...коли дві нації борються, то білі рукавички треба скинути.
Юрій Горліс-Горський, український військовий і громадський діяч, письменник, старшина Армії УНР

Храм повітря в Ялті «випарувався»...

У Криму безслідно зруйновано історичну будівлю
27 грудня, 2005 - 00:00
УСЕ, ЩО ЗАЛИШИЛОСЯ НА ДАРСАНI ВIД КОЛИШНЬОГО ХРАМУ / ТАК ВИГЛЯДАВ ХРАМ ПОВIТРЯ ДО РУЙНУВАННЯ

Те, що Ялта, яка мала раніше своєрідну, властиву лише їй історико-культурну атмосферу, поступово втрачає свою первозданність і простір, який опустів заповнюється совковою інфраструктурою, давно не секрет. Але останнім часом спроби зберегти історичну спадщину міста зіштовхуються з ще активнішими діями невідомих вандалів. Так, увесь жовтень у Гурзуфі працювали скульптори з усього СНД під час пленеру «Мелодії простору-часу», створюючи оригінальні скульптури для міста. Але вже в листопаді невідомим варварам була потрібна лише одна ніч, щоб сім білосніжних скульптур розбити вщент.

Експерти вважають: у Ялті та навколишніх селищах зараз проводиться зачистка ласих територій. Зацікавлені особи звільняють місця, що сподобалися, як руйнуванням історичних будівель, так і за допомогою підпалів. Так, нещодавно дотла згорів ресторан «Торнадо», розташований на ялтинській набережній. За цим фактом порушено кримінальну справу. Як повідомляє центр громадських зв’язків Головного управління МНС України в Криму, днями в курортному селищі Форос поруч із котельнею згоріли ще три будівлі. Передбачувана причина пожежі — підпал. Усього за добу в Криму відбувається в середньому від п’яти до десяти пожеж. Так, у той же день у селищі Орджонікідзе поруч із Феодосією невідомі спалили дачу…

Але цей випадок, про який стало відомо нещодавно, обурив усіх ялтинців, оскільки такий акт вандалізму, схоже, вчинено з відома органів влади. Здавна гору Дарсан, яка велично здіймається в центрі міста, прикрашав Храм повітря — прекрасна будівля з багатою колонадою в античному стилі, яку видно з будь-якої точки Ялти. Він став однією з історичних визначних пам’яток міста, його невід’ємною часткою. І якщо хтось хотів його використати для сучасних потреб, та здавалося, думка архітектора з легкістю може знайти сучасне рішення, що поєднує модерний дизайн навколишнього простору та грецький стиль історичної споруди. Але де там! Прокинувшись одного разу вранці, ялтинці побачили на Дарсані лише залишки колон, а незабаром зникли й вони. Цілком функціональна будівля, яка є історичною цінністю, була зруйнована дощенту. Першою почала бити на сполох ялтинська «Кримська газета». На прохання редакції, завідуюча відділом Ялтинського історико-літературного музею Ірина Фоменко провела дослідження історії його будівництва та значення для міста.

— Схили гори Дарсана, яка займає головне положення між руслами двох ялтинських річок, були внесені в міську забудову в кінці XIX століття, — розказала нинішнім ялтинцям Ірина Фоменко. — На облисілих і зморшкуватих від дощових потоків схилах з’явилися одно- і двоповерхові, потім рідкі триповерхові споруди, що так і не дійшли до вершини горба. Лиса верхівка Дарсана вимагала перетворень. На початку 1950-х на неї було звернено увагу головного архітектора міста. Ялтинські старожили з натхненням згадують весну та осінь 1954 року, коли виходили на недільники, висаджували на Дарсані молоді дерева та чагарники — в цілому близько 100 тисяч саджанців. Тоді ж з’явилася ідея створити на схилах горба новий великий парк із алеями, фонтанами та гротами. Він прикриватиме центр міста від північних вітрів, а аромати рослин — переноситися вечірніми бризами на ялтинську набережну. Ідею було втілено в життя лише частково, фонтани на безводному горбі так і не з’явилися. Зате в 1958 році за проектом ялтинського архітектора Зіновія Переміловського на вершині Дарсана, що підіймається на 140 метрів над рівнем моря, було зведено величний і монументальний Храм повітря — знакова споруда для курортної Ялти. Незвичайна і разом з тим близька по історичному духу до древнього міста будова органічно увійшла в пейзаж. Архітектура нагадувала портики старогрецьких храмів і неначе звучала античним рефреном, з’єднуючи Південне узбережжя та землі греків, нагадуючи про старовинну легенду, яка розказує що саме грецькі мореплавці, підпливаючи до Криму, назвали цю місцевість Ялос, яка й стала згодом Ялтою.

Так пустинний колись горб перетворився в улюблене місце відпочинку городян і гостей курорту. Особливо багатолюдно та весело там було на свята. Сприйняли цей храм як античний і самі греки, які зняли тут багатосерійний телевізійний фільм про античних героїв. Під час зйомок у храмі було встановлено величезну статую Зевса, яку потім греки так і залишили в дар ялтинцям. Тому Храм повітря багато хто вже й сприймав як справжній античний храм.

У 1986 році споруда на Дарсані готувалася пережити чергову реконструкцію. Відомство цивільного будівництва ухвалило рішення перебудувати галереї Храму повітря та приміщення ресторану «Гірка» під зали історичного музею за проектом архітектора Е. Дорохіної. Але ці проекти не втілилися в життя, насамперед через відсутність коштів у міській казні…

— Руйнування однієї з кращих споруд архітектора Переміловського є безповоротною втратою для Ялти та ялтинців, — вважає головний редактор «Кримської газети» Петро Макуха. — На наших очах руйнується історія Південного узбережжя, скорочуються і майже зникають парки, зони масового та громадського відвідування. Вони перетворюються в дискотеки, зали ігрових автоматів й інші приватні замкнені простори. Нові впорядники комфорту й благополуччя курортного міста стверджують про необхідність його розвитку, передбачаючи збільшення масштабності будівництва. Але чи таким шляхом розвивалися та продовжують розвиватися європейські курорти, до рівня яких бажають наблизити Ялту? У Європі ставлення до будинків із історією (яка, до речі, істотно впливає на вартість квадратних метрів) передбачає дбайливе ставлення до колишніх стін, архітектурних особливостей при створенні суперсучасного комфорту. До рис європейської культури та цивілізованості відноситься й збереження так званих канонічних видів міського пейзажу, які визначають обличчя міста, які є своєрідним брендом, впізнаваним туристами з різних країн. Такими видами в Ялті були види на дзвіницю і храм Iоанна Златоуста та на гору Дарсан. Тепер ці види не впізнати...

Але головне запитання в цій історії — хто ж зруйнував Храм повітря? Як комерційні структури, так і органи влади Ялти зберігають цю таємницю за сімома замками. Як вдалося дізнатися завідуючій відділом інформації «Кримської газети» Ларисі Меркушевій, у вересні цього року земля на Дарсані передана на підставі договору оренди з Ялтинською міськрадою ТОВ «ЯВ ВЕСТА-сервіс» для будівництва готельно-культурно-розважального комплексу «Олімп», і на розвалинах бездарно зруйнованого історичного храму передбачається будівництво приватного готелю на 100 місць, ресторану й автостоянки. Виникає логічне запитання: навіщо треба було руйнувати те, що є історичною та культурною цінністю для багатьох городян, і що можна було творчо використати в новій споруді?

КОМЕНТАР

Сергій БРАЙКО, міський голова Ялти:

— На жаль, до цієї, як тепер видно з повідомлень журналістів і краєзнавців, дійсно історичної будівлі у нас в місті не ставилися належним чином. Її не було занесено до списку пам’ятників, відповідно вона не охоронялася, як слід. Багато хто не знає її історії і з незрозумілої мені причині вважали всю цю будівлю, а не тільки статую Зевса, всього лише декорацією до фільму, яка тільки через непорозуміння залишилася ціла. З іншого боку, багато хто вважав цю будівлю, — на жаль, зруйновану під час моєї вимушеної відсутності в місті, — усього лише верхньою станцією канатної дороги на гору Дарсан, а до станції яке відношення? Хоча колонада й не була власне станцією, а тільки примикала до неї з верхнього боку. Це, мабуть, і стало причиною її незавидної долі. Разом з тим міськрада Ялти гаряче підтримує вимоги краєзнавців, щоб за будь-якої реконструкції міська інфраструктура і ландшафт не втрачали свою привабливість й історичність, а ставали осмислиніше й краше. Наскільки я розумію, проект новобудови на горі Дарсан узгоджено в належних містобудівних організаціях, але ми в міськраді ще раз подивимося, наскільки він відповідає збереженню, очевидно, дорогого і пам’ятного ялтинцям зовнішнього вигляду.

Микита КАСЬЯНЕНКО, Ялта—Сімферополь. Фото з архіву Ялтинського історико-літературного музею
Газета: