Уже сьогодні на Банковій, а також у середовищі його комуністичних
соратників замислились: опозиціонер Грач, котрий стрімко увірвався в регіональну
владу, навряд чи зупиниться на досягнутому. Його треба б стримувати — все
питання: коли ще рано, а коли буде пізно, а коли — якраз?
Те, що Л. Грачу в Криму вдалося завершити багаторічні «конституційні
страждання» шляхом запровадження проекту кримського Основного Закону в
конституційне поле України — це перемога. І якщо кримська Конституція буде
затверджена ВР — досягнення стане зримим. Чи зацікавлені в цьому ліві соратники
Леоніда Грача, котрі мають до нього рахунок, як до «білої ворони»? Чи зацікавлений
у цьому Президент, котрий має побоювання, що стабілізація в кримському
регіоні під керівництвом комуніста Грача — неслабкий аргумент для електорату,
що швидко лівішає?
«Ми пішли від «бодання» з центром, — стверджує Леонід Грач.
— І не хочемо, щоб президентська кампанія знову зробила Крим розмінною
монетою». Тому умови такі: або до кінця року кримська Конституція затверджується
Києвом, або Крим піде на референдум — підтримувати свою Конституцію. Напевно,
можна сказати, що це шантаж — референдум у країні слово модне. Але Грач
упевнений: «Любові односторонньої не буває — інакше це страждання». Залишається
почекати, чи будуть автономні почуття розділеними. Кримський спікер, до
речі, вважає, що через 4 роки повинен балотуватися «той кандидат, котрий
виріс в регіоні». Заявка на дальні підступи є. Не завадила б вона вирішенню
близьких завдань...
№217 12.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»







