Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

Медицина на селі наказала довго жити

23 грудня, 1998 - 00:00

Про вкрай незадовільний стан охорони здоров’я взагалі і на селі зокрема говорить тільки один факт: казенне харчування одного пересічного хворого обходиться бюджету... у 27 копійок на день.

Про згубний стан справ медицини автор цих рядків бере сміливість судити, мавши нагоду відвідати дитячу районну поліклініку Московського району столиці (котра явно знаходиться у більш виграшному становищі, аніж подібні заклади в провінції). Минулої п’ятниці п’ятирічна донька зламала палець. У п’ятницю увечері лікарня «Швидкої допомоги» надала малолітній пацієнтці першу допомогу. У суботу дівчинці треба було зробити перев’язку. Всі(!) медпрацівники, до яких звернувся автор цих рядків, відмовилися від перев’язки. Привід: немає хірурга (без пояснення причини відсутності), у приміщенні немає води (антисанітарія). Пішли у «дорослу» районну поліклініку — та ж історія. Завідуюча поліклінікою, ховаючи очі, пояснила ситуацію: «Ніхто не хоче брати відповідальність. А якщо палець не так зростеться?» Нагадування про те, що дитина потребує надання термінової медичної допомоги, і про дотримання клятви Гіппократа залишились без наслідків. Те ж саме продовження — у травмопункті поліклініки...

А в селі? «Убиті» дорогами автомобілі «швидкої допомоги», занедбані приміщення лікарень, жебрацька зарплатня і невиплата кварталами її персоналу, харчування за свій рахунок і доставка потребуючих допомоги до райцентрів гужовим транспортом родичами з глухих сіл. Про що «День» вже неодноразово розповідав на своїх шпальтах.

№246 22.12.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»

Гліб ПЛЕСКАЧ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ