Для відшкодування витрат Міністерство освіти направить
транспортним підприємствам 100 млн. гривень, із них 70 млн. грн. отримає
Укрзалізниця.
— Наші акції триватимуть до повного відновлення пільг студентам
і відставки чотирьох міністрів, які вигадали цей новий вид грабунку молоді,
— заявили представники об'єднання «Молодь — надія України». На думку його
голови Вадима Гладчука, новий порядок пільг сприятиме розквіту корупції
та особистому збагаченню чиновників: «30 млн. гривень зі 100 млн., передбачених
держбюджетом для пільг (70 млн. грн. надходить залізничникам) дозволяє
«жирним котам» у профспілках і керівництві учбових закладів збагачуватися
небаченими темпами».
У березні подібні акції прокотилися містами України. «День»
уже писав про виступи молоді у Львові, яка домоглася того, що пільги для
студентів на території області відновлено у повному обсязі. У Житомирі
їхні колеги не тільки освистали місцеві власті, а й перекрили рух на Великій
Бердичівській.
У Харкові кілька тисяч юнаків і дівчат мітингували на площі
Свободи, скандували «Даєш пільги» і вимагали поселити Президента України
в одному зі студентських гуртожитків. Вони також перекрили рух на головних
магістралях міста, але мало хто з водіїв машин протестував. Навпаки, як
здалося кореспонденту «Дня» Михайлу БІДЕНКУ, кожний другий автомобіль видавав
вітальні гудки. Схоже, їхні власники згадали про те, що забули міністри:
вони самі колись були студентами, а пільг їх ніхто не позбавляв.
За останні роки це був перший масовий виступ студентів
у Харкові. Організаторам спочатку загрожувало відрахування з інститутів.
Але санкцій застосовувати не будуть. Цікаво, що відбулися всі ці події
незабаром після того, як Леонід Кучма приїжджав у Харків і говорив про
те, що молодь — це майбутнє України.
То що ж це таке — студентські заворушення сьогодні? З чим
їх можна порівняти — молодіжними бунтами на Заході 60-х, голодовкою українських
хлопців пізньою осінню 90-го чи торішніми виступами французьких учнів з
вимогами поліпшити якість освіти?
На жаль, ні те, ні інше, ні третє. Сьогодні в студентському
русі явно проглядається меркантильний інтерес. Їхні вимоги носять «шкурницький»
характер, і діалог з можновладцями нагадує торг на базарі. Наприклад, учасники
мітингу у Львові, як повідомляє кореспондент «Дня» Олександр СИРЦОВ
, досить різко відгукнулися на новий наказ міністрів освіти, економіки
і транспорту про поновлення пільгового проїзду тільки в загальних і плацкартних
вагонах. Помилуйте, що за панські звички — їздити в купе — у нужденних
студентів.
Тут мимоволі пригадаєш щасливі очі студентів після голодовки
1990 року, коли у відставку змушений був піти прем'єр-міністр Масол. Це
вам не боротьба за м'яку полицю вагона!
Дивує також меркантильний підхід бунтівної молоді. Коли
кореспондент «Дня» запитав у одного молодіжного лідера, за чий рахунок
уряд має оплачувати пільги, він відповів: «Студентів не цікавить, де уряд
візьме гроші, їм треба їздити сьогодні, зараз».
З іншого боку, активність деяких організаторів акцій протесту
наштовхує на думку, що хлопці просто роблять собі політичну кар'єру. Чого
варті тільки ці різкі вирази- ярлики: міністри-терористи, «жирні коти».
Популістськими гаслами молодіжні лідери користуватися вже навчилися, залишилося
освоїти персональні привілеї. Може тому в столиці і рух не масовий, що
студенти оцінюють організаторів акцій аналогічним чином?
Мої колеги по редакції вважають, що вимоги у студентів
занадто «дрібнотравчасті». От якби вони турбувалися про пристойну зарплатню
професурі, якість викладання, гідну роботу по закінченні вузу. Все правильно,
але говорити про це можна буде тільки тоді, коли в країні закінчиться економічна
розруха, а подолати її нинішня влада навряд чи зможе...
Виходить, що студентам без політичної боротьби не обійтися?
КОМЕНТАР
Ситуацію, яка склалася зараз у студентському русі, кореспондент
«Дня» Олександр СИРЦОВ попросив прокоментувати Маркіяна Іващишина,
який на початку 90-х років був головою студентського братства Львівщини
і одним із лідерів студентських голодувань на Майдані Незалежності. За
його словами, теперішні студентські заворушення — це лише перші спроби
лідерів студентських організацій, так би мовити, «вийти в маси». Однак
суто соціальними питаннями студентів не підняти на більш рішучі дії. Адже
фактичне скасування пільг на транспорт зачепило лише тих студентів, які
не змогли знайти собі якоїсь роботи. З іншого боку, вважає Маркіян, студенти
мусили б бути більш далекоглядними — адже відновлення пільг може призвести
до включення грошового верстату. Отож настає момент, коли студенти будуть
змушені зайнятись політикою, адже їхня майбутня праця державі просто не
потрібна.
Разом з тим, твердить Маркіян Іващишин, до виборів студентським
організаціям буде вельми складно, адже з одного боку їх всіляко колотиме
влада, з іншого — у своїх цілях їх використовуватимуть кандидати у президенти.
Хоча не слід сподіватися, що студентські організації матимуть великий вплив.
При цьому закономірним є полівіння студентських організацій, особливо на
Сході. Зміни на краще можливі лише після завершення президентських виборів.
Колишній студентський лідер вважає, що необхідною умовою є новий національний
лідер.
Зрештою, студентський рух в кінці 80-х — початку 90-х років,
згадує Маркіян Іващишин, так само був далекий від досконалості, особливо
на початку. Студентським лідерам доводилося стикатись із тим, що лише найбільш
активна молодь брала участь у страйках, решта ж під цим приводом просто
прогулювала лекції. Однак поступово студентський рух області набирав розмаху
і, врешті-решт, дійшов до підняття політичних питань.






