«Цигарки огиднi iмiджу на шкоду, то палiть же люльку – з нею хоч пiд воду!»

Щосили працював святковий загс. Під марш Мендельсона двоє молодих людей усього лише за кілька гривень могли зареєструвати ваш шлюб. У дівчат це дійство викликало більше ентузіазму, ніж у кавалерів. Вони одразу переставали усміхатися і надто похмуро «розписувалися». Імовірно, починала тиснути відповідальність. Навіть «липова».

Асфальт було усіяно «вітаннями» різних банків. Краще б вони розкидали по гривні. І ажіотаж був би більший, і діяло б відчутніше.

На святкові дні приїхав цілий натовп художників і майстрів з усіх кінців рідної Батьківщини. Вони дещо потіснили на Андріївському постійних торговців, котрі «штовхають» іноземцям чайні підстаканники радянських часів і знамена соцзмагань.

Троє молодих людей довго сперечалися з дівчиною, перед якою були виставлені різні фігурки з гіпсу. Хлопців привабили ведмеді. Ведмедики були чомусь рожеві, як поросята. З хазяйкою одразу виникла суперечка щодо походження цих дивних тварин. Спільними зусиллями вирішили, що це свинські ведмеді.

Несподівано в зоологічну дискусію устряв бритоголовий парубок в білій індійській сорочці. Він сказав: «Самоси не бажаєте?» — «Відомого диктатора?», — здивувався я. — «Ні, самоси із сиром або із твердим сиром». Виявилося, що це давньоіндійські пиріжки. Мало того, вегетаріанські. Молодик переконував, що між цим невинним блюдом і кривавим узурпатором немає жодного зв'язку.

Однак тут же продавця «самос» почали тіснити дівчата із сосисками в тісті. «Самоси» були повержені. Продавщиці сосисок із тістом супроводили всю святкову дію, виринаючи то ліворуч, то праворуч, то позаду. Іноді навіть здавалося, що вони падали згори.

Портрети на рушниках Тараса Григоровича Шевченка були оточені картинами глибоко еротичного змісту. Загалом, панорама мала гарний вигляд. Вона нібито давала зрозуміти: національним ідолам ніщо людське не чуже. У ногах великого поета причаївся крихітний дерев'яний орел, в якого була замість двох лапок одна, але гігантська. Більша за самого птаха. Три кігті хижо вчепилися в підставку. Цей пернатий друг нагадував горобця з анекдота, який твердить: «Узагалі-то я орел, тільки дуже хворів».

Загорілий торговець, котрий нагадував червоношкірого (з наколкою на плечі у вигляді перехрещених шабель), почав переконливо розхвалювати фотоальбом Києва: «Та ви ж подивіться, які краєвиди і ландшафт!» — «Вони мені і «вживу» трохи набридли» — «А, киянин...» — сказав він упалим голосом і перемкнувся на пошуки провінційних жертв.

Біля блискучих, начищених самоварів по 100—200 гривень перешіптувалися дві старенькі. «Слухай-но, — казала одна другій, — почистімо наш удома і сюди приволочімо. Це ж три пенсії!»

Кремезний чоловік зупинився біля величезних, хвацько закручених рогів памірського муфлона. До нього підійшла дружина і рафінадним голосом повідомила: «Любий, якщо тобі потрібні роги, то я можу це влаштувати безкоштовно». Чоловік силувано засміявся.

На Андріївському вражала велика кількість виробів різних культур: від єгипетських кішок — до японських нецке. Однак атрибут, що найчастіше зустрічається (на другому місці після сосисок у тісті), — це символ долара. На цю тему сподобався один пейзаж: захід, удалині гори, до них пролягли розмиті путівці. Якщо придивитися, то вони утворювали знак бакса. А якщо придивитися ще уважніше, то на далекій горі можна побачити кладовище. Переконливий сюжет. Міська фольклорна творчість досягла апогею в рекламі люльок для куріння. Миленьке оголошення: «Громадяни хороші, купуйте люльки і беріть у зубки. Банальні сигарети шкодять іміджу, тож куріть люльки, з ними солодша отрута!»

З ноу-хау художників можна виокремити дві штуки: перше — рамки із соснових гілок для лісових пейзажів і друге — барельєфи. Вразила голова Горгони, гумові змії на голові якої ледь ворушилися од вітру.

Найбільше мені подобається на таких розпродажах максимально некорисні речі. Перше місце в цьому ряду, безумовно, зайняла величезна бронзова муха сантиметрів із 25 завдовжки. Уявляєте, якого розміру має бути відро для сміття, де б їй було привільно повзати? Для чого викували цю комаху? Для того, для чого і влаштовуються такі свята. Щоб підвищити одне одному настрій і відірватися од повсякденності!

Продовження вражень читайте на стор. "Тайм-аут"