Не найприємніший «подарунок» вручили
тимчасові повірені держав Євросоюзу Олександру Лукашенку до дня його президентського
чотирьохліття — він став першим у списку 130 персон, яким заборонено в’їзд
до Європи. При цьому ЄС відкрито сказав про можливість розширення санкцій
за порушення Білоруссю Венської конвенції — виселення дипломатів із резиденцій.
Цього літа з Мінська почався вихід посланців Заходу — тимчасово відкликані
посли США, держав Євросоюзу та ряду інших. Скасовано посаду постійного
представника Міжнародного валютного фонду (МВФ) у Мінську.
Офіційна пропаганда пояснює це політичними провокаціями внутрішньої
опозиції, котра фінансується з-за кордону. «Це не демократія, це звіринець»,
— виніс вирок Заходові Олександр Григорович, повернувшись із Швейцарії,
де його публічно звинуватили у диктаторстві.
Лукашенко, який проводить курс на тісне зближення з Росією, державне
регулювання економіки та жорсткий контроль суспільного життя, неоднозначно
оцінюється як у країні, так і за її межами.
«Александр Лукашенко, дорогой нам человек, взял ты нас на свои плечи,
что есть силы тянешь вверх», — опублікувала до цієї дати на першій шпальті
вірші простої жінки з провінції головна державна газета «Радянська Білорусь».
Талановитий оратор Лукашенко має популярність у так званих простих людей
за те, що з трибуни виражає їхні погляди — небажання змінювати життя в
нових економічних умовах, нелюбов до підприємців, ностальгію за радянським
минулим, у якому сам «бацька» був і комуністичним замполітом, і директором
радгоспу.
«Я плачу від щастя, коли слухаю Лукашенка. Він не забув нас, ветеранів,
у нас чисті вулиці, у нас мир — усе це завдяки тільки йому», — пояснила
«Дню» немолода жінка, яка йшла з вуличних торжеств на честь Дня республіки.
Сам президент приймав парад військової техніки і вітчизняних тракторів,
які вперше проскреготіли майданом Незалежності.
Усунувши з легальної політичної арени не тільки націоналістичну, а й
будь-яку опозицію, зокрема й лібералів, і комуністів, Лукашенко пішов на
рішуче зближення з Росією, прибравши митні бар’єри. Це було головним чинником
зростання білоруської нереформованої економіки, що дало змогу за рахунок
збільшення експорту до Росії домогтися торік приросту промисловості на
17 відсотків. Іноземці з інших країн СНД вражені тим, що заводи і фабрики
працюють у кілька змін.
Більшість білорусів, які черпають основну інформацію з контрольованих
державою газет, радіо і телебачення і не дуже симпатизують роздробленій
опозиції, цінують те, що регулярно отримують свої зарплати і пенсії. При
цьому «мінімалка» впала вже до $5 навіть за офіційним курсом, хоча заборгованість
щодо пенсій і зарплат у Білорусі нижча, ніж у державах СНД.
Промисловці висловлюють дедалі більше незадоволення політикою контролю
над цінами і курсом, що підриває рентабельність флагманів-експортерів.
Федерація профспілок, наймасовіша і найлояльніша до влади, заявила про
намір провести в липні широкомасштабні акції протесту, в яких візьмуть
участь 5 галузевих профспілок. Регулюючи фінансову систему через субсидії
та обмінний курс, Лукашенко проводить політику перерозподілу капіталу,
що виражається в нарощуванні валових показників на тлі ослаблення національної
валюти та банківської системи, розчинення золотовалютних резервів Нацбанку,
які вже кілька місяців є від’ємною величиною.
«Я не віддам свою країну різним злодіям і шахраям ні зі Сходу, ні із
Заходу», — каже сам Лукашенко, який проголосив економічним орієнтиром країни
повернення на рівень 1991 року.
Попри найразючіше зростання валового внутрішнього продукту в СНД, білоруська
економіка неспроможна оплачувати себе — заборгованість за енергоносії зростає,
країна більше імпортує, ніж продає на зовнішніх ринках. Неможливість конвертувати
рублеву масу, що активно друкується, лягає тягарем навіть на сфери, що
мають пріоритет — нафтопереробну промисловість та виробництво зерна.
Фінансисти і західні експерти прогнозують жорстоку кризу, якою рано
чи пізно заплатить Білорусь за сьогоднішню політику реанімації соціалізму
в оточенні країн, що будують ринок. Хоча сьогодні білоруські громадяни
частіше скаржаться на худий гаманець, ніж на дефіцит, що регулярно виникає,
неминучий «шок» ляже на плечі не батьків, а дітей.
Мінськ
