Хто не береже честі своєї рідної мови, той підкопує основи своєї нації.
Іван Огієнко, український вчений, єпископ, митрополит УАПЦ, предстоятель УГПЦК, політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог

Комуністи виявилися найпопулярнішою силою в Молдові

24 березня, 1998 - 00:00


Олег ДОРОЖОВЕЦЬ, "День"

За тиждень до виборів Верховної Ради України на парламентських виборах у сусідній з нею державі 22 березня комуністи отримали третину голосів, що майже вдвічі більше, ніж у найближчих переслідувачів. Цієї критичної маси ще недостатньо, щоб Комуністична партія Молдови повністю сформувала однопартійний уряд, але її вистачить для того, аби бути основою правлячої коаліції. Єдина альтернатива - створення потужного антикомуністичного блоку з усіх партій, які пробилися до молдовського парламенту слідом за лідерами.

Теоретично такий блок могли б сформувати три правоцентристські сили, які дружною групою фінішували після комуністів - Демократична конвенція на чолі з екс-президентом Мірчею Снєгуром, Рух за демократичну й процвітаючу Молдову нинішнього президента Петру Лучинського й Партія демократичних сил, що об'єднує здебільшого молодих реформаторів-ринковиків. За попередніми підрахунками молдовського Центрвиборчкому, вони зібрали відповідно 18, 16 і 9 відсотків голосів. Але чимало оглядачів висловлюють сумніви щодо життєздатності такого блоку.

На їхню думку, колишньому першому компартійному секретареві Молдавської РСР Лучинському легше буде знайти спільну мову з нинішнім лідером місцевих комуністів Вороніним, аніж шукати точок дотику зі своїми колегами, що стоять на значно радикальніших позиціях, ніж Рух за процвітаючу Молдову.

Взагалі результат голосування 22 березня дає підстави говорити про певний молдовський феномен, який проявляється одразу в двох аспектах. По-перше, починаючи з 1990 року з кожними новими виборами Молдова скочується дедалі вліво. Свою незалежність країна зустріла з парламентом, в якому домінували націонал-демократи. Потім, 1994 року на зміну їм прийшли аграрії з напівколгоспною ідеологією. Натомість на цьогорічних виборах Аграрно-демократична партія Молдови, здається, навіть не прорвалася до парламенту, зате її масово замінили комуністи. І це при тому, що найлівіша частина молдовського електорату, сконцентрована у Придністров'ї, здебільшого не брала участі у виборах. Якби тираспольські лідери "благословили" своїх прибічників на участь у виборах, компартія могла би тішитися й результатом у 50 відсотків голосів.

Другим проявом молдовського феномену можна вважати досить низький відсоток голосів, зібраний Рухом Лучинського. Незважаючи на досить високий особистий рейтинг нинішнього президента Молдови, провести за собою в парламент численну групу соратників він не зміг. Навіть відверто пропагандистська поїздка Лучинського до Одеси на переговори з лідером Придністров'я Смирновим, Президентом України і прем'єром Росії за два дні до виборів не додала голосів його Рухові. Електорат молдовських комуністів виявився вірним своїм вождям: імідж придністровського миротворця, який найчастіше експлуатує Лучинський, не справив на них враження.

 

Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ