«КПУ має бути знято з реєстрації»

Можливо, спортивні експерти не назвуть аж надто вдалими українські результати Олімпіади в Лондоні, але вони аномально значні, якщо зважати на стан суспільства, спортивної інфраструктури та країни загалом. Українські спортивні досягнення цінні, зокрема, тим, що забезпечують принаймні елементарний рівень патріотизму в суспільстві, віри в свою країну й у те, що все — не безнадійно. Боксер Олександр Усик, який танцює на рингу переможний гопак, — із оселедцем, козацьким хрестом — саме тому і важливий для країни. На тлі закону про мову, підписаного В. Януковичем минулого тижня, образ цього кримського козака виконує в суспільстві, хай як гучно це пролунає, інтегруючу функцію.

А тому і Усик, і Ломаченко, і всі, хто виборов медалі на цій та інших Олімпіадах, — це і є українська еліта. Її наполегливість, працьовитість, професіоналізм (інакше олімпійські медалі просто не здобувають) поки що не поширилися на владні кабінети, але вони вже становлять дуже красномовний контраст принципам, які панують там нині, і, що дуже важливо, ці якості існують у самому суспільному організмі. А серед неуків, що затесалися в нове перевидання партноменклатури, їх шукати не варто. І на майбутні вибори й новий старий парламент, на жаль, надій у цьому сенсі мало.

Перемоги наших спортсменів — не причина гордощів для політиків, а тихий докір їм. Поки наші атлети, боксери, гребці прославляють український прапор, навіть самопроголошені патріоти не роблять серйозних спроб захистити національний стяг від зазіхань комуністів.

Нагадаємо, минулого тижня Петро Симоненко заявив, що символіку держави має бути змінено, що країна нібито не може існувати під символом, «із яким зустрічали Гітлера під час війни і під котрим убивали невинних людей». Ці слова не зустріли відчутного опору ні суспільства, ні політиків. Найгучніше про неприпустимість таких висловлювань заявив голова меджлісу кримськотатарського нарду Мустафа Джемілєв. Він вимагає притягнути Петра Симоненка до кримінальної відповідальності. «Заява Петра Симоненка — наруга над державними символами. Згідно з українським законодавством, це злочин», — заявив М. Джемілєв. Отже, кримські татари здатні захистити українську державність, їм національна символіка не байдужа. А етнічним українцям?

Чому ні суспільство, ні політики серйозно не реагують на заяви комуністів? Виправдання може лунати так: КПУ — політичні клоуни. Але чому в такому разі вони — члени урядової коаліції, що саме собою є безпрецедентним фактом для пострадянського простору? Якщо рекламу КПУ, яка розлізлася по всіх можливих носіях — починаючи від бігбордів і завершуючи банерами навіть на прогресивних сайтах, помножити на стан суспільства, постає вкрай тривожна картина. І причини для занепокоєння мають поставати, зокрема, у «благодійників» комуністів. Їм варто було б тримати в пам’яті образ Сави Морозова. Успішний підприємець, відомий меценат, приятель Горького, який, крім іншої гуманітарної діяльності, активно фінансував перші комуністичні гуртки й забезпечував вихід газети «Іскра», скінчив погано — кулею в груди. На той час — а це був 1905 рік — активно просувалася версія самогубства, але історики визнають її доволі сумнівною.

Незнання історії не убезпечує від її повторення. Захистити можуть тільки вчасно зроблені висновки. Ось де поле для рекордів і досягнень для «національної збірної» з журналістики.

КОМЕНТАРІ

«Людина з антиукраїнськими поглядами не може бути депутатом українського парламенту, інакше це злочин проти країни»

Рефат ЧУБАРОВ, президент Всесвітнього конгресу кримських татар:

— У будь-якій країні світу людина, яка висловлює неприйняття історії або ідеології тієї країни, яка до того ж є її батьківщиною, викликала б загальний осуд. У будь-якій країні світу така людина не змогла б не лише бути депутатом парламенту, а навіть не удостоїлася б реєстрації на чергових виборах. У будь-якій країні світу виборці негайно відкликали б її зі складу парламенту й притягнули б до відповідальності. Людина з антиукраїнськими поглядами не може бути депутатом українського парламенту, інакше це злочин проти країни. У будь-якій країні світу така людина стала б соціальним ізгоєм, їй не те що не подали б руки при зустрічі, з нею б не віталися, не запрошували в гості, з нею не стали б мати жодних справ, ні особистих, ні громадських. У будь-якій країні світу, на жаль, окрім України. У нашій країні, на жаль, такі вчинки всупереч усім моральним принципам вважаються нормою.

«КОМУНІСТИЧНУ ПАРТІЮ МАЄ БУТИ ЗНЯТО З РЕЄСТРАЦІЇ, А КОМУНІСТИЧНУ ІДЕОЛОГІЮ —ЗАБОРОНЕНО В УКРАЇНІ ЯК ЛЮДИНОНЕНАВИСНИЦЬКУ»

Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО, член партії «УДАР»:

— Такі ініціативи представників цієї антиукраїнської за суттю політичної сили вкотре підтверджують, що Комуністичну партію має бути знято з реєстрації, а комуністичну ідеологію — заборонено в Україні як людиноненависницьку.

Це партія минулого, і тому всіма засобами прагне затягнути нашу державу назад, у пережите. А ми — сучасні українці, які пишаються своїм прапором і гербом. Це символи величі нашої держави й наших нових перемог. Їх піднімають у світових столицях завдяки нашим спортсменам. Вони означають, що в України є незалежне майбутнє. Сучасні українці не хочуть ходити під прапорами, які прийшли на нашу землю разом із концтаборами й репресіями.

Для мене Український прапор — особливий символ. Перебуваючи на посаді голови Служби безпеки України, я особисто контролював, щоб він з’явився не лише на будівлі СБУ. Саме в той період Українські прапори було розгорнуто в найбільших бухтах і на найвищих скелях Криму, навіть на горі Монблан, у Франції.

«ОСЛАБЛЕНА ДЕРЖАВНІСТЬ ЗІШТОВХУЄТЬСЯ ІЗ ХВОРОБАМИ, ЯКІ, ЯК ЗДАВАЛОСЯ РАНІШЕ, ОСТАТОЧНО ЗНИКЛИ»

Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог:

— Суспільство дістало удар у зв’язку з ухваленням закону про мови, і це дуже його дезорієнтувало. Опору з боку націонал-демократів немає тому, що вони самі перебувають у глибокій кризі. Що ж до комуністів, справа в тому, що в пролетаріату немає батьківщини — укоріненості в країні, де вони живуть. Тож такі заяви не дивують: їм байдуже, хай це прапор і герб Росії, Америки чи Німеччини. До того ж наближається виборча кампанія: заяви виголошують із пропагандистською метою, а не для політичного ефекту.

Хвороба комуністичної лівизни набирає сильного звучання у зв’язку зі слабким опором з боку українського державного організму. Ослаблена державність зіштовхується із хворобами, які, здавалося раніше, остаточно зникли. Комуністи це відчувають і повертаються до давно забутих лозунгів і цілей. Хто б міг подумати, що вони завалять Київ «коштовними» бігбордами з надписом: «Соціалізм — наше майбутнє».

До цього не варто ставитися серйозно, це не боротьба комуністів і націоналістів, а всього лише спроба КПУ зібрати голоси лівого електорату, давно приватизованого Партією регіонів.

«СУСПІЛЬСТВО Й ДОСІ НЕ ВИРОБИЛО ІМУНІТЕТУ ДО РЕЧЕЙ, ЯКІ ЙОГО РОЗКОЛЮЮТЬ»

Олександр КЛЮЖЕВ, політичний аналітик, Донецьк:

— Зараз ми бачимо своєрідну конкуренцію між «гуманітарними» ініціативами КПУ та Партії регіонів, які мають достатньо споріднений електорат. Партія регіонів узяла на себе першу роль у «захисті російської мови», а комуністам довелося вигадати щось нове. На жаль, такі провокативні пропозиції для КПУ є безпрограшним ходом. Для її електорату це — своєрідний туман в очах, який приховує невідповідність між деклараціями комуністів та їх практичними діями. Частина виборців КПУ, яка має ностальгічні прорадянські настрої та негативно налаштована до української державності, за такі заяви багато чого може пробачити своїм лідерам. Розрахунок спирається також на те, що зараз усі опоненти КПУ кинуться її критикувати за цю ініціативу. І вже ніхто не встигне спитати комуністів про їх розкішний спосіб життя у бідній країні, співробітництво із Партією регіонів («партією великого капіталу») чи обговорювати їх передвиборчу програму. Втім, є у таких провокаціях і об’єктивно зумовлені причини. Суспільство досі не виробило імунітету до речей, які його розколюють. У громадян фіксуються кардинально різні погляди на минуле та майбутнє своєї країни, і ніхто не зробив реальних зусиль щодо знаходження громадського консенсусу. Тим більше, що на виборах голоси маргіналізованих груп населення звучать гучніше, ніж завжди. Є в цій ініціативі й морально-етична складова. Комуністи були представлені у парламенті незалежної України всіх скликань, вони під цим українським прапором отримували різноманітні привілеї та ділили владу. Щось ніхто з них не відмовився від свого мандату, влади та привілеїв, які надані їм під українським прапором. Важко, напевно, боротися за своє бачення світу без теплого владного крісла.

«СОБАКА БРЕШЕ — КАРАВАН ІДЕ»

Андрій КАЛАХАН, депутат Луцької міської ради:

— За часи української незалежності українські комуністи не проявили себе серйозно, з іншого боку, вони дуже часто декларують одне, а насправді роблять зовсім інше, і часто це те, що скаже влада. Не має значення, помаранчева чи біло-синя. Тому до них і таке ставлення: як кажуть, собака бреше — караван іде. Комуністи водночас забувають, що і їх на Західній Україні 1939 року зустрічали саме з жовто-блакитними прапорами, повіривши у їхні декларації. Але насправді все виявилося гірше, ніж за панської Польщі...

«У НАС ТАКІ ЯВИЩА ІСНУЮТЬ ТОМУ, ЩО 21 РІК ПОСПІЛЬ ПОЛІТИКИ ДИСКРЕДИТУВАЛИ САМУ ІДЕЮ ДЕРЖАВНОСТІ»

Костянтин МАТВІЄНКО, експерт корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика»:

— Чому немає реакції суспільства на те, що в Росії заявляють, мовляв, українці брали участь як найманці в російсько-грузинському конфлікті? Чому в людей така млява реакція на ухвалення мовного закону? Це все ланка одного ланцюга. Політики дуже розчарували суспільство, тому воно платить державі і її символам тією ж самою монетою. У будь-якій нормальній країні заяви на кшталт тої, яку зробили комуністи, були б неможливими. Однак у нас такі явища існують тому, що 21 рік поспіль політики дискредитували саму ідею державності і разом з тим суть державної символіки.

«ПОТРІБНО, ЩОБ ПЕВНІ ДІЇ БУЛИ НАЗВАНІ ЗЛОЧИННИМИ, ТОДІ В ДЕРЖАВІ МОЖЕ БУТИ ПОРЯДОК»

Мирослав МАРИНОВИЧ, віце-ректор Українського Католицького Університету, правозахисник:

— Причина, я вважаю, в тому, що в Україні не проведена процедура, яка була дуже важливою у фашистській Німеччині, — було знайдено і покарано винних у злочинах, вчинених тоталітарною державою. У пострадянських державах цього процесу не відбулося. І Комуністична партія, яка несе вину за страхітливі злочини перед людством — за голодомори, за ГУЛАГи, за чистки, за колективізацію, за незліченні людські жертви, — це просто прекрасна собі партія, котра, я переконаний, набере навіть більше голосів на цих виборах, ніж на попередніх.(Я поїздив сходом України і чув голоси на її користь). Це говорить про те, що ці злочини не були кваліфіковані як злочини, не були названі їх винуватці... Мені не треба бачити людей у смугастій робі й за гратами! Мені потрібно, щоби певні дії були названі злочинними, і тоді в державі може бути порядок. А оскільки цього не було зроблено, комуністи далі грають свою застарілу платівку про те, що бандерівці — страшні злочинці, а вони мають моральне право роздавати всім ярлики фашистів тощо. А хто з фашистами насправді проводив спільні паради в Бресті?!! Хто, як не Радянська Армія, як не комуністи?!! Це абсурд, що ми на початку XXI століття далі говоримо про ті речі, про які повинні забувати, вирішивши раз і назавжди!

«КОМУНІСТИ РОБЛЯТЬ ПОДІБНІ ПРОВОКАЦІЇ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ХОЧ ЯКОСЬ ОТРИМАТИ СХВАЛЕННЯ СВОГО АНТИУКРАЇНСЬКОГО ЕЛЕКТОРАТУ»

Антон АЛЬОШИН, громадський активіст, перекладач, Донецьк:

— Я переконаний, що комуністи у рік виборів навмисно роблять такі провокаційні заяви, щоб хоч якось отримати схвалення свого звичного, дещо антиукраїнського електорату, що й досі живе радянським минулим. Очевидно, що жодна політична сила (навіть нібито радикальна на кшталт «Свободи») не наважиться де-факто зазіхнути на символи державності. Бо такий крок може стати політичним самогубством. Тож відчуваю, що пасивність суспільства й інших політиків щодо голосних, але по факту порожніх заяв комуністів пояснюється саме такими розсудливими міркуваннями.

«НАШИМ ПОЛІТИКАМ НЕВИГІДНО ВСТУПАТИ В ПОЛЕМІКУ»

Анатолій СОКОРИНСЬКИЙ, голова Дніпропетровської обласної організації Української народної партії:

— Нашим політикам зараз не до того. Кожен із них хоче виглядати «білим та пухнастим» перед виборцями, а тому їм невигідно вступати у полеміку. Самі ж комуністи, і зокрема їх лідер Петро Симоненко, мабуть, забули, як у вересні 1939 року Червона армія разом із гітлерівським вермахтом марширувала на параді в окупованому Бресті. Тоді їх чомусь не засмучувало питання символіки, коли поряд майоріли майже однакові червоні прапори з нацистською свастикою та серпом і молотом. Або ще, як казали в ті роки, «з серпом та голодом». Бо за комуністів кожному було гарантовано пайку чорного хліба, фуфайку, кирзові чоботи та кайло в руки — кому з волами, а кому й у концтаборі. Про все це швидко забувається, але будь-якому божевіллю, в тому числі й комунізму, колись настає кінець. Щодо успіхів української збірної на лондонській Олімпіаді, то під синьо-жовтим прапором ми досягли непоганих успіхів. Бразилія, яка має 180-мільйонне населення, не завоювала жодної золотої медалі, а Україна посіла досить пристойне 14 місце. Притягнути за вуха питання символіки Петрові Симоненку не вдасться. Хай краще розповість своїм виборцям, чому так подорожчав хліб, ліки або проїзд у транспорті за час, коли КПУ перебувала в правлячій коаліції з Партією регіонів. Думаю, що сказати тут лідеру комуністів просто нічого. Тому він і порушує штучне питання зміни символіки.

«ПОЛІТИКИ ПРОМОВЧАЛИ, КОЛИ ПОЧАЛОСЯ РОЗТОПТУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, ПОЛІТИКИ ЗМОВЧАЛИ І ТЕПЕР»

Микола ЛАЗАРОВИЧ, докторант Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, кандидат історичних наук, доцент кафедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства Тернопільського національного економічного університету, заслужений працівник освіти України:

— Передусім символіка безвідносна до будь-яких злочинів, які відбуваються будь-де. З символікою завжди діють люди. Але, якщо вже вдаватися до порівнянь, то мені здається, що в світі ніде, ні під чиєю іншою символікою не пролито більше крові, ніж під комуністичною. Світ іще не здригався від таких жахіть, які творилися під тією символікою. У мене немає жодного сумніву, що ця ідеологія має бути захоронена, а всі організації, з нею пов’язані, — розпущені. Так само, як і нацистська ідеологія.

Чому мовчать політики? Мені важко навіть коментувати такі речі, оскільки політики промовчали, коли почалося розтоптування української мови, політики змовчали й тепер. Ідеться, звичайно, про опозицію. На сьогодні українська опозиція — не найкращого гатунку. Це опозиція, яка насамперед має свої особисті інтереси. Щодо інтересів національних, то таке враження, що їх нині не відстоює ніхто. А стосовно головного носія цих національних інтересів — народу, то він після отих вибриків Ющенка з його зрадницькими позиціями настільки ошелешений, що й досі не може прийти до тями, не вірить нікому, та й, напевне, немає тієї людини серед шарів вищих прошарків політикуму, якій би можна було довіряти. Трагедія в тому, що народ не може сам організуватись.

«Комуністи — це п’ята колона, яка всі 20 років новітньої Незалежності працює на знищення Української держави»

В’ячеслав КИРИЛЕНКО, Об’єднана опозиція «Батьківщина»:

— Комуністи — це п’ята колона, яка всі 20 років новітньої Незалежності працює на знищення Української держави. Щоправда, вони отримують дедалі менше підтримки серед населення, але частина людей досі піддається їхнім оманливим гаслам. Загалом, вони мають соціальний характер. Однак, такі речі потребують з’ясування обставин зокрема і на рівні Української держави. Адже мова йде про державний прапор і герб, які піддаються сумніву з боку партії-учасниці виборчої кампанії і паплюжаться нею. На це має звернути увагу і Генеральна прокуратура, оскільки це образа честі і гідності кожного українського громадянина і Української держави загалом.

Зараз політичні сили України перебувають у конкурентній боротьбі, і тому наше завдання полягає у зміцненні підтримки державницьких сил, щоб комуністам в нашій країні не залишилося місця. А такий час не за горами.

«ЦЕ СВІДЧИТЬ ПРО НЕЗРІЛІСТЬ І ПОСТКОЛОНІАЛЬНІСТЬ НАШОЇ ПОЛІТИКИ»

Андрій ІЛЛЄНКО, голова Київської міської організації ВО «Свобода», депутат Київської обласної ради:

— Моя думка збігається з думкою партії, яку я представляю. У нас була з цього приводу публікація в блозі Олега Тягнибока на «Українській правді», де він, власне, казав, що ми давним-давно вимагали, щоб комуністична ідеологія в Україні була заборонена, а комуністична партія, відповідно, теж припинила існування. Тоді б зникли ці проблеми. Історично комуністи, не тільки в Україні, завжди були п’ятою колоною іноземних сил, завжди виступали проти власної держави, і в цьому плані знущальні заяви Симоненка щодо нашої національної символіки просто показують, що ця людина є глибинним системним ворогом України. Такі заяви є нічим іншим як державною зрадою, за яку він має нести кримінальну відповідальність. Тим більше що він є народним депутатом, головою політичної партії, і він давав присягу як народний депутат про те, що він буде діяти в інтересах українського народу. В його діях, на мою думку, прослідковуються ознаки кримінального злочину — державної зради і неповаги до державних символів. У нормальній країні він мав би після цього збирати валізи і сісти у в’язницю на серйозний термін. На жаль, нині в Україні правлять люди, які мало чим відрізняються своїми ідеологічними поглядами від Симоненка, тому, звичайно, поки що йому нічого не буде. Але сподіваюсь, що скоро ситуація радикально зміниться, і всі такі заяви не будуть не поміченими. Він робить ці заяви зараз, оскільки, на превеликий жаль, в Україні є певний відсоток відверто українофобного електорату, який є ядерним електоратом комуністичної партії, який вона таким чином мобілізує перед виборами. Я думаю, що всерйоз навіть Симоненко не думає, що колись справа дійде до перегляду державної символіки. Наша реакція не млява, ми дали заяву, нагадали нашу принципову позицію, що ми виступаємо за заборону комуністичної ідеології. Але крім заяви, треба приходити до влади і вирішувати це питання. Потрібно провести судовий процес над комуністичними злочинами, як свого часу відбувся Нюрнберзький процес, який засудив націонал-соціалізм і поставив цю ідеологію поза законом і мораллю. Так само має бути визначене питання з комунізмом, особливо в Україні, де він знищив десятки мільйонів людей. Тоді ми великою мірою зможемо подолати колоніальну спадщину, яка зараз існує в Україні, і в тому числі абсурд, коли на 21-му році незалежності керівник парламентської фракції України дозволяє собі такі заяви. Це просто свідчить про, на жаль, незрілість і постколоніальність нашої політики.

Марія ТОМАК, «День»; Микола СЕМЕНА, «День», Сімферополь; Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів; Катерина ЯКОВЛЕНКО, Донецьк; Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк; Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпропетровськ; Лариса ОСАДЧУК, Тернопіль; Анна ЧЕРЕВКО, «День»