Мер — головний двірник міста
Через кілька днів після того, як пан Кучинський знову став мером Калинівки, ініціативна група від імені всіх калинівчан принесла йому сувенір — гетьманську булаву із написом «Непереможному міському голові». Цей подарунок досі лежить на робочому столі по праву руку «калинівського гетьмана». Його «клейноди» визнали і новопризначені керівники району. «У нас надто дружні стосунки, — каже Віталій Леонідович, — проблем нема».
Немає проблем і немає грошей. Хоча з відсутності останніх починаються всі труднощі самоврядування. «Якби у нас були гроші — це була б одна справа. А спробуйте працювати без них, — продовжує пан Кучинський. — Торік більше як на півмільйона гривень зменшили фінансування дитячих садків. У нас їх п’ять. І зарплату вихователям ми мусили платити з власного бюджету. Для цього урізали фінансування комунального господарства, і цим паралізували його роботу. А без нього не може нормально працювати жодна служба і організація міста. На якість комунальних послуг з особливою увагою зважають мешканці Калинівки. По тому, як подається вода чи тепло в квартири і чи відремонтовані дороги, люди оцінюють роботу влади. В таких містечках районного підпорядкування, як наше, комунальна служба — це життя, і на нього потрібно звертати увагу зверху. А про це у вищих органах влади забувають і нам доводиться варитись із своїми бідами у своєму соку».
Цю зиму у Калинівці перезимували більш-менш, але як буде далі... Водогін міста не ремонтували більше 30 років. Народний депутат Микола Катеринчук, якого обрали калинівчани, обіцяє допомогти. Але, як каже Віталій Кучинський, реальної допомоги від нього немає. «На такі містечка з усіх сторін звертають мало уваги, — продовжує Кучинський. — Чому так? Сам собі ставлю таке запитання і не знаходжу відповіді».
Маленькі периферійні міста часом відчувають і порушення вищими посадовцями Закону про діяльність територіальних громад. «Закон непоганий, але у ньому є недопрацювання. За ним певні питання ми можемо вирішувати самі, але, буває, згори приходять інші розпорядження, які вносять не завжди бажані для нас зміни. Проте в цілому Закон про діяльність територіальних громад допомагає працювати».
Будні калинівського мера, як і будь-якого іншого голови райцентру, крутяться навколо одних і тих самих проблем: комунальна служба, відновлення роботи підприємств та безробіття. Заводи Калинівки не стоять, але працюють мляво. Не можуть продати свій товар. Після повторного введення ПДВ на відвантаження Росія відмовилась від продукції місцевого консервного заводу. В аналогічному стані решта підприємств. Від цього, звісно, місто залишається без грошей. Бюджет Калинівки на цей рік обмежується двома мільйонами гривень. Тому весь час мерові доводиться шукати спонсорів і меценатів, щоб допомогли. Без них мерія не може провести навіть найменший захід чи свято у місті. Та, як сказав на закінчення розмови сам мер, тут ніхто не панікує, а шукає вихід. Так, щоб дати роботу безробітнім, при центрі зайнятості плетуть побутові дрібнички з лози. Загалом за цей рік уже створили 84 робочі місця. Ще 228 калинівчан працевлаштувались та майже стільки ж залишається без роботи. І продовжують сподіватись на кращі часи. Наївність — риса, яка й досі живе в мешканцях та керівниках периферійних міст.
ДОВІДКА «Дня»
Калинівка — райцентр Вінницької області, розташований на березі річки Жерді. У місті 21 тис. мешканців. Засноване у першій половині ХIХ ст., місто функціонує як райцентр з 1979 року. Має ряд промислових підпримєств (ВО «Харчомаш», фабрика «Подолянка», об’єднання «Зоря» та ін.).
