«День» я читаю щодня принаймні з двох мотивів. По-перше,
це справді незалежна газета; якість, яку я дуже ціную не лише в пресі,
а й у людях. По-друге, «День» акумулював навколо себе кращі інтелектуальні
сили України, що, власне, дуже сприяє оцьому підтриманню статусу істинної
незалежності. Бо, скажімо, між поглядами, Володимира Золоторьова й Миколи
Рябчука — «дистанція величезного розміру», але попри полярність позицій,
вони перебувають в одному духовному, інтелектуальному полі. Так само особисто
я можу часто не поділяти думку автора конкретної статті, полемізувати з
нею, але це не дешеве заперечення, бо коментарі «Дня» спонукають до думки,
мислення.
Окрім того, мене дуже цікавлять культурологічні матеріали й дискусії
газети. За рівнем компетентності аналізу культурних подій «День» видається
мені сьогодні найкращою газетою в Україні. Залишаючись вірним читачем газети,
я водночас сподіваюся знаходити тут, як це, власне, передбачає ранг респектабельного
видання, яким є «День», більше серйозних культурологічних матеріалів із-за
кордону, зокрема з Росії. Інтелектуальний процес в усьому європейському
просторі, безперечно, мусить знаходити своє відображення на сторінках цього
розумного й вимогливого видання.
