Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Момент роздачі,

або «Скорочення штатів» у Кабміні
20 серпня, 2003 - 00:00

Сьогодні на засіданні Кабміну в черговий раз обговорюватимуться проблеми зернового і продовольчого ринків, особливо актуальні у світлі президентських виборів, що наближаються. Інтрига можливої дискусії полягає в протистоянні всередині самого уряду. При цьому корпоративні інтереси цього ніби коаліційного органу часто переважають над прихильністю до власної думки та заважають сторонам не стільки його відверто висловлювати, скільки (прозоро і адекватно) цих переконань дотримуватися.

І проте ні для кого не секрет, що в уряді сьогодні утворилися два табори. Перший, умовно назвемо його силовим, володіє якщо не повнотою влади, що не зовсім можливо в президентсько-парламентській республіці, то принаймні цю владу презентує. Другий, який знаходиться на слабких адміністративних позиціях (про це мова піде нижче), в той же час не без завзяття бореться з переважаючими силами, які вважають за краще його не чути.

Коротко суть ось у чому. Як відомо, Україна, яка зібрала минулого року другий поспіль високий урожай зернових, до весни опинилася в продовольчій кризі, причини якої остаточно не з’ясовано ще і сьогодні. Однією з них, як визнають в обох таборах, є низький урожай цього року й ажіотажний попит населення. Але далі, коли потрібно відповідати на запитання «що робити», думки розходяться. Сильним легше і зручніше викрутити руки як винним, так і потенційним «спекулянтам». У результаті, можна не сумніватися, мети — надто низькі хлібні ціни, необхідні для перемоги на виборах тому, кого призначать єдиним кандидатом більшості, — буде досягнуто і вона виправдає засоби. Що буде потім? Це цікавить не так сильно...

«Слабкість» позиції слабкої сторони полягає в тому, що вона пропонує уряду абсолютно тривіальні ринкові рішення. Вони полягають в тому, щоб у якомога меншій мірі бути присутніми на ринку і не заважати йому виконувати свою функцію. Тобто, за Хорошковським, уряду не слід брати на себе закупівлю зерна в інших країнах, а треба довіритися фахівцям і компаніям, що працюють на цьому ринку. Як вважає міністр, державі набагато вигідніше взяти на себе хлібні субсидії для незахищених верств населення, ніж покривати збитки від крадіжок, неминучих у випадку, якщо хлібно- грошові потоки потраплять до рук чиновників.

Ці пророцтва, безсумнівно, зустрінуть на сьогоднішньому Кабміні без оплесків. Більш того, можна передбачити, що це буде день «роздачі». І багатьом губернаторам напередодні не без причин не спалося. Певні сумніви краяли, напевно, і Хорошковського, хоча його нещодавній візит до кримської Мухолатки до Президента мав би додати впевненості. Як кажуть в оточенні Хорошковського, Президент ніби висловився за те, щоб «попустити» ринок. Але питання в тому, чи знають про це в керівництві уряду?

Як альтернативу ринковому радикалізму Мінекономіки в надрах уряду тим часом народили не менш радикальну ідею. Вона полягає в тому, щоб виріш ити питання про необхідність утримувати велику кількість чиновників, зосереджених у цьому відомстві. Такого міністерства немає ні в Сполучених Штатах, ні в інших країнах, що сповідують принципи ринкової економіки. Ось на чому можна приручити Мінекономіки, якому доведеться якщо не повністю підкоритися, то вже ком промісу не уникнути.

Проте в керівництві Мінекономіки не тримаються за прерогативи колишнього Держплану, а тому не заперечують, щоб основну функцію міністерства — макропрогнозування і складання всеукраїнських і галузевих програм — передати Мінфіну, який цим і без того займається в рамках бюджетної політики. (А зовнішню і внутрішню торгівлю виділити в окремий управлінський блок). Не виключено, правда, що Хорошковський буде змушений розпрощатися з кріслом голови економічного відомства (дехто не без іронії відмічає, що воно виявилося для нього завеликим) тільки тому, що йому «світить» не менш значна посада — голови Київської міськадміністрації. Якщо у нього в цьому питанні буде підтримка Банківської, кандидат у керівники столичної держадміністрації може навіть не побоюватися двовладдя, яке виникне в столиці в зв’язку з тим, що нинішній мер Олександр Омельченко, всупереч віковим обмеженням на держслужбу, міцний (може стояти на голові) і, головне, має в Київраді в своєму розпорядженні реальну більшість. Перспективи Хорошковського грунтуються на тому, що в Київраді засідають в основному підприємці середньої руки або ті, хто їх підтримує. Якщо вони побачать, що новий голова столичної адміністрації не на словах, а на ділі «за» підприємництво і торгівлю (до речі, в Мінекономіки можуть пишатися тим, що роздрібний товарообіг у країні за 7 місяців виріс на 16,8%, і пов’язують це з мінімальним втручанням міністерства в справи ринку), то скоректують пріоритети. Вiдтак Хорошковський як i ранiше у списку кандидатiв.

Резюмуючи, можна сказати про те, що, як і прогнозувало багато політологів, продовольча криза стала приводом для нових політичних і кадрових комбінацій по лінії більшість — Кабмін. Ставки високі — умови участі в майбутній передвиборній кампанії.


Продовження теми на стор. "Подробиці"

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: