»:

— Від кого чекати новенького і свіженького новорічної ночі? Від Нового каналу, як думалося, отримаємо щось зовсім вже непересічне. Інтригувала нічна гулянка на робочому місці і в прямому ефірі. Мучило запитання, а як покажуть поздоровлення глави держави? І що ж трапиться із завзятими ведучими після келиха шампанського?

Гулянка у цієї симпатичної тусовки вдалася. Попри розгубленість Наталі Сумської, котра миттєво згасла в компанії схвильованих журналістів, які товклися у студії навколо скромної фуршетної стойки. Навіть явний недобір заготованих передноворічних сюжетів, серед яких виділявся неординарно-почуттєвий репортаж Катерини Нестеренко з пологового будинку, якось не заважав спостерігати милий ажіотаж навколо величезної пляшки шампанського в руках Андрія Куликова. За 15 хвилин «до того» всі буквально скупчилися навколо камери, прямо як на сімейному фото, причому на тлі привітання Президента, кумедно вкомпонованого на задньому моніторі. Під 12 ударів, цокаючись і поздоровляючи глядачів — нявкали, дбайливо «підтягаючи в камеру» навіть своїх дружин. Чомусь було шкода оператора: він трудився не покладаючи рук, намагаючись знайти того, хто знає що, власне, робити далі.

Дійство у студії без «подарунків у студію» було вельми спонтанним і досить сумбурним. Проте глядачі тепер знають, який Новий канал у святковому вигляді. А от що вразило більше за все: 1 січня прямі ефіри вели виключно чоловіки, по-джентельменски даючи можливість відпочити дамам після веселощів. Хоч і не ново, але вражає.

Анна ШЕРМАН, «День»:

— Суперобразом року, що минув, у версії московських телеканалів РТР і НТБ виявився... «Титанік». Гадаємо, не тільки тому, що лаври оскароносця Камерона не дають спокою російським телевізійникам. Швидше за все, дуже великою виявилася спокуса ковтнути бурливого коктейлю емоцій і асоціації, на титанічну тему. Дуже притягальний і органічний гумор «утоплеників».

Наталя ЛІГАЧОВА, «День»:

— Дивно, але найбільше враження цими днями особисто мені підніс-таки Перший національний, якому Зиновій Кулик пророкує до осені (правильний час!) майбутнє найпопулярнішого каналу країни. Щоправда, враження це було не від нової дизайнерської вдяганки каналу і УТН (прем’єра якої відбулася 28 грудня). Як на мене, це явний прогрес порівняно з тим, що було — у сенсі динаміки й відходу від архаїчності заявлюваних цінностей. Але одночасно — і явна вторинність образів (кажуть, у талановитого Валерія Бабича було суворе й конкретне замовлення, і він з колегами його чесно відпрацював), і виробництво явно нашвидкуруч. Про колірну гамму говорити не будемо — це, судячи з інтерв’ю в мас-медіа Зиновія Кулика, сокровенне. Так само поки не «вразили» нічим і оновлені УТН — по-моєму, суті головних новин країни — тобто того, про Що і Навіщо віщати — оновлення поки не торкнулося. Шоу «Новий рік з Першим національним», навпаки, в котре приголомшило банальністю сценарію та режисури, найповнішою відсутністю хоча б проблисків дійсно гумору. Іронії над власними програмами — як було обіцяно — я навіть за уважного перегляду наступного дня на відеокасеті так і не виявила. Якщо, звісно, не вважати за іронію, скажімо, традиційне «прогинання» нашого Першого перед Президентом, коли ведучі передали йому «естафетну паличку» для новорічного звернення до народу як «людині, яка зробить все, щоб майбутній рік був кращим, аніж минулий». Так, смак — справа тонка.

Але... 3 січня УТ-1 показав безпрецедентну, на мій погляд, програму «Жінка під зірками», зроблену Новим каналом (Україна) і Каналом-5 (Італія). Ось де був істинний смак, ось де було життя — без гри й фальші, ось де був на місці ведучий, Вадим Кастеллі, унікальна особистість, з величезною ерудицією та існуванням у контексті європейської культури, з багатими особистими зв’язками і знайомствами в європейському бомонді. Залаштунки і сам показ шоу моди на площі Іспанії в Римі Вадим використав для створення істинного фільму-враження, котрий розкрив побут, виворіт модної індустрії. Фільму дуже безпосереднього, дуже особового, з масою найточніших і найтонших нюансів-спостережень, з чудовими авторськими ремарками і незвичайними монтажними ходами, цікавими думками як найвідоміших кутюр’є і топ-моделей, так і простих італійських громадян. При цьому у фільмі не було нашого звичного провінційного пієтету перед західними зірками та західним стилем життя. Не було сиропу й солодкавості, нудоти і пафосу. А була інтелігентність, найглибше знання предмету і спокійна, не натужна іронічність авторського коментаря. Може, комусь здасться зайвим, але я із задоволенням цими новорічними днями сказала б: «Браво, Вадиме!». По-моєму, це знак того, що відомому київському кінорежисеру, перекладачеві і світському леву вже давно час узятися за авторський проект (програми) на українському телебаченні. Ну, а для нас, телеглядачів, відкриття нової телеособистості новорічними днями — це, погодьтеся, хороший знак.

Газета: