«Президент України Леонід Кучма переконаний, що Міжнародний
валютний фонд затвердить програму розширеного фінансування для України...
За його словами, й міжнародні фінансові організації, й міжнародна громадськість
мають бути зацікавлені в тому, щоб Україна продовжувала свій шлях реформ»,
— повідомило агентство Інтерфакс-Україна.
М-да... Цікаво, що поганого міжнародній громадськості зробила наша країна,
що ця громадськість зацікавлена в тому, щоб Україна продовжувала рухатися
шляхом, на якому, за даними Держкомстату, більш ніж у половини населення
середньомісячний прибуток опустився нижче межі малозабезпеченості? До речі,
в ході «реформ» міжнародних кредитів взято стільки, що їхнє погашення викликало
повсюдну невиплату пенсій у країні, а розраховуватися за них ще й дітям
вистачить.
Президент мав рацію, що економічна й політична стабільність в Україні
— важливий чинник стабільності в Центральній та Східній Європі. Саме тому
експерти МВФ, вирішуючи питання розширеного кредитування, виходитимуть
передусім із того, чи зможе українська влада ефективно розпорядитися фінансовою
допомогою. А ось у цьому є великі сумніви. Щоб вкласти гроші так, аби вони
принесли прибуток достатній хоча б для їхнього повернення, уряду потрібно
володіти ринковими механізмами впливу на економіку. Він же останнім часом
із великою помпою демонстрував застосування адміністративно-командних методів
в економіці, яка адміністративно-командною вже не є. З відповідними фінансовими
результатами а заодно й наслідками для своєї ділової репутації в очах зарубіжних
інвесторів.
Тож якщо кредит МВФ наш уряд не отримає (чого, враховуючи тисячі напівголодних
пенсіонерів, чесно кажучи, не хотілося б), то це буде й результатом його
трудів з організації масштабних навчань із цивільної оборони за участю
директорського корпусу. І йому, напевно, не залишиться нічого іншого, як
провести ще грандіозніші за участю ради директорів МВФ на чолі з Мішелем
Камдессю.






