Куди нас заведе партійно-квотний ЦВК?

Ось уже майже тиждень ЦВК лихоманить. Досі не проведено ще жодного засідання комісії. «День» уже писав, що ЦВК розділилася на два протиборствуючі табори (від коаліції — вісім членів, від опозиції — сім осіб. Голова ЦВК Володимир Шаповал — квота Президента).

Протистояння почалося, коли Володимир Шаповал одноосібно розподілив коаліційну квоту ЦВК по різних регіонах. Природно, це «самоуправство» Шаповала розсердило коаліційну вісімку. Кілька днів поспіль вісім членів ЦВК збиралися на свої засідання. Щоправда, безрезультатно — для кворуму не вистачило двох осіб.

Найсумніше, що таке взаємне блокування може стати звичайною практикою для ЦВК. Сьогодні «опозиційні» члени ЦВК і його керівництво зривають засідання, завтра коаліційна квота ЦВК може заблокувати роботу Комісії в питаннях, актуальних для Президента й опозиції. Ситуація дуже нагадує ситуацію в Конституційному Суді. Щоправда, у КС ніхто не дозволяв собі публічних випадів проти голови Івана Домбровського. А Володимира Шаповала ледве чи не кожний день звинувачують у «деструктивній діяльності».

Проте заради справедливості, потрібно визнати, що нинішня ситуація в Центрвиборчкомі на руку опозиції й Президенту: коаліціянти на засіданні цілком можуть винести й «продавити» питання про поповнення Ради новими депутатами від «групи» Кінаха, що входять у блок «Наша Україна».

До речі, учора про ситуації в ЦВК говорили й Президент, і прем'єр. Віктор Янукович закликав Віктора Ющенка терміново зустрітися з членами ЦВК. За словами прем'єра, ЦВК став черговим органом, що зазнав нападок опозиції. «Без нормалізації роботи Центральної виборчої комісії не може йтися ні про які вибори, у тому числі й дострокові», — заявив він. Йому заочно відповів Президент: «Якщо ми завершимо питання урегулювання політичної кризи, над роботою ЦВК припинять діяти політичні догмати й працюватиме лише технічна постановка проблеми забезпечення проведення дострокових виборів».

Але поки «політичні догмати» на ЦВК діють. І в найближчому майбутньому, схоже, діяти не припинять.

Ми запитали експертів: Чи зможе Центрвиборчком організувати вибори так, щоб їхній результат був визнаний всіма сторонами політичного конфлікту? Чи можливе «перезавантаження» ЦВК через суперечки між сторонами?

Віталій КУЛИК, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства:

— Мені здається, із нинішнім складом ЦВК досить проблематично провести нормальну виборчу кампанію та вибори. По-перше, політичні назначенці користуються основними політичними гравцями, щоб чинити тиск один на одного або для прийняття тих чи інших рішень. Природно, що в такій ситуації ЦВК стала заручницею політичних інтересів сторін. Так що в мене є сумніви щодо дієздатності нинішньої ЦВК. Гадаю, вибори можна провести, якщо основні гравці домовляться між собою. Це головний критерій, головна початкова точка для нормалізації роботи Центрвиборчкому.

Можливо, аби зняти якісь гострі протиріччя необхідне «перезавантаження». Але навряд, що Президент на це піде. Тому єдиний вихід — це переговори й досягнення якогось компромісу.

Дійсно, ситуація нагадує ситуацію в Конституційному Суді. Адже всі політичні назначенці діють за схожою схемою — працюють на свої вузькокорпоративні інтереси. Тому потрібно взагалі переглянути політику призначення конституційних суддів і членів ЦВК та відмовитися від партійно-квотного принципу.

Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій:

— «Перезавантаження» ЦВК, звичайно ж, не буде. Воно може відбутися тільки тоді, коли буде «перезавантаження» співвідношення політичних сил. Сьогодні ЦВК — це дзеркальне відображення сил на макрополітичному рівні. Якщо сторони домовляться і визнають вибори, тоді й ЦВК організує вибори. У цій ситуації ЦВК не самостійний інститут, а «посольство» основних політичних сил. Такий собі своєрідний посольський корпус.

Потрібно розуміти, що нині всі інститути влади й права РОЗПОЛОВИНЕНІ. А розполовинення — це характеристика нинішньої ситуації в країні. Так що якщо дійдуть згоди «дві половини», отже згоди дійдуть і на рівні Конституційного Суду, правоохоронних органів, ЦВК і так далі... Якщо ні — значить, приречені на тривалий процес взаємоблокування. Так що все залежить не від тієї ситуації, яка є в ЦВК, а від того, у режимі мирного чи не мирного існування перебуватимуть основні політичні гравці.

Володимир ПРИТУЛА, політолог, Крим:

— В принципі організоване проведення виборів нинішнім складом Центральної виборчої комісії можливе, однак це тільки теоретично, бо на практиці діють багато чинників, які можуть завадити цьому. Найбільший ризик полягає в тому, що в країні не забезпечена самостійність Центрвиборчкому, а політична і фактична залежність членів комісії від своїх патронів призводить до збоїв. Тому успіх роботи комісії, а власне успіх чи не успіх виборів, залежить не від якості самої комісії, а від того, чи зможуть домовитись реально Віктор Ющенко, Віктор Янукович і Олександр Мороз. Якщо вони домовляться і головне — будуть дотримуватися своїх домовленостей — комісія забезпечить вибори. А доки вони хоч і домовляються, але не виконують домовленостей, як Віктор Янукович, який спочатку погодився на нову дату виборів, а потім допустив, що його однодумці почали її оскаржувати в суді, то цих шарахань ніяка комісія не витримає. Однак не все залежить і від нього. В житті зараз діє трикутник сил, в якому обох Вікторів, не дивлячись на їхні домовленості, переграє Олександр Мороз, який має достатньо важелів для того, щоб затягувати як розпуск Верховної Ради, так і зривати роботу Центрвиборчкому. Зрозуміло, що дочасні вибори найбільш непотрібні і невигідні саме йому, а тому він робить і робитиме все, щоб, по-перше, відтягнути їх, по-друге, різними формами дискредитувати як саму ідею, так і учасників процесу...

Валерій ДАНИЛЕВСЬКИЙ, політолог, м. Донецьк:

— Я вважаю, що сьогоднішня ЦВК — це дзеркальне відображення всього переговорного процесу, який проходить на вищому рівні країни. Тобто Президент і прем’єр вже знайшли точки дотику й виробили єдине бачення виходу з конфлікту, а так звані «непримиренні» в особі КПУ і СПУ продовжують робити все, щоб зірвати вибори. Те ж саме і в ЦВК — більшість її членів уже досягли взаєморозуміння, але 2—3 деструктивні людини, які представляють соціалістів і комуністів, продовжують каламутити воду.

Щоб подолати цю кризу, на мій погляд, необхідне якнайшвидше втручання в роботу ЦВК особисто Президента і прем’єра як лідерів нації. Саме вони повинні закликати своїх представників нарешті домовитися.

Загалом, звичайно, погано вже те, що ЦВК була сформована за партійним принципом: у ній мали працювати юристи, досвідчені люди, які розуміються на цьому процесі, ну в крайньому випадку представники досвідчених політичних сил, які й цього року не мають шансів потрапити до парламенту. У будь-якому випадку, ситуацію зараз назад не відіграти, тому Президент і прем’єр повинні особисто посприяти тому, щоб вибори відбулися. Звичайно, комуністи та соціалісти й після цього сперечатимуться, однак це вже буде просто словоблуддя динозаврів, яким давно час на звалище історії.

Володимир КВУРТ, секретар Львівської міськради:

— У будь-якій демократичній країні будь-яка кризова політична ситуація вирішується саме шляхом проведення нових виборів, і звичайно, злагоджена системна робота ЦВК дозволяє проводити політичні перегони відповідально, оперативно й без жодних перекручень. На що і має сподіватися виборець. Щодо України, то у нас принцип формування ЦВК має ряд недоліків, відбувається він, скажімо так, згідно з домовленостями, а не згідно з незалежним висунення фахівців, які повинні були б мати високі професійні якості, про моральні якості я вже не говорю, це само собою зрозуміло. Саме такі люди мають ставати членами комісії, на неї покладаються надто серйозні завдання — приймати рішення не лише щодо організації виборного процесу, а й щодо законності, повної відповідності діючому законодавству, зокрема, у підрахунку голосів. Якщо ЦВК не буде працювати злагоджено, можливе розбалансування усієї схеми з гори до низу. До того ж підходи, вимоги і стандарти мають бути однаковими для усіх територій України.

Маючи практику і досвід в організації роботи територіальної виборчої комісії та дільничних комісій, можу із впевненістю сказати, що за один день такий фахівець не готується. Люди мають справу з шаленим масивом інформації, рішення треба приймати досить швидко, із знанням справи, оголошені результати мають відображати реальний вибір, зроблений Україною. Ситуація ускладнюється ще й тим, що, на мій погляд, в будь-якому варіанті оголошеного результату виборів, сторона, що програла, буде подавати апеляцію. І я не виключаю, що будуть підніматися питання про фаховість чи законність формування Центральної виборчої комісії.

Я сподіваюсь, що особи, які рекомендували цих людей у ЦВК, поставилися щонайменше відповідально до цього і робили це не за ознакою особистої відданості, а об’єктивно. Сподіваюсь, що і відповідальність, покладена на членів ЦВК, ними усвідомлена. Теоретично сьогоднішній склад ЦВК може організувати вибори, і хочеться у це вірити. Ніби збережений баланс сил, однак рішення треба приймати переважною більшістю голосів. Хоча... сьогоднішня пропорція, я не знаю, чи зможе забезпечити якість роботи?.. Загалом складається враження, що розігрується певний сценарій зриву виборів. Ніби домовилися про все, навіть дату назвали, ніби руки потиснули, однак після того не відбувається кроків, скерованих на те, щоб привести усі подальші дії у відповідність до законодавства. Невже люди не розуміють, що технологічні вибори, до яких вони звикли, рано чи пізно будуть закінчуватися, що це голосування у стилі: голосуй, бо програєш як з одного боку, так і з другого, нічим добрим не закінчиться.

Юрій УЩАПОВСЬКИЙ, доцент кафедри економічної теорії Житомирського державного технологічного університету:

— У самому принципі формування Центральної виборчої комісії з урахуванням партійних квот і приблизного паритету між опозицією і коаліцією закладена міна уповільненої дії. Але за будь-яких обставин іншого виходу, гадаю, немає, і нинішня ЦВК змушена буде провести ці вибори, і вона їх проведе. Можливо, шляхом політичного торгу або саботажу. І тому справа із виборами може затягнутися, як затягується зараз. Саме цікаве наступить після виборів. Події, які відбуваються в країні впродовж року і зашарпали українське суспільство, не вселяють надії, що сторона, яка програє, визнає результати виборів. Тим більше, що поправки, які внесені до законодавства про вибори до Верховної Ради, на користь тільки нинішній урядовій коаліції, це фактично її правила. Є речі, які виглядають абсолютно безглуздо. Про те, наприклад, що прикордонники мають за три дні до голосування подавати списки тих, хто залишив країну. А ще відміна відкріпних талонів. Встановлення необхідності 50%-ї явки виборців дає можливість тиснути на ситуацію. Є й такий підводний камінь, про який деякі депутати говорять вже зараз, причому з обох сторін. Мова йде про те, що справжня перемога буде у того, хто виборе більше 300 депутатських мандатів. Я підраховував, що для цього, враховуючи можливі результати партій, що не подолають тривідсотковий бар’єр, якійсь політичній силі чи коаліції треба набрати десь 40—42% голосів. Якщо сторона, що програє, візьме більше 150 мандатів, може знову розпочатися біг по колу. Нинішня ситуація з усією очевидністю показує, що партія, яка ледь подолала виборчий бар’єр — я маю на увазі соціалістів — є зараз головним чинником, який «мутить» воду, і в першу чергу це робить сам нинішній голова Верховної Ради. Це головний чинник дестабілізації. У мене таке враження, що Партія регіонів внутрішньо готова до виборів. Я якось уже говорив це, але повторю, що основа нинішньої катавасії в недолугій політичній реформі, прийнятій у грудні 2004 року. Як показала практика, такий переділ владних повноважень абсолютно не виправдав себе. І хоче того хтось чи не хоче, доведеться створювати Конституційну комісію, до якої повинні увійти хто завгодно, але не політики.

Знову наполягаю — Україні потрібен єдиний інформаційний простір. І особливо у зв’язку із виборами. Партія регіонів має право на повну котушку вести агітацію у Львові. Але так само у Донецьку має право агітувати «Наша Україна». Партії повинні втратити регіональне забарвлення. Які б не були наші політичні уподобання, ми повинні підтримувати партії, які мають українське обличчя. Партії не можуть поділятися на утворення східного і західного зразка. Тільки донесення до виборців повної інформації, що якісь із них можуть сказати, дає людям можливість розставити свої акценти на виборах. ЦВК у нинішньому складі буде вимушена працювати у даному напрямку. Хоча у тому вигляді, якому вона є зараз, буде затягування вирішення цих питань. І будуть великі проблеми із визнанням результатів виборів, як би вони не закінчилися. Самим мудрим у нинішньому протистоянні буде, якщо опозиція визнає себе опозицією, буде працювати у Верховній Раді, критикувати дії правлячої коаліції. Незалежно від того, хто виграє. І перше, що повинен зробити новий парламент, повернутися до перегляду Конституції. Якщо буде такий поділ, як зараз, тобто 50:50, то заради єдності суспільства, що б зараз не говорили політики, і чи входитимуть з кимось у союз чи ні, опозиції слід віддати низку серйозних комітетів у Верховній Раді. І уряд має бути створений за таким же принципом. Інакше нас чекає постійна напруженість. Ми будемо займатися не життям, а політичними баталіями.