Пройшло стародавнє народне свято Івана Купала. Своїм корінням
воно сягає глибин язичницької релігії наших предків і пов’язане з культом
вічного Бога багатьох релігій — життєдайного сонця.
Після прийняття християнства народ не відрікся від свого Купала, а об’єднав
його свято з днем Іоана Хрестителя, який «готував дорогу Господові» — проповідував
прихід Ісуса Христа. Так виник день Івана Купала, який святкується у час
літнього сонцестояння (за старим календарем).
Короткої ночі на Івана Купала всесвіт наповнюється, згідно з віруваннями
наших пращурів, численними темними і світлими духами, а серед людей ходить
щастя. Якщо діяти розсудливо і дивитися широко розплющеними очима, то можна
знайти світлий шлях до майбутнього. Що переживає сьогодні все наше суспільство
— «ніч на Івана Купала» чи просто «поворот на зиму»?
Ці питання дітей поки що не хвилюють. Їм треба, аби їх просто любили
і вони були щасливими. Як на суботньому святі Івана Купала в парку «Пуща-Водиця»,
організованому Київським міським дитячим фондом.
Грала музика. Був концерт. Дітей пригощали цукерками й солодкими напоями.
А потім — багаття над озером. Вінки на воді. Таємничість вечора. Задумливі
дитячі личка. Наче з глибини століть у наше технологічне буття дивиться
очима предків сама Вічність. Івана Купала — той день, коли цей зв’язок
особливо відчутний.
