— Нинішній пошук різних варіантів авторитаризму як методу економічних перетворень не новий. Адміністрація Л.Кучми вже не раз намагалася запропонувати той чи інший «досвід», апелюючи до надзвичайності ситуації. Причому громадську думку готують за традиційною схемою: серія конференцій, на яких розповідають про який-небудь варіант економічного «дива», згодом — обмін офіційними делегаціями.
Очевидно, постійні рефлексії президентської команди з приводу «чилійських», «корейських», інших варіантів пов’язані, по-перше, з «кризою жанру», по-друге, з пошуком способів легітимації антиконституційних рішень. З політико-технологічної точки зору, будь-які форми авторитаризму, зокрема економічного, вимагають двох основних умов. Перша — наявність сильного політичного лідера, котрий має масову підтримку. Друга — наявність популярної та переконливої ідеології перетворень, яка може переконати населення й політичну еліту в тому, що економічна доцільність вимагає обмеження конституційних і цивільних прав. Більше того, цей лідер повинен мати політичні ресурси для реалізації такої стратегії. Виходячи з наявності цих умов, розмови про «чилійський шлях» в Україні мені видаються, з одного боку — фарсом, з іншого — потенційно небезпечними. Вважаю, що «чилійське економічне диво» до України й до президентства Л.Кучми не має найменшого стосунку.
№185 29.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»






