Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Чи стане Рух «нормальною» партією?

Дискусії про це точаться поки що у фракції
6 лютого, 1999 - 00:00

Роман Зварич, який відмовився коментувати внутрішньофракційні
інтриги й деталізувати фактуру конфлікту, все ж таки на прохання кореспондента
«Дня» оцінив тенденцію: «Пішли, на мою думку, здорові процеси. Фракція
намагається розібратися: чи мають під собою грунт серйозні нарікання на
дуже низький у нас рівень демократичності. Можливо, корінь в іншому. В
тому, що в Україні називають менталітетом такого рядового рухівца, який
вийшов з мітингового стилю ведення політичної діяльності. А тепер стоїть
перед необхідністю перерости цей інфантильний етап розвитку політичної
партії і перейти до нормальної партії. Такої, яка зможе стати класичною
опозицією в державі, якій не треба буде до слова «опозиція» приклеювати
якісь химерні ярлики — конструктивна, м’яка, жорстка тощо. Тобто поводитиметься
як нормальна політична партія, в якій принципи прагматизму переважують
зашореність якоїсь ідеології».

Як відомо кореспондентові «Дня», 31 з 48 членів фракції
виступив проти політики Чорновола. Проти авторитаризму лідера та його загравання
з владою — це, так би мовити, загальне місце. Але, можливо, пошук відьом
серед своїх та шпигуноманія — це вже те, що призвело до конкретних, цілком
програшних рішень партії. У глибинах її керівних органів, наприклад, серйозно
прораховували, що, коли кандидатом у Президенти пустити Юрія Костенка,
то при третьому-четвертому місці в першому турі, його голоси у другому
будуть віддані Євгенові Марчуку. А ось якщо третє-четверте місце посяде
Геннадій Удовенко — то, зрозуміло, не Марчукові, а Леоніду Кучмі. Те, як
лідер Руху віртуозно «відсунув» Костенка на користь Удовенка — загальновідомо.
У чому ж виграш партії? Тільки в тому, що цю невдячну роботу — ще раз «обслужити»
Президента — лідер Руху на себе не взяв. Він не збирається згортати свою
політичну кар’єру.

І тепер, зважаючи на бунт на фракційному кораблі, можна
передбачити подальші дії партійного вождя. Не виключено, що крайові організації
(достатньо дев’ятьох) зажадають від центрального проводу скликати позачерговий
з’їзд. Оскільки у Руху попереду другий етап з’їзду в запасі, завдання спрощується:
цілком можлива його трансформація в надзвичайно-позачерговий. В’ячеслав
Чорновіл внесе на порядок денний формування нових органів партії. З вищого
керівництва виведуть бунтівників — вірогідно, таких, насамперед, як Червоній,
Федорин та інших розчарованих вождем. А потім весняний з’їзд укотре пролонгує
повноваження свого голови, які мають закінчитися в грудні 1999-го, ще на
два роки. Хоча, як сказав прес-секретар Дмитро Понамарчук, з’їзд зможе
внести поправки в статут і обрати пана Чорновола на п’ять років. Постає
тільки одне запитання — чому не довічно?

Оскільки В’ячеслав Чорновіл перебуває в Запоріжжі, кореспондент
«Дня» попросила голову секретаріату НРУ Богдана Бойка прокоментувати ситуацію
у фракції і партії. «У нас є мораторій на ці речі, я відповідати вам не
буду», — заявив пан Бойко. Ну що ж, це також відповідь.

Продовження теми на сторінці "Подробиці"

Тетяна КОРОБОВА, «День» Як стало відомо, до крайових організацій Руху з центру надійшов папір щодо Зварича та Лавриновича як «зрадників інтересів партії», а отже,«й України»
Газета: