Масштаб помилки

Дедалі більше чинників свідчать сьогодні про те, що Україні навряд чи варто квапитись зi створенням міжнародного газотранспортного консорціуму і підпорядковувати свої дії графіку, розробленому в Москві. Аж надто поспішають наші візаві, розвиваючи кишинівську газову перемогу.

Нагадаємо, що трохи більше як тиждень тому посол РФ у Києві Віктор Черномирдін пропонував Україні не зволікати з реалізацією домовленостей про створення газовог о консорціуму, нагадавши при цьому про реанімацію російських планів газового обходу. Ще раніше джерело в російському уряді прямо стверджувало, що, незважаючи на кишинівські домовленості, плани газового обходу зовсім і не відкладено, оскільки для Росії було б цілком нелогічно «класти всі яйця до одного кошика». Хіба це не додатковий елемент для прискорення процесу?

Відзначену тенденцію підтвердило і одностороннє, а також, як ми нижче покажемо, дещо поспішне оголошення в середу російським «Газпромом» «сенсаційної» новини про те, що ним і «Нафтогазом України» підписано у Києві установчі документи для створення «Міжнародного консорціуму з управління і розвитку газотранспортної системи України». Викладаючи досягнуті домовленості, прес-центр «Газпрому» повідомляв, що компанії внесуть до статутного капіталу консорціуму рівними частками суму, що на початковому етапі становитиме $1 млн. На кошти, виділені засновниками, буде розпочато передінвестиційні дослідження, якi планують завершити до літа 2003 року. Співробітники спільної компанії мають розробити ТЕО спільних інвестиційних проектів, знайти прийнятні схеми залучення інвестицій в розвиток української газотранспортної системи, а також надати розрахунки очікуваних податкових платежів до бюджету України. Спільна компанія буде зареєстрована у Києві відповідно до вимог українського законодавства. Протягом двох найближчих тижнів представники «Газпрому» і НАК «Нафтогаз України» проведуть перші збори засновників, де буде обрано раду засновників і призначено керівні органи компанії. Оце так темп!

Майже доба знадобилася Києву, щоб відновити дихання після накинутого йому переговорного «кросу». Нарешті в останній день жовтня з’явилася НАКiвська заява, що м’яко спростовувала газпромiвське твердження про підписання угоди і яка пропонує свою версію, котра полягає в тому, що текст, причому тільки російською мовою, було всього лише узгоджено. «Документи в принципі не підписано», — сказали «Дню» в прес-центрі НАКу. — Процес, звичайно, триває, але в прес-службі «Газпрому» погано ознайомлені з нашими, та й своїми реаліями». Виявляється, до реєстрації установчих документів міжнародного консорціуму його засновники — ВАТ «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» — зобов’язані пройти ряд внутрішньодержавних процедур. Зокрема, «Газпром», перш ніж зробити внесок до статутного капіталу консорціуму, має отримати ліцензію Центрального банку РФ на здійснення іноземних інвестицій. Щоб стати засновником консорціуму, «Нафтогаз України» має отримати дозвіл Антимонопольного комітету країни, надавши дані про всі свої дочірні і афілійовані компанії. Цей процес може тривати кілька місяців.

Тим часом мало хто з експертів пророкує вищезгаданому міжкорпоративному документу простий шлях. Зокрема, народний депутат Олександр Гудима має намір оскаржувати правочинність договору про газовий консорціум у суді, а в парламенті вже збирають підписи депутатів під зверненням до Конституційного Суду з проханням розтлумачити статті Основного Закону, де йдеться про ратифікації міжнародних договорів. Головна проблема — чи вимагає ратифікації парламентом угода про консорціум. Має сумнів щодо можливості обійтися без ратифікації цієї угоди і голова профільного парламентського комітету Андрій Клюєв. Але здається, що «підписанти» консорціуму зовсім не випадково обійшли питання ратифікації. Як пояснив «Дню» один з експертів, саме такий підхід у разі незадовільної роботи або ненадходження інвестицій дозволяє без зайвої тяганини повернути українську ГТС до її нинішнього незалежного стану...

Мабуть, не радить особливо поспішати з остаточним оформленням консорціуму і американська сторона, що не бере в ньому прямої участі, але, безсумнівно, перебуває в курсі всіх можливих ризиків. «Україна сама має визначити, що для неї є найбільш ефективним під час вступу до консорціуму», — вважає посол США в Україні Карлос Паскуаль. На його думку, заздалегідь потрібно з’ясувати, як розглядатиметься питання боргу України перед Росією за газ в рамках консорціуму, хто вноситиме свої активи в цей проект, якими будуть фінансові відносини, яким буде потік капіталу.

Якщо Україна уважно проаналізує ці питання, вона буде у вигідній позиції для початку переговорів з учасниками проекту з різних країн, резюмує К. Паскуаль. Зокрема, має йтися, звичайно, і про дооцінку (попередня оцінка — близько $14 млрд.) газотранспортної системи України з урахуванням всієї її інфраструктури. Про це нещодавно нагадав перший віце- прем’єр Олег Дубина. Він указав, що робоча група, котра здійснювала спеціальне дослідження, оцінила українську ГТС як таку, що перебуває «у задовільному стані».

Свою тезу щодо майбутнього газотранспортного консорціуму висунув віце-спікер Верховної Ради Олександр Зінченко. Ідею реформування газотранспортної системи країни він назвав основним чинником енергетичної безпеки держави. Але при цьому також зазначив, що опрацювання стратегії розвитку національної ГТС надзвичайно політизоване, а правовим і власне економічним аспектам приділяється мало уваги.

Проте політичний аспект в цій суперечці важко переоцінити. На думку джерела «Дня», близького до НАК «Нафтогаз», рішення про створення консорціуму рівнозначне історичному рішенню України — відмовитися від ядерної зброї. Є небезпека, що в результаті ми втратимо те єдине, що все ще примушує з нами рахуватися. Одночасно, при правильному використанні політичних і економічних переваг, що відкриваються завдяки консорціуму, Україна зможе не тільки добре запрацювати, але і з’явитися перед Європою і світом в абсолютно новій якості: цивілізованою і інтегрованою у світові процеси держави. Що переважить?

Експерти в цьому питанні схиляються до економічного прагматизму. Як сказав «Дню» колишній голова Держнафтогазпрому, секретар міжвідомчої робочої групи з розробки концепції функціонування і розвитку газотранспортної системи України Олександр Свєрдлов, Україна має чітко і всебічно визначити умови переходу до спільного управління своєї ГТС. Враховуючи, зокрема, потребу виходу середньоазіатського газу на європейські ринки (для чого територією Росії має бути прокладено газопровід Александров Гай — Новопсков) і відповідного розвитку ділянок українських газопроводів, які нині майже не експлуатуються.