Кривий Ріг: небезпечно для життя
Промисловий Кривий Ріг більш ніж на 100 км розкинувся по берегах Інгульця та Саксагані. Навряд чи знайдеться в цьому місті що-небудь, здатне привернути увагу туристів — немає тут ні золотоверхих церков, ні старовинних вуличок, вимощених бруківкою, ні видатних історичних пам’яток. Чого тут вистачає, так це шахт, гірничо-збагачувальних комбінатів, промислових підприємств: «Криворіжсталь», НКГЗК, ПГЗК. Та ці назви мало про що кажуть людям за межами Кривого Рогу. І даремно, адже ще за часів Радянського Союзу тут видобували понад 40% всесоюзного видобутку залізорудної сировини. Цим місто завдячувало своїм багатющим ресурсам корисних копалин. Та вони ж його і знищили. Річ у тім, що Кривий Ріг завжди розцінювали тільки зі споживчих позицій — аби побільше взяти, нічого не віддаючи натомість. Але, як відомо, за все треба платити, і ціна виявилася завеликою — екологічна катастрофа. Сьогодні, коли природні ресурси Криворіжжя значною мірою втратили свою цінність, бо його продукція користується меншим попитом і на зовнішньому, і на внутрішньому ринках країни, а промислові підприємства зупиняються через брак коштів, інтерес держави до цього міста значно зменшився. Поступово на поверхню почали випливати страшні, невблаганні цифри статистики: кількість щорічних шкідливих викидів у повітря та водоймища промисловими підприємствами, смертність населення, що вже роками перевищує народжуваність тощо. Подібна інформація раніше, коли ще не пізно було що-небудь зробити, та й були на це кошти, чомусь не розголошувалася. А сьогодні — це не для кого не секрет. Та самого лише знання недостатньо. Посудіть самі, чи багато буде користі, якщо сказати людині, що вона смертельно хвора, але грошей на її лікування немає?
За коментарем щодо кризової екологічної ситуації на Криворіжжі автор звернувся до начальника відділу екології Криворізької міської санітарно-епідеміологічної станції Володимира ГРУНЯ .
— Як ви характеризуєте екологічну ситуацію в Кривому Розі?
— Як критичну. Не дивлячись навіть на значне зниження виробництва, яке, до речі, й спричинило екологічну кризу в місті, стан атмосферного повітря та водоймищ не зазнав значних змін. Середньорічні показники вмісту в повітрі шкідливих хімічних речовин перевищують норму більш ніж удвiчi.
— А якими є основні причини забруднення повітря?
— По-перше, це невирішеність питання щодо неорганізованих викидів у технологічних процесах, масових вихлопів при бурових роботах у шахтах, гiрничо-збагачувальних комбінатах тощо. По-друге, санітарно- технічний стан діючих газовуглеочисних споруд на 15% підприємств несправний, або ж вони працюють неефективно. За минулий рік в атмосферу промисловими підприємствами було викинуто 424,9 тисяч тонн шкідливих речовин, з них левова частка (85%) — газоподібні. Беручи до уваги, що у вітчизняній практиці відсутні апарати очищення від газоподібних компонентів, вони й формують загальний фон атмосфери в житлових масивах.
— А як справи з водопостачанням у Кривому Розі?
— Водопостачання міста здійснюється з відкритих водоймищ (Карачунівського та Радушанського), і, звичайно ж, якість води в них впливає на якість питної води. Тому головним завданням санітарної служби є охорона їх від забруднень. І тут постає цілий ряд проблем, які практично неможливо розв’язати через брак коштів. Також стає на заваді споживацьке ставлення до навколишнього середовища самих жителів. Наприклад, в районах приватних секторів на берегах водоймищ влаштовують звалища сміття, розкопують прибережну смугу.
Внаслідок викидання промислових стоків підприємствами нашого міста, Жовтих Вод і Кіровоградської області підвищилася мінералізація та жорсткість води у відкритих водоймищах. Промивання ріки Інгулець, яке нещодавно проводилося з каналу Дніпро — Інгулець, дозволило дещо знизити жорсткість води, але подібні заходи надто дорогі — не по кишені міському бюджетові, тому регулярно їх проводити немає змоги.
— В якому стані перебуває каналізаційна система міста?
— З 351км напiрних колекторів тільки 91км (26%) є повністю замортизованим. Але цей показник не повною мірою характеризує стан речей, адже через наявність в стоках Кривбасу великої кількості специфічних абразивних часток, відбувається внутрішнє стирання нижньої частини труб, і замість 25-річного строку служби, труби повністю виходять з ладу протягом 10—15 років. Довжина таких аварійних труб 25 км. І найбільш жахливим є те, що на період їх аварійних зупинок і ремонтів неочищені стічні води викидаються у водоймища міста.
— Якою є ситуація з відходами у місті?
— Протягом тривалого часу не вирішується питання виділення нових земельних ділянок під міські звалища сміття. Рішення, які було ухвалено міськвиконкомом, а також намічені в них заходи по санітарному очищенню міста лишилися практично невиконаними керівниками підприємств.
На сьогоднішній день в розпорядженні комунальних служб міста є лише 72 одиниці автотранспорту, тоді як необхідно мати принаймні 86. Зношування транспорту для вивозу сміття складає 90%. Ось дивіться, за останні 10 років списано 57 одиниць транспорту, а отримано тільки дві! Через відсутність фінансування та непогашення боргів за послуги автогосподарство не в змозі обновити парк новою технікою.
Іншою нагальною проблемою є відсутність в регіоні місця під будівництво спецполігону для зберігання, утилізації та захоронення токсичних промвідходів I-II класу небезпеки. Це призводить до того, що вони частково зберігаються на підприємствах, а незареєстровані вивозяться на звалища. Таких відходів у місті накопичилося близько 9,7 тисяч тонн.
— Які заходи планується провести найближчим часом, щоб поліпшити екологічну ситуацію в місті?
— Згідно з переліком першочергових заходів міської санепідемстанції по зменшенню викидів забруднених речовин у навколишнє природне середовище в Кривому Розі на наступні п’ять років, планується будівництво об’єктів по глибокій доочистці та відводу в річці Саксагань стічних вод очисних споруд гiрничо-збагачувальних комбінатів; спорудження дослідно-промислових установ по опрісненню шахтних вод; ліквідація деяких шахт; відселення жителів з санітарно-захисних зон підприємств та багато інших заходів. Але одна справа скласти перелік необхідних робіт та прорахувати ефективність від їхнього виконання, а зовсім інша — вiднайти кошти на проведення цих заходів. Жодна з державних інстанцій не в змозі їх фінансувати, а про спонсорів годі й казати. Тому проекти операцій по санітарному очищенню міста так і залишаться на папері чекати кращих часів.
