…коли у теперішню глупу ніч українство не буде себе нічим заявляти ясним і голосним, то ніхто не піде за ним, коли настане ранок. А він таки настане неодмінно.
Михайло Драгоманов, український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, громадський діяч

Європа втрачає «Набукко»

У чиїх це інтересах?
20 березня, 2009 - 00:00

Україні навряд чи варто з цього радіти, але, схоже, наполегливий і не дуже розбірливий у засобах піар Росією своїх газових проектів, які йдуть до Європи в обхід нашої країни, все ж таки вплинув. Як стало відомо, представники ЄС начебто підтримали у вівторок проект будівництва газопроводу «Набукко», проте, що більш істотно, відмовилися при цьому забезпечити пряме його фінансування.

Представники багатьох країн, зацікавлених у реалізації цього проекту, сподівалися, що нещодавній російсько-український газовий конфлікт, унаслідок якого 140 мільйонів мешканців Центральної Європи на декілька тижнів залишилися без російського газу, посприяє просуванню «Набукко». Цей трансконтинентальний газопровід, за задумом організаторів проекту, повинен щорічно доставляти до Європи 30 мільярдів кубометрів каспійського та близькосхідного газу через Грузію, Австрію, Туреччину, Болгарію, Румунію та Угорщину.

На думку прем’єр-міністра головуючої в ЄС Чехії Мірека Тополанека, ЄС час вжити заходів щодо просування проекту «Набукко» для зниження залежності від поставок російського газу та диверсифікації маршрутів. Глава угорського уряду Ференц Дюрчань також вважає, що ЄС повинен взяти участь у фінансуванні «Набукко», оскільки його реалізація являє собою питання національної безпеки і не є комерційним проектом. «ЄС час взяти на себе фінансові ризики, які не хочуть брати приватні компанії», — впевнений Дюрчань. На його думку, ЄС потрібно виділити протягом декількох місяців до 300 мільйонів євро на проект «Набукко», а в подальшому надати кредити через Європейський інвестиційний банк і Європейський банк реконструкції та розвитку.

Проте голос «нових» європейців, як виявилося, ще не настільки зміцнів, щоб із ним рахувалися в питаннях, які стосуються таких глобальних проектів. Виходить, висновки, які зробила Європа з нещодавнього газового конфлікту, викликані не так інтересами її енергетичної безпеки, як страхом перед жорсткою російською політикою. Єврокомісар із питань енергетики Андріс Пібалгс сказав у Будапешті: «Я вважаю, що ми можемо сприяти отриманню кредитів (на будівництво «Набукко». — Авт.) у непрості часи фінансової кризи». І далі продовжив: «Але не більше, оскільки тоді не буде ніякого сенсу, оскільки тоді він перестане бути проектом консорціуму, вийде державно-приватне партнерство, я не готовий на даній стадії навіть думати про таку можливість».

Однак, підтримку проектові висловив голова Єврокомісії Жозе Мануел Баррозу, оскільки за його словами, «ми залишаємося вкрай вразливими в питанні про поставки газу до ЄС і до сусідніх країн». А Європейський банк реконструкції та розвитку, як повідомив президент банку Томас Міроу, готовий розглянути можливість фінансування. Проект «Набукко» покриє значну територію регіону, в якому ми працюємо, і він обіцяє сприяти диверсифікації», — зазначив Міроу на прес-конференції у Будапешті.

Потрібно сказати, що відмова ЄС від прямого фінансування цього проекту робить його менш конкурентоспроможним у порівнянні з російськими Північним і Південним газовими «потоками», спрямованими, фактично, проти України. І це вже другий за останній час удар по інтересах нашої країни, який завдається з території Європи.

Нагадаємо, що президент Польської республіки, яка раніше завжди підтримувала український проект нафтопроводу Одеса—Броди й обіцяла сприяти його добудові на території Польщі, на початку березня заявив про те, що цей проект може бути відкладено. Президент дружньої Україні держави пояснив мотиви цієї заяви економічною кризою та політичною нестабільністю в Україні. Але, думається, головною спонукальною причиною стало все ж таки не лише це, а й ставлення в нашій країні до польських інвесторів. Є в українського уряду також конфлікт із серйозним інвестором зі США, які завжди пильно стежать за такими ситуаціями. Чи не загрожує нам у результаті, з одного боку, ізоляція в світі, а з іншого — «братні» російські обійми, куди ми неминуче потрапляємо внаслідок пасивної, а іноді й явно тенденційної політики уряду?

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: