На радість глядачам, вони побачили у трьох матчах
1/8 фіналу справжній атакуючий футбол. Так, бразильці й чилійці значну
частину часу провели в наступі, причому другі, як мені здалося, більше
гостювали на половині поля суперників, ніж чемпіони світу.
Голів позабивали, як то кажуть, на будь-який смак, а невикористаних
моментів, за своєю виконавською майстерністю гідних найвищої оцінки — не
злічити. Йдеться про удари Рональдо у штангу й перекладину, прорив і повітряні
польоти Саморано. Між іншим, обидва вони — гравці італійського «Інтера»
— звикли у своєму клубі під керівництвом Луїджи Сімоні шукати щастя біля
чужих воріт.
В одному зі своїх коментарів я відзначав, що інколи нульова нічия може
бути цікавішою від невиразної перемоги. Матч між господарями чемпіонату
й парагвайцями підтвердив, що захоплюючий футбольний спектакль не обов’язково
мусить бути багатим на забиті м’ячі. Яскравість, динамічність — ось прикмети
цієї зустрічі. Та й гол у додатковий час, забитий французами, незвичайний,
адже він увійде в історію чемпіонатів як перший «золотий гол» в додатковий
час. Його провів на 113-й хвилині захисник Лоран Блан.
Особливо хочу відзначити команду Парагваю, де чудово грав капітан —
вельми досвідчений воротар Хосе-Луїс Чілаверт. Попри поразку й те, що вони
сповідують оборонний варіант гри, південноамериканці «прапор не зганьбили»
— подарували задоволення глядачам і фахівцям. Як на мене, не підтримуй
команда високий темп практично протягом усього матчу й не шукай можливостей
для контратак, її гравці могли не витримати штурму французів значно раніше.
Й останнє. Стосовно розгромної поразки збірної Нігерії (це розцінюють
як велику несподіванку) можу припустити: представники африканського континенту
дуже рано повірили, що вони, як то кажуть, «кум королю», й не чекали такого
потужного натиску датчан. Чотири пропущені голи свідчать, що з нервами
в них, на відміну від самовпевненості, не дуже...
