Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Головна теза Марчука: Диктатура закону за підтримки народу. Плюс опора на молодь

16 липня, 1999 - 00:00

Перша прес-конференція Євгена Марчука, присвячена офіційному
початку його виборчої кампанії, привернула велику увагу, зокрема журналістів
із регіонів. Розмову, що відбулася, можна було б назвати «програмою Марчука
в запитаннях і відповідях», тому нам здається доцільним подати її саме
в такій формі.

— Чому ви хочете стати президентом? У разі вашої перемоги
вам дістанеться зруйнована держава.

— Для багатьох політиків сьогодні президентство має певний
солодкий присмак, вони думають, що зможуть повною мірою розкрити свої можливості.
Я відрізняюся від них тим, що знаю, що це не так. У мене є достатній досвід
роботи і у виконавчій, і в законодавчій владі, і я думаю, що не буду дуже
радіти навіть на інавгурації. Однак саме тому, що я тверезо дивлюся на
речі, я і хочу стати президентом: я знаю, що треба робити. I знаю як.

— Тепер парламент намагається змінити Конституцію для
того, щоб обмежити повноваження президента. Якщо це станеться, то у вас
зникнуть можливості для проведення необхідної політики.

— Я думаю, що цього не станеться. Якщо поправки і будуть
прийняті, то вони не встигнуть набути чинності до виборів. Я розумію настрої
депутатів, які ініціюють ці зміни, думаю, що після виборів, коли вони побачать
нового дієздатного президента, ці настрої зникнуть.

— Як суто людськими категоріями можна оцінити президентство
Кучми?
— Я не даватиму такої оцінки, думаю, що це зробить на виборах
народ. Нагадаю тільки, що всі основні показники країни за цей час погіршилися.

— Чого від вас чекати? Що ви будете робити передусім?

— Уся надія на підприємництво. Уже сьогодні 60 — 70% місцевих
бюджетів формується за рахунок підприємців. Тому головне — створити необхідні
умови для підприємництва, зняти податковий прес.

— Ви весь час ведете мову про те, що маєте намір об'єднати
Україну. Як ви хочете це зробити?

— Молоді люди і на Донбасі, і у Львові думають однаково.
Основою такого об'єднання може стати тільки диктатура закону за підтримки
всього народу плюс залучення молоді, опора на молоді кваліфіковані кадри,
які хочуть жити в цій країні і щось робити для неї.

— Чи є у вас якась протидія сценарію «Кучма-реформатор»
проти «Симоненка — червоної загрози»?

— Справді, такий сценарій відпрацьовується і, на думку
його авторів, він гарантує перемогу Кучмі. Я не бачив особливої протидії
з боку місцевої влади, наприклад, зустрічам Симоненка з виборцями... Проте
я думаю, що нічого із цього не вийде, хоч би тому, що Кучма — не реформатор,
а Симоненко — не лідер червоної загрози. А методи протидії вже вимальовуються...

— Як ви оцінюєте перспективи фальсифікацій виборів?

— Хочу сказати, що переважно чутки про неминучі фальсифікації
поширюють самі адміністрації. Я знаю такі випадки. Таким чином вони привчають
народ до думки про марнiсть голосування. Я ж тільки нагадаю, що законом
за фальсифікацію виборів виконавцям передбачається карна відповідальність.
Це чутки чомусь замовчують. Скажу, що в нас є розробки, як нейтралізувати
фальсифікації.

— Чи вважаєте ви необхідним реформування виконавчої
влади?

— Так. У реформуванні є дві складові: одна — через Конституцію,
друга — через зміну співвідношення адміністрації і Кабінету Міністрів.
Необхідні зміни, пов'язані із призначенням силових міністрів. Скажу вам,
що коли я призначався главою СБУ через парламент, я міг сказати президентові
Кравчуку значно більше гіркої правди, ніж це може людина, призначена президентом.

— Що ви думаєте про події, пов'язані з МГЗ? — Усе,
що відбувається навколо Миколаївського глиноземного заводу, — звичайний
бандитизм, останнє коло перерозподілу власності. Ще будучи прем'єр-міністром,
я намагався через силові структури, які були підпорядкованi президентові,
а не прем'єру, взяти під оперативний контроль усе, що відбувалося навколо
МГЗ.

— Ви ведете мову про декриміналізацію економіки. Як
ви це будете робити?

— Це складна технологія, в якій є свої етапи, по-перше,
це виведення економіки з тіні. По-друге, декриміналізація влади, при цьому
необхідно не просто звільнити корумпованих чиновників, а ліквідувати кримінальні
структури всередині влади. Без цього декриміналізувати економіку неможливо.

— Як ви бачите відносини між центральною владою і місцевим
самоврядуванням?
— Необхідно, щоб центральна влада поділилася з місцевою
і владою, і відповідальністю. Хочу додати, що на місцях, у місцевій владі
і в місцевому бізнесі вже сформувалася достатня кількість підготовлених
людей. Те, що ці люди не використовуються належним чином, — одна з головних
стратегічних помилок нинішнього Президента.

— Вважаєте ви можливими вибори губернаторів чи вони
мають призначатися з Києва?

— На сьогоднішньому етапі я прихильник президентсько-парламентської
моделі, закладеної в Конституції. Вважаю, що поки що губернатори мають
призначатися. Інша рiч, що дуже необхідна бюджетна реформа, яка б дозволила
створити нормальний розподіл прибутків між центром і регіонами.

— Якою буде зовнішня політика України в разі вашої перемоги?

— Зовнішньополітична стратегія — цивілізаційна орієнтація
на Європу за умови збереження нормальних, ділових, а не тільки безкраваткових
стосунків з Росією та Білоруссю.

— Кого ви вважаєте своїм найбільшим конкурентом?

— Найбільш конкурентоспроможний Олександр Мороз.

— Чи можливий тандем Марчук — Мороз із розподілом ролей:
один — президент, другий — прем'єр.

— Пан Вінський якось казав, що якщо Марчук підтримає Мороза,
ми запропонуємо йому все що завгодно. Я також можу сказати: в нас іще є
досить привабливих посад. Я хочу підкреслити, що при тому, що ми — політичні
опоненти, ми — не вороги.

— А як ви оцінюєте конкурентоспроможність нинішнього
Президента?
— Попри все, в нього є шанси, хоча вони дуже перебільшені
підконтрольними засобами масової інформації.

— Як ви оцінюєте шанси Олександра Ткаченка?

— Шанси в Ткаченка невеликі: в нього будуть політичні проблеми
і на заході, і на сході країни. (Зокрема, серед таких проблем кандидат
назвав питання власності на землю і приватизації, а також ідею утворення
союзу слов'янських держав. — Ред. )

— Як ви оцінюєте тиск на пресу?

— З війни із пресою починається диктатура. Я думаю, що
наближається час, коли журналісти створять корпоративну структуру для захисту
своїх інтересів.

— Як ви гадаєте, коли настане основний етап війни компроматів?

— Я вважаю, що компромат — це якісь голослівні, не підтверджені
обвинувачення. Якщо ж стають набутком гласності події, що дійсно мали місце,
то це не компромат. Щодо війни компроматів, то я закликаю всіх і не починати
її. Тому що важко вигадати більш небезпечне для іміджу країни заняття.

Володимир ЗОЛОТОРЬОВ, «День» 
Газета: