Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

До 30-річчя Мережі — з рекордом

30 жовтня, 1999 - 00:00

Учора комп'ютерний світ відзначав 30-річчя Інтернету.
А днями, 26-го жовтня на web-сторінці «Дня» зафіксовано за весь час існування
інтернет-версії газети рекордна кількість відвідувань за день — 2195. Причому
це не тільки особистий рекорд «Дня», а й рекордна кількість серед усіх
українських сайтів новин у Мережі. Жовтень взагалі вирізнявся «масованими
атаками» читачів на нашу web-сторінку. Вочевидь, це пов'язано з піком передвиборної
кампанії в Україні. Адже немає нічого дивного в тому, що нині зріс попит
на інформацію, в якій не нудить від «одобрямсу». Крім того, близько половини
наших віртуальних читачів — жителі Північної Америки та Західної Європи.
І їхнє зацікавлення газетою — це зацікавлення джерелом достовірної інформації
про Україну.

Про Інтернет сперечаються з моменту його дійсно (на відміну
від прогнозу вождя світового пролетаріату щодо радянської влади) тріумфального
поширення по планеті. Сперечаються багато і зі смаком. Набір думок і оцінок
вельми широкий і суперечливий: віртуальний світ, в якому ми всі пропадаємо;
вдалий робочий інструмент; невдалий робочий інструмент; бізнес №1 у XXI
столітті; просто засіб комунікації. Поки тривають ці суперечки, Інтернет
з якоїсь екзотичної «речі в собі» перетворився на деталь побуту (наприклад,
для мого шестирічного сина немає якоїсь принципової різниці між перемиканням
телевізійних каналів і переходом від сайту до сайту. Щоправда, раніше,
щоб посадити його за уроки, треба було вимикати телевізора, а тепер ще
й комп'ютера. Але це вже мої проблеми).

Вважається, що демонізація Інтернету є типовою реакцією
людства на всі нові штучки, що підкидає нам науково-технічний прогрес (досить
пригадати, що після появи перших автомобілів їхні противники наводили такі
аргументи: незабаром автомобілів стане так багато, що вони передавлять
пішоходів. Вирішення цієї проблеми, як це зазвичай і буває, лежало зовсім
в іншій площині — світлофори, підземні переходи. Деякі, правда, стверджують,
що божа кара матеріалізувалася в образі ДАІ, але це їхня особиста думка).

Бізнес — це, звісно, серйозно. Інтернет сьогодні, мабуть,
сектор ринку, що найдинамічніше розвивається. З урахуванням останніх внесків
Білла Гейтса (який багато в чому визначає технологічну картинку завтрашнього
дня світу) в супутникові комунікації та його ініціатив із створення віртуальних
банків, це навіть більш ніж серйозно. Чи витіснить Інтернет звичну банківську
систему, поки що невідомо, але, наприклад, уже сьогодні можна, не виходячи
з будинку, розписати графік своєї відпустки і сплатити переїзди, готелі
й обіди в ресторанах згідно із замовленим вами меню.

І, нарешті, Інтернет — це можливість отримувати будь-яку
інформацію, тобто ще один елемент особистої свободи! У цьому сенсі вельми
показово відреагувала на Інтернет наша влада, що спробувала в директивному
заборонному порядку визначати: хто, як і яким чином. Тим часом, основна
ідея Інтернету — це безцензурне, вільне розповсюдження інформації. Та й
самий розвиток мережі дає абсолютно блискучий приклад вільної самоорганізації
людства.

Звісно, проблема нецензурованої інформації існує у вигляді
скидань компромату (скандально відомий сайт Кіготь) або порносайтів, але
це вже справа смаку й культури самих користувачів, бо тільки попит народжує
відповідну пропозицію.

Я особисто ще б особливо виділив абсолютно унікальну можливість
спілкування із співрозмовниками, які раніше були недоступними або через
географічну віддаленість, або просто через те, що ви з ними не знайомі.
Тільки Інтернет дає можливість мільйонам людей поспілкуватися з відомими
політиками, письменниками тощо.

Тому сьогодні не гріх підняти келихи й випити: «За Інтернет
у всьому світі й за світ в Інтернеті!»

Дмитро СКРЯБІН, «День» 
Газета: