Найстрашніші в житті ті люди, які прочитали одну книжку. З людиною ж, яка багато читає, завжди матимеш про що поговорити, і тобі поруч з нею нічого не загрожуватиме.
Іван Малкович, український поет і видавець, власник і директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

Джон ТЕФФТ: США рішуче підтримуватимуть процес інтеграції України в ЄС

23 грудня, 2011 - 00:00
ФОТО БОРИСА КОРПУСЕНКА

 

На початку наступного року посольство США переїжджає в нове приміщення. Тому американський посол Джон ТЕФФТ розпочав розмову з «Днем» в затишному кабінеті старого посольства з теми переїзду та заінтригував сюрпризами, які чекають на журналістів у новій будівлі.

У НОВІЙ БУДІВЛІ ПОСОЛЬСТВА БУДЕ ГАЛЕРЕЯ ФОТОПОРТРЕТІВ ВИДАТНИХ АМЕРИКАНЦІВ, ЯКІ ПОХОДЯТЬ З УКРАЇНИ

— Я скучатиму за цим великим кабінетом — у новому посольстві, у яке ми переїжджаємо, у мене менший кабінет.

— Пане посол, а чому ви переїжджаєте в нове приміщення у високосний рік? У нас вважають, що це погана прикмета. Навіть наша газета переїхала у нове приміщення наприкінці цього року.

— Ми не зважали, високосний, чи не високосний рік. Ми дуже довго сподівалися переїхати до нової великої будівлі, бо наші працівники були розкидані по шістьох різних будинках, а тепер майже всі зможуть з’їхатися в одне місце.

— А як вам вдалося перейменувати вулицю Танкову, на якій розташовано нову будівлю посольства, на вулицю Сікорського?

— Історія з перейменуванням розпочалася до того, як я прибув сюди — за посла Тейлора. Наскільки я знаю, це була пропозиція мера Черновецького — дати вулиці назву, яка б відповідала тому, що на ній розташоване посольство США. Ігор Сікорський — українець, киянин і великий американський винахідник, творець вертольотів. Те, що його ім’я найкращим чином відповідає цій ролі, було вирішено задовго до мого приїзду. Я лише обговорював із главою міської адміністрації паном Поповим затвердження цього рішення Київською радою. Ухвалу було винесено, і ми вдячні — це гідна назва. До речі, у новій будівлі посольства буде галерея фотопортретів видатних американців, які походять із України. Ми спеціально досліджували це питання — українське коріння мають справжні знаменитості, такі як Леонард Бернстайн, Джордж Гершвін та багато інших — збережемо решту імен як сюрприз для вас і ваших читачів, коли ми переїдемо у нову будівлю.

— Пане посол, у статті «Мудрість скорочення: Америка повинна скоротитися, щоб рухатися вперед» The Wisdom of Retrenchment: America Must Cut Back to Move Forwards, яка опублікована в останньому номері журналу Foreign affairs, йдеться про необхідність значних скорочень військового бюджету, перевизначення пріоритетів зовнішньої політики, перенесення оборонного тягаря США на союзників. Чи є далекоглядною така політика у той час, коли багато країн вбачають у США гарантію своєї незалежності і збереження суверенітету, а також державу, яка підтримує розвиток демократії, свободи слова?

— Я, власне, не прочитав усю статтю і не коментуватиму окремих тез. Зараз багато статей про занепад Америки, відступ Америки. Я дуже обережно ставлюся до цього і скажу чому. Я досить старий, щоб пам’ятати, як у середині 1980-х років Америка переживала період, коли наша промислова база скорочувалась, натомість швидко зростала Японія, і всі говорили, що в Америки проблеми, в Америці занепад, настає кінець Америці. Але американська промисловість відновила себе в цей період, а в наступні роки у нас з’явилося кілька винаходів, які добре прислужилися Америці. Одним із них був Інтернет, який не лише трансформував спосіб обробки інформації, а й породив багато того, що принесло користь не тільки нашій економіці, а й іншим економікам світу. Ось чому я був би обережний із такими твердженнями.

Що ж до військової позиції Америки, то на мою думку, найкраще висловився міністр оборони Леон Панетта на слуханнях у комітеті з питань збройних служб Палати представників Конгресу США. Він сказав, що ми маємо виходити з реалій фінансування, і це вимагає дуже чіткого визначення стратегічних пріоритетів і прийняття деяких жорстких рішень. Наші збройні сили є й надалі будуть найкращими у світі. Також він розповів і про важливість підтримання певних рівнів. Я звернув увагу на тезу про визначення стратегічних пріоритетів.

Ми зараз аналізуємо динаміку нашої допомоги Україні. Можливо, ми виділятимемо менше доларів, ніж раніше. Але ми намагаємося переконатися в тому, що кошти, які виділяються, витрачаються з найкращою ефективністю і для нас, і для України. Це означає мислити більш тонко, робити стратегічний вибір більш продумано.

— У США в різних регіонах досі тривають акції «Захопи Волл-стрит», які, за словами організаторів, відображають невдоволення 99 відсотків населення. Як ви ставитесь до цього американського майдану?

— Я вважаю, що президент Обама влучно зазначив, що цей рух, як і рух «Чаювання» (Tea Party), відображає розчарування в американському суспільстві. Це розчарування коріниться у фундаментальних економічних питаннях. Ми щойно пережили найгіршу фінансову кризу з часів Великої депресії. Величезна кількість американців втратила роботу. І лише минулого місяця, нарешті, рівень безробіття зменшився з 9 або 9,1 до 8,6 відсотка. Але для Америки це величезна кількість. У мене є дочка, якій 33 роки, і багато хто з її друзів, які почали кар’єру, були звільнені, бо в Америці діє правило старшинства: зазвичай скорочують перш за все того, кого було найнято на роботу останнім. Я молюся за те, щоб ми вийшли з кризи. Американський бізнес оживає, щодо цього є багато ознак.

Я також хотів би бути трохи обережним порівнюючи ці протести з Майданом — це явища різного характеру, спричинені різними факторами.

— З Wikileaks ми дізнались, що Путін спеціально їздив до Меркель аби вмовити її не дати Україні ПДЧ. І як відомо, саме німецький канцлер відмовила Україні в наданні ПДЧ на саміт у Бухаресті попри наполягання тодішнього президента США Джорджа Буша. І зараз Німеччина виступає проти парафування угоди про Асоціацію. Багато хто вважає, що Європа провадить щодо України політику подвійних стандартів. Адже й раніше в 1930-х роках Європа мовчала, коли Сталін мордував Україну голодомором. Чи не вважаєте ви, що Європа має покаятися за це?

— Я — американський посол, тому вважаю: ви повинні адресувати це запитання моїм європейським і українським колегам. У мене є багато ідей щодо американсько-українських відносин. Я радше скажу, що Сполучені Штати рішуче підтримуватимуть процес інтеграції України з Європейським Союзом. Уряд України в даний час завершив, як ми бачили в понеділок на саміті, глибоку і всеохоплюючу Угоду про вільну торгівлю та Угоду про асоціацію. Нас це тішить. Ми знаємо, що ще залишається робота в областях, які було відзначено у спільній заяві. Але це позитивний крок.

Я хотів би додати ще одне. Минулої п’ятниці президент Янукович зустрічався з дипломатичним корпусом в Українському домі. Він сказав нам, що 2011 рік був роком Європи для України, але і 2012 рік також буде роком Європи через чемпіонат Європи з футболу. Коли я слухав, то подумав про себе: можливо, нам треба 2012 рік також зробити роком поширення європейських цінностей в Україні. Я маю на увазі весь комплекс питань, які лідери ЄС порушували під час перебування в Києві: питання верховенства права, проведення вільних і справедливих виборів в жовтні наступного року до Верховної Ради, що дуже важливо для України, розбудову незалежної судової системи. Всі ці речі я вважаю фундаментальними для розбудови України як сучасної і процвітаючої європейської держави.

— Пане посол, ви часто виступаєте в Україні з промовами, у яких акцент робиться на поліпшенні судової гілки влади. Зокрема на Міжнародній конференції зі стратегічного планування для судової гілки влади ви сказали, що «через вибіркове судове переслідування руйнується віра людей в ці інституції. І це погано впливає на міжнародний імідж країни». Ви, напевно, знаєте про те, що Єльяшкевич отримав притулок у США через погрози життю в Україні під час президентства Кучми. І тепер цей жахливий цинічний процес у справі Кучми, який українські ЗМІ називають спецоперацією з «відбілення» Кучми і припускають, що вона завершиться провалом справи Гонгадзе. Чи сподіваєтесь ви на очищення українського судочинства після цього?

— Дозвольте мені пояснити, чому я так часто говорю про незалежну судову систему. Я особисто і уряд Сполучених Штатів вважаємо, що верховенство права є основою успіху не лише демократії, але й сучасної нації. Потрібно демонструвати, що люди можуть домогтися справедливості, коли порушено їхні права. Якщо ви працюєте в бізнесі, у вас повинна бути можливість добитися справедливості. Верховенство права захищає людину від свавілля держави, і це одна з основ демократії у всьому світі. Є багато областей, які охоплює поняття верховенства права. Йдеться не тільки про те, що сприймається як вибіркове переслідування, про яке ми говорили по відношенню до Тимошенко і її союзників. Це також стосується нерівного доступу до судів. Люди бачать, що суди є політизованими, що вони ухвалюють радше політичні вердикти, а не справедливі та неупереджені, що у судах еліта має перевагу над пересічною людиною, і якщо хтось має високі політичні зв’язки, то він може отримати вигідне судове рішення, або що суди можуть бути використані для таких речей, як рейдерські атаки. Тут низка проблем, які необхідно вирішувати. І одна з наших найбільших програм Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) займається цим. Я вважаю, що політичне керівництво і всі політичні партії повинні цього домагатися. Без цього Україна не зможе стати сучасною нацією — такою, як усі, кого я знаю, бажають. Я хотів би також сказати, що шляхом згаданої програми USAID ми надали значну допомогу Україні, ми також намагаємося допомогти у підготовці реформаторських законопроектів. І один з таких великих законів буде зараз розглядатися. Це Кримінально-процесуальний кодекс. Цей документ розроблений українцями за допомоги з боку США та Ради Європи. Я дійсно вважаю, що це один із тих ключових елементів, який допоможе побудувати сучасну незалежну юридичну систему в Україні. Я дуже сподіваюся, що після того як Рада повернеться до роботи, депутати зможуть ухвалити цей законодавчий акт.

— Чи поділяєте ви думку вашого колеги посла Вільяма Міллера, який в інтерв’ю для «Дня» сказав: «Якщо владі вдасться позбутися кримінальних законів радянської доби і звільнити Юлію Тимошенко, то це стане доказом, що Україна може діяти по-демократичному у своїх власних інтересах»?

— Мій друг Білл зараз працює в приватному секторі, а не в уряді, але я не маю причин не погодитися з його судженням. А зі свого боку як чинний посол і від імені уряду США скажу: ми неодноразово висловлювали нашу стурбованість щодо політично мотивованих процесів над Тимошенко та членами колишнього уряду. Ми справді віримо, що припинення вибіркового переслідування та звільнення Тимошенко та інших було б кроком у правильному напрямку. У той же час ми також підтримуємо реформи правової системи. Проблема в тому, що коли ви намагаєтеся судити людей за політичні злочини, то це створює прецедент, щоб хтось інший зробив те ж саме. Верховенство права, те, як відбувається процес, — життєво важливі для точного функціонування системи. У країнах Заходу, якщо хтось ухвалює погані політичні рішення, то він несе за це відповідальність перед виборцями, оскільки саме вони, а не суди, ухвалюють рішення, кого обрати. Це те, що ми вже неодноразово пояснювали уряду в приватному порядку, і це є фундаментальним не тільки щодо поточних справ, а й для майбутнього і ефективності української системи.

МИ ХОТІЛИ Б БАЧИТИ ЗДІЙСНЕННЯ ТОГО, ЩО ЗАЯВИВ ПРЕЗИДЕНТ ЯНУКОВИЧ

— Відома фраза Рейгана, що Радянський Союз — це «імперія зла», заскочила багатьох зненацька. Багато хто навіть не ставив собі в ті часи запитання, чому син Хрущова Сергій та донька Сталіна переїхали до США. Здається, і зараз багато хто в Україні не дійшов до розуміння цієї фрази. Звідси і викиди неосталінізму, фантом повертається, і це ми бачимо на прикладі встановлення пам’ятників «вождю народів». Вацлав Гавел якось сказав, що Росія бореться з найогиднішою мутацією тоталітаризму. Цю фразу можна перенести і на Україну. Як ви стороннім оком бачите ці процеси в Україні, чи не загрожують вони розбудові демократії в нашій країні?

— Я хочу в першу чергу сказати, що минулого тижня всі американці сумували, коли дізналися про смерть Вацлава Гавела — разом з усіма тими в цій частині світу, хто вболіває за свободу і демократію. Він був великою і мужньою людиною, яка багато зробила як дисидент, до розпаду Радянського Союзу, і пізніше як президент своєї країни.

Ми віримо в те, що кажемо, коли говоримо, що Україна повинна бути вільною, суверенною і зберігати територіальну цілісність. Це не просто гасло. Насправді, це важлива і фундаментальна суть американської політики щодо цієї країни з моменту здобуття Україною незалежності в 1991 році. Ми дуже віримо в це. Водночас ми вважаємо дуже важливим, щоб Україна мала можливість розвивати свою власну демократію, свою ринкову економіку, розвивалася так, щоб вона могла взяти на себе роль, яку хоче відіграти, як європейська країна у стратегічно важливій частині континенту, — робити це вільно і розвивати уміння та реалізовувати потенціал чудових людей цієї країни. Це не банальність, а дійсно фундаментальна суть нашої політики.

Очевидно, що Україна, як і інші країни колишнього Радянського Союзу, борються з тим, що так багато людей називають комуністичною або радянською ментальністю. Вона має свої прояви в різних сферах життя. Ви знаєте, я працюю в цій частині світу протягом тривалого часу, і я бачив, як незважаючи на цей менталітет, на бажання деяких людей повернутися в старі часи, назад, в Балтійських країнах, коли я був послом в Литві, що люди справляються з подібними проблемами. Я бачив це в Грузії: як реформи трансформували цю країну. Ще не все там гаразд, але я бачив речі, які дійсно зроблено. Я бачу багато речей, що відбуваються у вашій країні, які надихають мене. Наприклад, я бачу дуже життєздатне громадянське суспільство. Але потрібно зробити багато інших речей. Сполучені Штати хочуть допомагати і бути на боці тих, хто хоче здійснити ці реформи. Ми хотіли б бачити реалізацію того, що заявив президент Янукович — що реформи будуть рухатися вперед і досягати поступу. Вони мають бути справжніми, ефективними, вони мають змінити суспільство.

УКРАЇНА ДЛЯ БАГАТЬОХ АМЕРИКАНЦІВ — «НЕЗАЙМАНИЙ» РИНОК ІЗ ВЕЛИКИМ ПОТЕНЦІАЛОМ

— До речі, що ви скажете про бізнес-клімат в Україні? Чи бачите ви тут зрушення, чи поліпшуються умови для інвесторів?

— Ми говоримо про потенціал України залучати вітчизняний та іноземний бізнес для роботи тут. На жаль, в очах багатьох зараз бізнес-клімат сприймається як такий, що потребує значного покращення. Ви можете побачити це в міжнародних дослідженнях, які дозволяють відстежувати тенденції в інвестиціях. Ось вам чотири приклади — в усіх чотирьох рейтингах Україна йде нижче практично всіх європейських країн. Ось індекс сприйняття рівня корупції Transparency International: Україна на 152 місці із 182, в Індексі економічної свободи центру Heritage Foundation Україна займає 164 з 183; у рейтингу Всесвітнього економічного форуму з глобальної конкурентоспроможності Україна є 83 з 142; в доповіді Світового банку щодо легкості ведення бізнесу Україна 152 з 183. Я міг би продовжувати. Суть в тому, що ті організації, які вимірюють прогрес економічних реформ, створення кращого бізнес-клімату не бачать змін, а навпаки бачать відкат назад. Останнім часом ми відзначали деякі зміни в питаннях відшкодування ПДВ та неналежного обходження урядових агенцій з деякими нашими компаніями. Ми скаржилися, і ці проблеми вирішено — я вдячний за це. Але я вважаю дуже важливим і сказав про це прем’єр-міністру на останній зустрічі, що ви повинні змінити систему. Недостатньо вирішити проблеми одної чи десяти компаній або займатись конкретними випадками неналежного поводження з цими компаніями. Необхідно змінити всю систему. Я вже говорив неодноразово і ще раз повторю, що отримання більшого обсягу іноземних інвестицій — а Україна гостро потребує більше іноземних інвестицій — вимагає, щоб ви добре ставилися до компаній, які тут вже працюють, тому що ті, хто збирається прийти на цей ринок дивляться, як тут обходяться з діючими компаніями і роблять свої висновки. Україна для багатьох американців, вважається «незайманим» ринком з великим потенціалом. Сорок п’ять мільйонів людей, величезний регіональний ринок у самому центрі Європи. Але якщо компанії, які працюють тут, мають проблеми, піддаються рейдерським атакам з ними не поводяться належним чином, , якщо вони не отримують відшкодування ПДВ, як того вимагає закон, то ті, хто збирається інвестувати, звертають увагу на це, перш ніж йти на цей ринок. Саме на цьому послідовно і детально наголошуємо я і мої європейські колеги у спілкуванні з урядом.

— Чи є у вас відчуття, що прем’єр-міністр та інші офіційні особи розуміють це і виявляють бажання змінити цю систему?

— Він каже, що вони хочуть зробити це. Була низка випадків, коли ми бачили, що до американських компаній ставилися несправедливо, і він докладав зусиль, щоб виправити становище, і я вдячний за це. Але проблема в системі. Коли президент Янукович і прем’єр-міністр прийшли до влади, вони пообіцяли вирішити проблему з поверненням ПДВ. Тільки цього тижня кілька великих американських компаній отримали назад свої гроші, які їм були винні вже шість-вісім-десять місяців. Мова йде про мільйони гривень і доларів. Система повинна бути виправлена. А для цього потрібна реформа і щирі сконсолідовані зусилля.

— Чи бачите ви можливості для прогресу співпраці в атомній сфері?

— Ми вважаємо, що тут було досягнуто певного прогресу. Восени держсекретар Клінтон і міністр закордонних справ Грищенко підписали меморандум про взаєморозуміння щодо завершення заходів з передачі високозбагаченого урану. Ми сподіваємося, що це буде реалізовуватися, оскільки ми вже уклали необхідні контракти, по роботам, які були зобов’язані зробити. Ми думали, що наша роль обмежуватиметься постачанням низько збагаченого урану для цивільних потреб і вироблення електроенергії. Але ми тепер будуємо новітню установку джерела нейтронів у Харкові, яка дозволить Україні здійснювати передові дослідження на світовому рівні, а також виробляти радіоактивні ізотопи, щоб більше не залежати у цьому від інших країн. Це дійсно буде важливий крок уперед. Ми бачимо можливості для спільних досліджень та інших речей. У нас є група з науки і технологій у структурі нашої комісії зі стратегічного партнерства,яка щойно мала продуктивне засідання у Сполучених Штатах. Ми бачимо неабиякий потенціал для співробітництва в цій сфері.

— Генсек НАТО Расмуссен під час нещодавньої зустрічі в Брюсселі з держсекретарем Гілларі Клінтон сказав, що Чикаго, де наступного року відбудеться саміт НАТО, — це місто, побудоване на різноманітності та рішучості, як і НАТО. Зі свого боку пані Клінтон, яка народилась в Чикаго, сказала, що передасть меру Чикаго нове гасло від генсека. Пане посол, скажіть, будь ласка, чи запрошено на цей саміт Президента України, на що сподіваються від нього? Загалом, як ви оцінюєте співпрацю України з НАТО?

— НАТО зараз у процесі організації саміту. Ми теж складаємо свої плани щодо цього, але саме НАТО розсилає запрошення. Наскільки я розумію, президент Янукович буде запрошений. Там відбудеться зустріч або обговорення ситуації в Афганістані. Україна бере участь в ISAF — міжнародних силах безпеки в Афганістані, за що ми їй дуже вдячні, і тому, звісно, його буде запрошено на цю зустріч. Ми ще почуємо більше про підготовку до саміту, адже до цієї події ще півроку.

Я хочу сказати в більш загальному плані щодо НАТО. Після підписання Хартії про особливе партнерство в 1997 році Україна була цінним партнером і брала участь у низці операцій. НАТО надає допомогу Україні у проведенні оборонної реформи. Уряд президента Януковича не переслідує мету членства в НАТО, але заявив, що хоче співпрацювати з НАТО. Ми за конкретні справи. Ми проводимо добрі спільні військові навчання, а потенціал ще більший. Це одна з тем, про які ми будемо говорити, готуючись до саміту в Чикаго.

— Пане посол, чи не могли б ви сказати, коли і за яких умов може відбутися візит Януковича до США чи, навпаки, візит Обами до України?

— На даний момент немає планів щодо здійснення таких візитів. Зустріч, яка, я очікую, відбудеться — в Сеулі в квітні наступного року. Там буде продовження саміту з ядерної безпеки, який відбувся у Вашингтоні у 2010-му. Наскільки мені відомо, і Обама, і Янукович планують туди поїхати. Вони зустрічалися коротко в ООН, в травні вони разом брали участь в Польщі у обіді, який організував президент Коморовський під час зустрічі президента Обами з лідерами Центральної та Східної Європи.

ВІХОЮ ДЛЯ УКРАЇНИ Є УЗГОДЖЕННЯ ТЕКСТУ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ

— Чи не могли б ви назвати одну чи дві найважливіші події в світі, які мали значний вплив на Україну?

— Вважаю, що віхою для України є узгодження тексту Угоди про асоціацію та всеохопну й глибоку зону вільної торгівлі. Очевидно, що для її підписання треба вирішити низку питань. Президент Ромпей та голова Європейської комісії Баррозу про це чітко заявили. Я сподіваюся, що історики, розглядаючи Європу 2011 року, скажуть, що це був один із важливих моментів у історії України, коли було зроблено вибір стати частиною Європи.

— Що найбільше запам’яталося вам з публікацій «Дня» за 2011 рік?

— Для мене щоранку проводять прес-брифінг, на якому мої співробітники інформують мене про публікації. Ми читаємо і вашу газету, щоб бути проінформованими, не просто знати, що відбувається, а й мати аналіз — чому це відбувається, що це означає. Ми віримо в свободу преси, і я радий, що в друкованих ЗМІ і телебаченні є можливості для отримання різних точок зору, тому що це справді важливо для демократії.

— Під час першого інтерв’ю «Дню» ви сказали, що будете працювати над вивченням української мови. Як успіхи?

— (Переходить на українську) Я намагаюся, але успіхи не дуже... Треба більше годин у добі, ніж 24. (Повертається на англійську) Я продовжую брати уроки, але хотів би бути молодшим, коли мені це легше давалося:я вивчав угорську, коли мені було 32, і мій мозок був гнучкішим у той час. Читати і розуміти українську вже більш-менш можу, тим більше, що маю базу російської, яку вивчав роки тому. Так чи інакше, я над цим працюю і поставив для себе як одне із завдань на Новий рік: вдосконалюватися, приділяти більше часу навчанню.

— Де ви будете святкувати Різдво та Новий рік?

— Американське Різдво, 25 грудня, я святкуватиму тут. Мій заступник — у відпустці зі своєю сім’єю. Я з дружиною планую летіти до США 29 грудня, щоб зустріти Новий рік з нашими сім’ями, особливо з моєю онукою, якій щойно минув один рік. Минулої суботи ми вперше дивилися по Skype, як вона вже вміє ходити. У нас буде вісім чи дев’ять днів у Вашингтоні. Ми дійсно з нетерпінням чекаємо цього. Для нас свята це час проведений з родиною.

— Насамкінець — ваше привітання з Новим роком чи тост для читачів «Дня».

Я сподіваюся, що цей Новий рік принесе здоров’я, процвітання та успіх. Я бажаю цього й Україні. Сподіваюся, що це буде рік європейських цінностей. Я маю надію, що країна впорається зі своїми проблемами й буде успішною. Народ України заслуговує цього. Я пишаюся тим, що є американським послом у вашій країні, мені дуже подобається жити тут. Сподіваюся, що в новому році я буду більше подорожувати і виїжджати за межі Києва. І це не тому, що я не люблю Київ. Я його люблю. Але мені треба це робити, бо це частина моєї роботи, яка мені подобається. Бажаю всім щасливого Нового року.

Микола СІРУК, «День»
Газета: