Але напруженість не зменшилася
Олекса ПІДЛУЦЬКИЙ, «День»
Вчора президент Росії Борис Єльцин заявив після переговорів із
своїм югославським колегою Слободаном Мілошевичем, що умовив останнього
розпочати переговори щодо майбутнього Косово із лідером місцевих албанців
Ібрагімом Руговою.
Прес-служба російського президента подає це як великий здобуток і реальний
крок до розв’язання кризи в багатостраждальній провінції. Проте вести переговори
з Руговою Мілошевич погодився вже досить давно, більше того, переговори
між албанцями і сербськими урядовцями вже велися, аж поки їх не було перервано
Руговою у зв’язку із «етнічними чистками», які, на його думку, серби проводять
у Косово. Албанці переконані, що будь-які переговори з нинішнім белградським
керівництвом без участі міжнародних посередників будуть абсолютно формальними
і не призведуть до взаємоприйнятного розв’язання. Белград же категорично
відкидав саму ідею такого посередництва і навіть провів з цього питання
спеціальний референдум, який теж дав негативний підсумок.
Наразі лишається незрозумілим, чи відмовився під впливом Єльцина Мілошевич
від своєї жорсткої позиції в цьому питанні.
Тим часом, здається, що Захід уже цілком готовий силами НАТО провести
в Косово військову операцію зі встановлення миру. У Вашингтоні та Брюсселі
основною причиною кризи вважають наджорстку позицію сербів на чолі з Мілошевичем.
І єдина сила, яка стримує зараз НАТО від удару, — Росія. Дехто з оглядачів
вважає, що у випадку, коли операції сербських сил безпеки в Косово триватимуть,
а місцеві албанці масово тікатимуть до сусідньої Албанії, Захід вдасться
до силових дій і без згоди Москви.
В цьому випадку Україна з її «багатовекторністю» у зовнішній політиці
може опинитися між двох вогнів. Головний консультант Національного інституту
стратегічних досліджень Борис Парахонський сказав кореспондентові «Дня»,
що Україна, втім, як і весь світ, була б найбільше зацікавлена у мирному
розв'язанні конфлікту, проте, якщо цього досягти не вдасться і Захід створюватиме
якісь багатонаціональні сили під верховенством НАТО для втручання в Косово,
Києву навряд чи варто було б брати в них участь. І справа не тільки в тому,
що Росія з вірогідністю 99 відсотків не лише не візьме участі в такій операції,
а й різко засудить її. Відповідно відмінна від російської позиція України
може спричинити напруженість у відносинах Москви і Києва. Є ще й інший
аспект проблеми — ситуація у Косово докорінно відрізняється від боснійської,
яку на Заході часто приводять як аналог. Боснія як-не-як була на мародного
втручання формально незалежною державою. Косово ж — складова частина Сербії,
і з погляду міжнародного права все, що там відбувається, — внутрішня справа
цієї держави. Міжнародне силове втручання у Косово створило б небезпечний
прецедент і дало б новий імпульс сепаратистам у всьому світі. Україні,
яка має кримську проблему, про це не варто було б забувати.
