Як в нації вождя нема, тоді вожді її — поети.
Євген Маланюк, український письменник, поет, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик

Чорне на червоному

19 вересня, 2008 - 00:00

На високому куполі — юні, молоді, літні обличчя померлих від голоду. Тут-таки й очі дітей, які пішли за останню межу, не дочекавшись рятівної крихти хліба...

То — моторошні фрагменти широкої експозиції у музеї Голодомору, що 20 вересня відчинить двері для перших відвідувачів у Каретній залі на території Меджибізького державного історико-культурного заповідника «Меджибіж». Організатори вважають, що це буде унікальний в Україні музей. Автор проекту — відомий художник і скульптор-монументаліст Микола Мазур. У Хмельницькій облдержадміністрації схвалили його ідею такого мистецького втілення однієї з найтрагічніших сторінок історії України. «Прагнув показати страдницький шлях українців і України у 30-ті роки: голод, репресії, депортації», — тихо мовить художник.

Показав так, що це потрясає, бере за зболену душу, ятрить пам’ять. Саме у відреставрованій Каретній залі, де стародавні стіни, вікна, колони, таємнича мозаїка склепінь «дихають» історією.

Музейна експозиція створена, як кажуть, усім миром. З найвіддаленіших сіл краю звозили до Меджибожа речі тих трагічних часів. Знаряддя селянської праці — коси, серпи, жорна, ярма, крупорушки... Вбрання — вишиті сорочки, хустки, запаски... Ще — веретена, глиняний посуд, ступи, гасові лампи... Одна бабуся відправила до музею ікони, що передавалися у їхній родині від покоління до покоління. Тяжким було прощання літніх людей із дорогими речами. Мовляв, шкода, та хай «продовжують життя» у музеї.

Серед музейних документів — кримінальні справи. Пожовклі сторінки розповідають сучасникам про скалічені долі тих, хто відмовлявся іти у колгосп, сховав від активістів колективізації колосок.

Талановитому художникові Миколі Мазуру вдалося відтворити всі етапи тодішньої трагедії: силуваний запис до колгоспу, «чорна дошка», доведені до повного відчаю люди, згасаючі життя на найродючіших у світі чорноземах, порожні колиски, камінь на голому столі... І — портрети вождів, які чинили цей небачений геноцид.

Звучать розповіді тих, кому вдалося вижити у той жахливий період. Відповідно до задуму автора музейної концепції, несуть смислове навантаження, справляють враження кольори — чорний, червоний, білий...

Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ, «День»
Газета: