Як учора повідомив «День», стан здоров’я секретаря
РНБОУ Євгена Марчука, який після автокатастрофи перебуває в госпіталі СБУ
з переломом тазостегнових кісток, значно поліпшився. Днів за десять Євген
Кирилович розраховує розпочати реабілітаційний курс лікування. У середу
ж він відповів на декілька запитань кореспондента «Дня» Наталі ЛІГАЧОВОЇ.
— Євгене Кириловичу, як ви самі можете оцінити свій стан зараз?
— Я думаю, що він добрий. Уся проблема лише в тому, що
треба почекати деякий час, який природою відведено для зрощення кісток.
Поступово починаю тренувати різні групи м’язів, готуюся до вставання, роблю
вправи.
— А з госпіталю коли ви думаєте виписатися?
— Загалом, питання не до мене. Однак мені відразу ж сказали,
що лежатиму тижнів із шість. Після того, як рентген покаже, що все гаразд,
почнуться активніші вправи, з використанням усяких реабілітаційних пристроїв,
приладів, під наглядом лікарів. Це ще тижнів зо два. Усе поки що йде за
планом, за графіком. Основне, що голова працює, немає вже больових відволікаючих
моментів.
— Я чула, що ви працюєте, і дуже активно?
— Так, переглядаю документи, вивчаю. До мене щодня приходять
працівники РНБОУ, я контактую із силовими міністрами. Ми готуємо чергове
засідання Ради безпеки. Воно буде пов’язане із ситуацією на залізницях.
— А чи до вас приходять відвідувачі, окрім ваших друзів
і співпрацівників?
— Так, звичайно. На жаль, лікарі обмежують кількість відвідувань,
але часом відбуваються дуже теплі зустрічі. Одна жінка приїхала аж із Луганська,
я з нею познайомився під час виборів. Вона привезла ліки, які дуже треба
в перші дні після травми.
— А їх у Києві немає?
— Вона не знала, що вони в мене є. Але справа не в цьому.
Приїхала з Луганська спеціально, щоб привезти ці ліки.
У вівторок, як ви знаєте, приходив до мені Леонід Кучма.
А так ми вирішуємо з колегами багато які питання, останнім часом переважно
щодо енергетики, відповідно до указу Президента. Там величезний комплекс
питань, які вимагають уваги.
— Відомо, що є велика протидія цьому указу. Як на це
реагував Президент?
— Нормально. Протидію буде зломлено, це вже питання принципу.
Справа в тому, що паливно-енергетичний комплекс — це 46,8% ВВП. Якщо в
цьому комплексі не навести порядок, не відрегулювати всі механізми, саме
ринкові, але державним оком проконтролювати, щоб ці ринкові механізми були
рівні для всіх, то вся економіка нічого не отримає — починаючи від пального
для посівної і закінчуючи ядерним паливом, вугіллям тощо. Це одне з рішень
Ради безпеки, яке було введене в дію указом Президента. І це саме те, що
треба було зробити ще раніше. Нам колеги, партнери, з-поміж них і європейські,
і раніше вказували, що реформування паливно-енергетичного сектора — це
проба на здатність України до реформ. Отож тут слід зламати опір, який,
звичайно, буде, оскільки зачіпаються інтереси деяких бізнесових груп. З
багатьма ще доведеться розбиратися: «Енергоатом», «Нафтогаз Україна», «Укрнафта»...
— Однак деякі ЗМІ трактували події так, що керівництво
країни було вимушене піти назад, повернувши пільги нафтотрейдерам...
— Ні, тут різниця в тому, щоб ці пільги були надані всім,
а не вибраним. Адже до цього було декілька СП, які були монополістами,
а деякі — надмонополістами. Внутрішній ринок став залежати від трьох монопольних
структур. Це неприпустимо ні за яких обставин. А те, що зроблено тепер,
це не є відкат. Тут є проблема, але це тимчасовий захід, відбудеться закачування
палива, буде створено запас для посівної, збиральної кампаній.
— Як відомо, сьогодні готуються рішення про легалізацію
тіньових капіталів. У них увійшли ваші пропозиції, що звучали ще під час
передвиборної кампанії?
— Це цілий комплекс питань. У нас одне із засідань Ради
— через засідання — буде присвячено банківським оборотам грошей і тіньовій
економіці. А комплекс питань про легалізацію тіньової економіки, тіньового
капіталу — це багато всього: і укази Президента, і постанови Кабміну, і
робота податкової сфери, і такі делікатні речі — я не хочу їх так називати,
але начебто амністія тіньового капіталу. Проте зі словом «амністія» асоціюються
злочини, а вони, насправді, не так однозначно пов’язані з незаконними діями.
Має бути гарантія під час повернення цих капіталів у законний обіг, банківська
анонімність тощо. Рішення Ради безпеки вводяться в дію указами Президента.
Такий указ має перевагу перед іншими формами постанов різних відомств,
оскільки може торкатися відразу багатьох сфер діяльності.
— У вівторок, коли до вас приїжджав Леонід Кучма, ви
ці питання обговорювали?
— Ну, Президент відвідав мене передусім як людина. Проте,
звичайно, ми обговорювали питання роботи, головним чином, Ради безпеки.
Нині дуже гостро стоїть питання контролю за діяльністю органів влади.
— Я, до речі, хотіла б просити вас, Євгене Кириловичу,
про окреме інтерв’ю із проблем нашого інформаційного простору, інформаційної
безпеки...
— Так, у плані роботи нашої Ради стоїть і проблема інформаційної
безпеки нашої країни. Готуємо питання до обговорення влітку.
— Які найістотніші проблеми буде винесено на Раду?
— Якраз тепер ми працюємо над тим, щоб виокремити саме
ключові питання. Як нам одночасно і зберегти в інформаційному просторі
свою національну індивідуальність, і в той же час не ізолюватися від світу.
Ці проблеми дуже складні. Глобалізація фінансових потоків, інформаційних
— це факт. Скоро Інтернет, з його неконтрольованістю інформації, стане
загальнопоширеним, як телебачення. А тим часом, я бачу, в нас нині виникають
і великі спокуси заборонних мотивів, наприклад, форсованої українізації
інформпростору. Однак, я думаю, що підтримка україномовних видань, ТБ,
української культури — це, звичайно ж, першочергова необхідність, це навіть
не обговорюється. Однак, із другого боку, якщо це буде на шкоду якості
продукту, якщо щось заборонятимуть, а не підійматимуть конкурентоспроможність
— то і це неправильно.
Скажімо, я зараз ось тут, у лікарні, часто дивлюся російський
канал «Культура», де можна бачити серйозні, якісні передачі. Можна зустрітися
з думаючими особистостями, що осмислюють наше нинішнє «рване буття», заглядаючи
наперед, у перспективу. Чи є в нас такий канал? Його треба, напевно, створювати,
одночасно не позбавляючи наших громадян вільного права вибору джерел інформації.
Так що друге питання — це як створити всім рівні умови,
можливість конкурувати. Третє — державна підтримка ЗМІ. Як підтримувати,
кого? Тиражну, масову пресу — чи ту, яка має концептуальний характер, розробляє
серйозні питання європейської інтеграції, консолідації нації, інтелектуалізації
суспільства... Яка працює на стратегічні інтереси, перспективні завдання
держави... Це дуже складні питання й незвичайні. Треба створити умови,
за яких не просто держава через адміністративні механізми, але й саме суспільство,
через свої інститути, фонди, організації, могло б впливати на формування
інформаційного простору.
— Вам доводиться лежати, але на вас, я відчуваю, не
позначилося це — немає депресії, яка часто трапляється з людьми в подібній
ситуації. Але ви ж не весь час працюєте чи приймаєте процедури. Як ви відпочиваєте?
— У мене в телевізорі двадцять програм, є невеликий графік,
я його склав, щоб не дивитися все «суцільно». Я знаю, коли всі інформаційні
включення українських каналів йдуть, коли по НТВ, РТР. Є в мене CNN, Бі-Бі-Сі,
один з німецьких каналів... Звичайно, дивлюся футбол. Ну, і деякі фільми.
— А «Буржуя» дивилися?
— «Буржуя», на жаль, ні. Довго дивитися я не можу, тим
паче, в нас демонстрували пізно вночі. Дивився «Вогнем і мечем», у мене
є касети, переглянув його за три рази.
— До речі, а касета була яка — часом не піратська?
— Ви знаєте, напевно, піратська. Мені принесли — і я навіть
відразу не звернув уваги, а потім саме подумав про те, що фільм ще не взяв
своє в прокаті... І це теж — дуже серйозне питання. Я відчув під час зустрічі
в США Кучма — Гор, як серйозно й дуже круто підходять у переговорах з нами
до питань захисту інтелектуальної власності. На жаль, Україна тут щодо
незаконного та несанкціонованого використання виявила себе дуже погано.
І я можу сказати, що США в переговорах з нами ставили це питання навіть
у зв’язку з деякими кредитними справами. Вони виявили в нас декілька нелегальних
виробництв лазерних СD-ромів. Нерозв’язаність цієї проблеми, на жаль, дуже
погано позначається на іміджі України, і цим ми будемо займатися на державному
рівні. Йдучи в Європу, ми повинні навести у себе лад.
— Взагалі, ви весь час зайняті справами... А чи змогли
ви відчути, що весна вже надворі?
— Ви знаєте, тільки за настроєм тих, хто до мене приходить.
От уже декілька людей приносили мені тюльпани, весняні композиції. Так
що відчуття весни в мене опосередковане, через настрій людей.
— А чого вам зараз найбільше хочеться?
— Встати й пробігтися кілька кіл по стадіону. Або проплисти
середню дистанцію в басейні. Або вийти на тенісний корт... А якщо серйозніше
— то хочеться викластися на повну потужність у роботі. Звичайно, зараз
я також обговорюю питання, підписую документи. Але вже з нетерпінням чекаю,
коли можна буде самому зібрати людей для «мозкового штурму», наприклад,
якоїсь проблеми. Словом, нормального життя хочеться.







