Ми досі ще рятуємо дистрофію тіл, а за прогресуючу дистрофію душ – нам байдуже
Василь Стус, український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник, представникі культурного руху шістдесятників, Герой України

Євген МАРЧУК: «Чехарда» з реформуванням СБУ руйнує службовий патріотизм оперативного працівника

7 лютого, 2007 - 00:00
ЄВГЕН МАРЧУК

Євген МАРЧУК був першим керівником Служби безпеки незалежної України з листопада 1991 року по липень 1994 року. Він є автором Закону «Про Службу безпеки України», який був ухвалений 1992 року. Тому логічно саме в нього запитати про оцінку того, що останнім часом відбувається навколо СБУ.

— Чи не вважаєте ви безпрецедентним той факт, що Україна більше двох місяців не має голови СБУ? Чи можуть у такому випадку українці бути переконаними, що службовці СБУ не зрадять інтереси України?

— Я думаю, що службовці СБУ не зрадять інтереси України. Але проблеми, які вони мають у зв’язку з цим, дуже шкодять їхній роботі. Відсутність керівництва такий тривалий час руйнує одну із базових фундаментальних основ сили і ефективності СБУ. Мається на увазі інструмент, який забезпечує СБУ найефективнішою структурою, а саме — співробітництво з людьми, які на добровільній і негласній основі (що, до речі, передбачено законом про Службу безпеки України) допомагають СБУ в її роботі. Адже будь-яка спецслужба сильна не начальством, не керівництвом, а саме оперативним працівником і людьми, з якими він працює на негласній основі, розкриваючи злочини, що віднесені до компетенції Служби безпеки України.

І все це відбувається при не зовсім сприятливій атмосфері. Останні два роки досить часто змінюються керівники СБУ, а тепер два місяці вона його взагалі немає. Довго ведуться розмови про невідомо яке реформування Служби безпеки, куди тим часом призначаються люди із системи МВС, яка відрізняється в своїй філософії оперативної роботи. Все це руйнує не тільки службовий патріотизм оперативного працівника, але й викликає величезні сумніви з боку тих людей, які допомагають Службі безпеки. У них виникає сумнів щодо серйозності розуміння керівництвом держави всіх трьох рівнів: Президента, парламенту і уряду особливого місця спецслужб. І саме це завдає надзвичайний удар по ефективності самої служби. А в суто політичному і організаційному плані — це не лізе ні в які ворота, коли на такому крутому переході від президентської до парламентсько- президентської форми правління такий тривалий термін немає голови Служби безпеки. Я переконаний, що в багатьох працівників виникає запитання: у зв’язку з чим був звільнений Дріжчаний? Адже він був призначений при новому Президенту. Відтак, усі, хто створює силу Служби безпеки, задаються запитаннями: а ми взагалі потрібні чи ми те робимо, що потрібно, коли знімається голова і ніякого пояснення немає.

— Ви згадували про реформування. Як ви ставитеся до ініціатив Президента і деяких політиків, які заявляють про необхідність реформування СБУ? Адже водночас є політики, які навіть ставлять під сумнів доцільність такої спецслужби? Чи потрібно справді реформувати цю службу? Яким, на вашу думку, в державі має бути ставлення до спецслужб?

— Безумовно, потрібно адаптувати спецслужбу, її структуру і правову базу, особливо на таких трансформаційних і складних етапах, які проходить наша держава. Але не треба робити з цього «чехарду». Чому? Для будь-якої спецслужби, а в даному випаду будемо говорити для СБУ, є декілька базових речей, які не зміняться, хто б і з якими крутими реформаторськими підходами не наближався до цієї спецслужби. Мова йде про захист державності, суверенітету; боротьбу з розвідувальною діяльністю іноземних держав; завдання шкоди державі не тільки в політичному, а й у економічному плані. До того ж Служба безпеки, згідно із законом, зобов’язана вести боротьбу в сфері виявлення, попередження, нейтралізації злочинів проти миру, безпеки людства, тероризму. Мова йде про такі злочини, з якими інші відомства, окрім спецслужб, не можуть вести боротьбу. У цьому плані дуже багато залежить від рівня співробітництва СБУ зі спецслужбами інших держав. Коли західні партнери дивляться, що з їхнім партнером відбувається така колотнеча, то вони стримують рівень відвертості і відкритості. Тому що співробітництво в боротьбі проти міжнародних злочинних угрупувань, тероризму, розповсюдження ядерної зброї потребують великого рівня довіри і взаємної відповідальності. Таким чином, можна сказати, що відсутність голови СБУ завдає шкоди міжнародному співробітництву СБУ.

Що стосується реформування чи не реформування. Без Служби безпеки не обійдеться Україна. Можливо, дійсно, зараз треба уважно розібратися, в якій мірі Службі безпеки потрібен статус правоохоронного органу. Але це в тій частині, що стосується боротьби зі злочинністю. Тут є над чим подумати, хоча тут також спішити не треба. Тому що з питань забезпечення прав громадян часто можна чути репліки: де була Служба безпеки? Чи куди вона дивиться? Боротьба зі злочинами проти держави залишиться назавжди в сфері відання Служби безпеки. Що стосується реформування в цілому і про що зараз багато говориться, я вважаю, що робиться серйозна помилка в тому, як ця тема політичним керівництвом передається в мас-медіа. Адже існує досить солідна правова база діяльності Служби безпеки. І практично ніхто не сказав, ні Президент, ні прем'єр, ні голова Верховної Ради, що треба серйозно переглянути правову базу, яка є основою в діяльності Служби безпеки, скоригувати її у відповідності до сьогоднішніх політичних реалій і, найголовніше, до тенденцій. Виходить, що багато розмов йде про реформування, але тільки ніхто практично не говорить, чи буде доповнюватися Закон «Про Службу безпеки України», чи буде розроблено зовсім новий закон, а нинішній скасовано. Іншою важливою фундаментальною річчю для діяльності Служби безпеки є Закон «Про оперативно- розшукову діяльність». Саме в ньому розписано делікатні методи і прийоми, які надаються Службі безпеки для ведення оперативної і оперативно-розшукової роботи. Також не зрозуміло, чи буде цей Закон змінюватися чи ні. Адже цим Законом передбачаються дозволи на негласний контроль усіх комунікацій, людей, негласний обшук, перлюстрація кореспонденції, агентурна робота. Також важливо почути, чи будуть якісь нові статті, які передбачатимуть більш жорсткий контроль за отримання дозволу на проведення таких заходів, контроль за тим, як використовує їх Служба безпеки. Контроль може бути з боку Президента і парламентського Комітету з питань національної безпеки і оборони. Про це майже ніхто нічого не говорить. А мова йде більше про структуру, чисельність, особистості. Це все може бути і може бути підкориговано. Але не з цього треба починати. Починати треба з фундаментальних речей — Закону «Про Службу безпеки», Закону «Про оперативно-розшукову діяльність». Крім того, існує інша базова частина — закон про основи національної безпеки, який визначає перелік загроз у сфері державної безпеки, що відноситься до компетенції Служби безпеки. Чи буде цей Закон коригуватися, чи ні? Але також виникає інше питання, чи можна реформувати Службу безпеки просто заради моди, заради того, що це такий орган, який завжди викликає такий інтерес у громадськості? Чи можна реформувати Службу безпеки, не реформуючи чи не коригуючи всю безпекову систему? Адже це не тільки Служба безпеки, а більш широкий комплекс, який охоплює державний кордон, всі служби і відомства, які забезпечують це, фінансову контррозвідку, міністерство оборони, військову розвідку, службу державної охорони. Чи все це буде якось коригуватися у відповідності до нових тенденцій у розвитку держави? Мабуть треба, щоб саме так розглядалася проблема реформування Служби безпеки.

— Останнім часом багато робиться галасу навколо «прослушки». На це скаржився екс-спікер Володимир Литвин, а тепер і голова нинішнього складу Верховної Ради Олександр Мороз. Чи нормально, на вашу думку, відпрацьований в Україні механізм законного прослуховування? До речі, чи не може бути такого, що дехто із високопосадовців критикує спецслужбу, побоюючись, що хтось дізнається про їхні можливі незаконні оборудки?

— Без механізму «прослушки» оперативно-розшукова робота неможлива. До речі, Закон «Про оперативно-розшукову діяльність» дозволяє використовувати цей метод не лише Службі безпеки, а й міліції, прокуратурі, службі державної охорони, деяким підрозділам прикордонних військ, військовій розвідці і розвідці. Але коли говорять про скандальні випадки прослуховування, то концентрують увагу на Службі безпеки. В принципі це правильно, але не треба забувати, що цим займаються інші служби.

Але хотів би зауважити, що для людини, яка не творить гріховних справ, нічого немає страшного, коли здійснюють прослуховування. Це все неприємно, це все антиконституційно, перш за все, і особливо, якщо це стосується особистого життя, певних приватних справ. Все це завдає шкоди людям, моральних страждань. У принципі, цей метод має бути жорстко обмежений, і для цього є відповідні можливості і механізми. Ще в 1992 році була розроблена закрита інструкція, яка передбачала дуже жорсткий контроль за тим, як проводити, скільки проводити, чого не можна робити, чого не можна фіксувати під час використання цього методу. В самій службі ті, хто використовують цей метод, мають розуміти, що це буде завжди болючою темою і завжди треба бути готовим доказати, що це робила не Служба безпеки. А коли виникає питання, хто це робив, порушити справу і провести швидке і ефективне розслідування, хто займається незаконним прослуховуванням тим більше політичних фігур, керівників парламенту чи когось іншого. А самим політикам, хто підозрює, що його підслуховують і просто громадянам треба знати, що стаття 5 Закону передбачає, що будь-який громадянин, якщо він запідозрив, що його прослуховують, може письмово звернутися до Служби безпеки. І СБУ згідно цього закону в місячний термін зобов'язана дати письмову відповідь і пояснення, а також негайно відновити права людини, щодо якої права порушувались. А якщо відповіді не буде протягом місяця, то громадянин має повне право подати в суд на Службу безпеки України. Щоб зняти проблему «прослушки», в Законі «Про оперативно-розшукову діяльність» потрібно зробити невелике доповнення, яке б посилювало контроль за отриманням санкцій, і ввести жорсткі обмеження в тому, скільки проводити і по якій темі.

— Чи ставить вище керівництво конкретні завдання Службі безпеки? Які, на вашу думку, такі завдання зараз є актуальними для нашої держави?

— Дійсно, зараз не зрозуміло, що хоче керівництво держави від Служби безпеки. Але дуже важливо, щоб Службі безпеки формувалися завдання від вищого керівництва держави, від Президента, уряду. Не обов'язково це має бути зроблено в публічній формі. І на основі цих завдань, опираючись на закон, розробляється план роботи. А не сама собі Служба безпеки чи Зовнішньої розвідки придумує план роботи. Я знаю, що минулого року таких планів-нарядів у цих службах не було. Я розумію, чому. Керівництво займалось собою, а не формуванням завдань. А це досить непроста річ, як сформулювати для Служби безпеки розвідувальну роботу і на якому напрямку. Дуже важливо вміти поставити завдання, приміром, проти крупних транснаціональних компаній, які реалізовують тактику економічної експансії і нейтралізації наших об'єктів і знищення підприємств економічним шляхом. Це делікатні речі, їх на публіку не скажеш, але їх треба точно сформулювати. З іншого боку, можна так сформулювати завдання, чи мають наші спецслужби сприяти експансії українських великих підприємств за межами України. Адже це український капітал, який виходить за межі України і створює плацдарми української економічної присутності, яка за собою тягне все інше. Захід давно відповів на це питання і максимально залучає спецслужби своїх країн для сприяння своєму бізнесу, щоб той закріпився в інших країнах. І нашим потрібно вчитися.

КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР

Стало відомо, що Президент Віктор Ющенко вніс до Верховної Ради подання про призначення Віктора Короля головою Служби безпеки України. Газета «День» попросила екс-голову СБУ Євгена Марчука прокоментувати, чи відповідає ця кандидатура вимогам, які стоять перед Службою безпеки?

— Пропозиція Президента Віктора Ющенка призначити Віктора Короля на голову Служби безпеки України може свідчити про те, що Ющенко планує більше задіяти Службу безпеки в боротьбі з організованою злочинністю в економічній сфері і в такий спосіб тримати в напрузі тили Партії регіонів. Король знає, що таке оперативно-розшукова діяльність. І у нього є досвід керівництва оперативними підрозділами. Але йому прийдеться дуже добре подумати над тим, чого він не повинен робити як голова Служби безпеки. Є така спокуса в політиків, які мають досвід оперативно-розшукової роботи, розширювати своє уявлення про те, що можна робити. Тут я радив би йому заглянути в 35 статтю Закону «Про Службу безпеки України», де є одне речення: «працівники служби не повинні виконувати ніяких вказівок, розпоряджень, директив, які суперечать діючому законодавству».

Розмову вів Микола СІРУК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments