Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

Детектор брехні

26 січня, 2006 - 00:00
ПРОЗОРА СКРИНЬКА ДЛЯ ЧОРНОГО ПІАРУ / ФОТО РЕЙТЕР

Парламентські вибори, що відбудуться в березні цього року, будуть «першими виборами, де не буде задіяно адмінресурсу, де влада не тиснутиме на виборця». Чинний Президент України Віктор Ющенко повторює цю тезу як заклинання. З такою ж наполегливістю перший президент нашої держави, а зараз лідер блоку «Не Так!» Леонід Кравчук спростовує твердження свого наступника. За його словами, першими виборами без застосування адмінресурсу була кампанія 1994 року, де Леонід Макарович програв Леоніду Даниловичу. Власне, важко сперечатися — з адмінресурсом не програв би.

Водночас Віктор Ющенко не хоче бути голослівним і у понеділок у своїй промові на честь річниці інавгурації повідомив народу України, що він підписав Указ «Про забезпечення проведення демократичних, чесних і прозорих виборів 2006 року», у якому фактично нагадує всім суб'єктам виборчого процесу про необхідність дотримуватися виборчого законодавства.

Він також звертається до усіх партій і блоків з пропозицією підписати Меморандум про чесні вибори. І одразу ж наражається на критику своєї колишньої партнерки Юлії Тимошенко, яка назвала меморандум банальним піаром. «Якщо хтось хоче чесних виборів, він повинен їх робити, а не декларувати», — заявила лідерка БЮТ. З цього також випливає, що далеко не всі партії та блоки підтримають ініціативу Президента.

З іншого боку, навіть якби учасники цих виборчих перегонів підписали такий меморандум, чи означало б це, що виборець має беззастережно вірити усьому, що надалі заявлятимуть підписанти? І як, за допомогою яких камертонів відрізнити фальш у діях та заявах політиків від чистих нот їхніх справді благородних намірів та істинних переконань? На нашу думку, такий «детектор брехні» легко складається з трьох компонентів. Перший — це так звана «кредитна історія» політичної сили. Другий — спостереження за тим, на чому побудована передвиборна кампанія партії чи блоку — на деструктивному запереченні (в тому числі компроматі та голосних обвинуваченнях) чи на конструктивних пропозиціях. І третій — беручи до уваги те, що політичні сили, окрім інших, володіють ще й медійними ресурсами, вдумливому виборцю варто було б порівнювати інформацію з різних інформаційних джерел.

Це «пам'ятка для виборця» від «Дня». Наші кореспонденти також поцікавилися у експертів, на які ще ознаки можна орієнтуватися, щоб відрізнити чесну виборчу кампанію від нечесної.

Володимир КОРНІЛОВ, директор Української філії Інституту країн СНД:

— Перша і найважливіша відмінність чистих виборів від брудних у нашій країні — це відсутність адмінресурсу. Він у нас застосовувався майже на всіх виборах, тільки з різною інтенсивністю. Відсутність адмінресурсу — це найважливіше, що може і повинна гарантувати виборцям і політичним силам держава. Однак видавати указ про те, що треба виконувати закон (а дотримання закону саме по собі забезпечує чесні вибори) — це ноу- хау України. Очевидно, Президент припускає, що закон про вибори порушувався б, якби він вчасно не видав такого указу. Не здивуюся, якщо через кілька тижнів Президент видасть додатково ще якесь розпорядження з вимогою виконати його указ, який приписує виконання закону.

Що стосується використання брудних технологій і чорного піару в протистоянні між різними політичними силами — то вони завжди були присутні і будуть присутні в політичній боротьбі. Навіть у демократичних країнах. Досить прочитати Марка Твена «Як я обирався в губернатори», щоб зрозуміти, що це — класика виборів. Держава особливо впливати на цю ситуацію не може, і, власне, якщо починає це робити, то це можна трактувати як втручання у виборчий процес. Масштаби застосування «чорного піару» залежать насамперед від рівня моральності в суспільстві та політикумі. У нас він, на жаль, поки що не дуже високий, тому й допускається «обливання брудом».

Вибори-2006 у будь-якому випадку будуть брудними. Ми вже бачимо використання чорного піару багатьма політичними силами. Але ще гірше, що вже є сигнали з регіонів про застосування адмінресурсу. Зокрема це стосується передвиборної агітації — державні інститути активно займаються пропагандою однієї конкретної політичної сили. Неважко здогадатися, якої.

Андрій МІШИН, директор Інституту стратегічної політики:

— Якщо джентльмен не може виграти за наявними правилами — він змінює ці правила. У бік чесніших. Про правила гри домовляються до початку гри, а не коли гра вже почалася. Якщо ж хтось намагається змінити правила гри під час гри, то це свідчить тільки про його спробу маніпулювати громадською думкою. Коли хтось активно починає говорити про чесні вибори й укладати якісь додаткові «угоди», отже, цей гравець відчуває свою слабкість. У цьому випадку питання про чесні вибори є інструментом, щоб посилити свою роль у кампанії або прикрити щось недобре з самого початку.

В Україні питання про чесні вибори на повний зріст постало в кампаніях 2002 і 2004 років. Оскільки до того часу вже стало зрозуміло, що в країнах перехідних демократій використовується адміністративний ресурс і різний кольоровий піар. Водночас кампанії зі зниження рейтингу конкурентів є невід'ємною ознакою будь-якої кампанії з елементами змагання, особливо політичної.

Віра БУРДЯК, доктор політичних наук, професор кафедри політології Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича:

— Щоб вибори були чесними, потрібно заборонити використання адмінресурсу. Однак уже сьогодні говорять про те, що він використовується. Це ставить учасників виборчих перегонів у нерівні умови. Також чесні і прозорі вибори ті, де при підрахунку голосів не вдаються до фальсифікацій. Це змогли б забезпечити спостерігачі від усіх політичних сил, які беруть участь у парламентських виборах. Вибори мають більше шансів відбутися чесно, якщо ЦВК не буде підтримувати якусь одну сторону, як ми це бачили у минулій президентській кампанії. Для чесних виборів варто забезпечити різним політичним силам однаковий доступ до ЗМI.

Галина ЗЕЛЕНЬКО, кандидат політичних наук, старший науковий співробітник Iнституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України:

— Насамперед, чесні вибори — це заборона використання адмінресурсу. Під час виборів у Варшаві я запитувала у польських журналістів про можливості застосування адмінресурсу на виборах у їхній країні. На що отримала зустрічне запитання: «А що це таке «адмінресурс»?». Уявляєте, це запитав у мене журналіст! По-друге, коли йдеться про чесні вибори, то, напевне, має бути відсутня антиреклама або те, що ми називаємо «брудними технологіями», — коли партія будує свою політичну рекламну кампанію на паплюженні інших. По-третє, важливе значення має підрахунок голосів. Людина, яка хоче бути при цьому присутньою, має на це право. Єдине, що все це повинно бути якось узгоджено.

Олексій ГАРАНЬ, професор політології, віце-президент Фонду Євразія по Україні, Білорусі, Молдові:

— Є цілий ряд компонентів, які відрізняють «чисті вибори» від «брудних». Зокрема, прагнучи забезпечити змагальність та прозорість виборчого процесу-2006, Київське представництво Фонду Євразія вже підтримало ряд проектів, спрямованих на уточнення списків виборців, просвіту виборців щодо змін у законодавстві та правил голосування; збалансований доступ до інформації як учасників виборчого процесу, так і виборців (зокрема йдеться про теледебати на регіональному рівні; важливим компонентом ми бачимо також моніторинг як загальнонаціональних, так і регіональних ЗМI).

Володимир ДУБОВИК, кандидат політичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету ім. I. Мечникова:

— Чесні вибори — це, напевно, такі вибори, в яких підсумки прямо залежать від того, як голосують люди. Але це технічний аспект. А більш ширший аспект пов’язаний із тим, щоб були створені рівні умови в передвиборний період для різних політичних сил. Йдеться, передусім, про те, щоб не використовувався адміністративний ресурс. У будь-якій формі. Йдеться не лише про фальсифікації результатів, використання державних інститутів, податкової й так далі для тиску на ті чи інші політичні сили, але і про рівний доступ до ЗМI. Причому рівний доступ до ЗМI має бути як на центральному, так і на регіональному рівнях. Це дуже важливо. Наприклад, Одеса на останніх виборах була якраз яскравим прикладом того, як представники «помаранчевих» сил не допускалися до місцевих медіа. Тому у виборців у Одеському регіоні не було жодної можливості отримати чесну й об’єктивну інформацію. Чесні вибори — це і велика кількість спостерігачів. Причому спостерігачів із широкими правами. Велика надія покладається на спостерігачів від ОБСЄ. Тому що спостерігачі від СНД повністю себе дискредитували. Чесні вибори — це також і можливість виборця порівняти платформи різних політичних сил. Не всі програми учасників парламентської гонки донесені до виборців. I це теж несе в собі елемент нечесності. Адже люди не мають можливості порівнювати пропозиції та програми партій і блоків. А отже — не мають власне вибору. Вони як і раніше орієнтуватимуться лише на персоналії, які стоять на чолі партій і блоків. Усе- таки якщо ми хочемо побачити реальне волевиявлення населення й нормально працюючий парламент, то нам необхідно порівнювати різні підходи, платформи, концепції, ідеології, а не просто ті чи інші особистості.

Підготувала Юлія КАЦУН, «День»
Газета: 

Додати коментар

Фото Капча
Введіть символи з картинки

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ