Момент істини для Косово

Косово знову змушує понервувати і Белград, і ЄС, який несе першочергову відповідальність за те, аби в історії самопроголошеної республіки було добрий кінець. Учора вища судова інстанція ООН — Міжнародний суд у Гаазі — зібралася для того, щоб винести консультативний висновок про те, чи законним було проголошення незалежності Косово. На момент підготовки номера ще не було відомо рішення суду, проте в очікуванні вердикту сторони конфлікту обмінялися попереджувальними заявами. Представники Косово застерегли, що будь-яка спроба обернути назад рішення про незалежність може вилитися в новий конфлікт. Водночас Сербія вже показала, що готова боротися за Косово до останнього. Напередодні сербський президент Борис Тадич знову заявив, що «Сербія ніколи не визнає незалежності Косово». Крім того, белградська газета «Бліц» повідомила, що Сербія направить своїх дипломатичних посланців до більш ніж 50 країн, аби завадити визнанню незалежності Косово після оприлюднення консультативного висновку Міжнародного суду ООН щодо косовського питання.

Нагадаємо, що 90% населення краю — албанці. 17 лютого 2008 року вони втілили в життя пораду Наполеона, який казав своїм генералам: «Якщо ви хочете Відень, то беріть його». Косовські албанці в однобічному порядку за підтримки США і низки країн ЄС проголосили незалежність від Сербії. На сьогодні самопроголошену державу Республіка Косово визнали 69 країн зі 192 країн-членів ООН. Україна із самого початку зайняла позицію, суть якої полягає в тому, що рішення питання Косово має бути здійснене за згодою обох сторін, тобто Белграда і Пріштини, що воно має здійснюватися в межах ООН, зокрема Ради безпеки ООН.

П’ять країн ЄС не визнали незалежності Косово — це Іспанія, Греція, Кіпр, Словаччина та Румунія. У свою чергу Європарламент закликав усі країни ЄС, які не визнали незалежності Косово, зробити це найближчим часом. Від Міжнародного суду, принаймні, залежить те, в яких межах у майбутньому доведеться будувати робочі відносини між Белградом і Приштиною. Якщо судді підтримають позицію Сербії, косовській владі доведеться розпочати переговори. Рішення на користь права Приштини на самовизначення може підштовхнути нові країни визнати незалежність Косово. Спостерігачі також зауважують, що позитивне рішення може створити прецедент для сепаратистських регіонів в усьому світі. Про правові колізії щодо питання визнання Косово та чи загрожує прецедент Косово територіальній цілісності України — «Дню» відповів експерт.

КОМЕНТАР

Володимир ВАСИЛЕНКО, доктор юридичних наук, професор, Надзвичайний і Повноважний Посол України:

— При політико-правовому вирішенні проблеми Косово необхідно було застосувати принцип самовизначення нації, беручи до уваги зміст принципу поваги до територіальної цілісності держави. Відповідно до вимог, відомих резолюцій Ради Безпеки ООН, що стосуються косівського урегулювання, а також резолюції Генеральної Асамблеї ООН 1970 року про принципи міжнародного права, право нації на самовизначення може реалізовуватися у різних формах і не означає, що має бути утворена незалежна держава. З погляду на конкретні історичні обставини, косівським албанцям належить право на самовизначення, але у формі автономії. Історично територія Косово була етнічною територією, населеною сербами. І лише за останні десятиліття відбулися демографічні зміни, унаслідок яких домінуючою групою стали албанці. Але юридично Косово залишається частиною території сербської держави. Тому за косовськими албанцями необхідно було визнати широку автономію у складі Сербії. Статус і права цього автономного утворення у складі сербської держави мала б гарантувати міжнародна спільнота, насамперед її провідні члени, наприклад, постійні члени Ради Безпеки ООН, впливові члени ЄС. Таким чином, можна було б урівноважити інтереси косівської албанської спільноти та сербської держави.

Звичайно, режим Слободана Мілошевича діяв несправедливо щодо косівських албанців, але відторгнення частини території Сербії суперечить нормам сучасного міжнародного права і завдає серйозної травми сербській нації. Вирішення такого чутливого питання не може мати своїм підѓрунтям помсту за історичну кривду. Крім того, треба враховувати і перспективи співжиття Косово із сусідньою Сербією.

У випадку з Косово Рада Безпеки ООН звернулася до Міжнародного суду з проханням надати консультативний висновок щодо правомірності проголошення незалежності Косово. Міжнародний суд не ухвалить юридично обов’язкового рішення, а лише дасть консультативний висновок, який не є юридично обов’язковим. Отже, ця проблема залишатиметься на порядку денному міжнародної спільноти. Не виключено, що пошуки компромісного рішення можуть тривати.

Треба відзначити, що прецедент Косово, як і взагалі окремий правовий прецедент, не створює правової норми. Прецедент — це виняток із норми. Відповідно до європейської правової традиції, лише кілька однакових прецедентів можуть свідчити про наявність звичаєвої форми права. Тим більше, якщо йдеться про косівський прецедент, який є доволі сумнівним з погляду діючого міжнародного права. Косовське урегулювання у подальшому не створюватиме підѓрунтя для територіальних змін, які суперечать принципам міжнародного права. Отже, косовський прецедент не може слугувати правовим підґрунтям для будь-яких територіальних вимог, які б загрожували Україні.