Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава
Ліна Костенко, українська письменниця, поетеса-шістдесятниця, лауреатка Шевченківської премії, Премії Антоновичів

Мовчання Брюсселя

Чому ЄС не помічає в Україні того, що помічають інші...
21 липня, 2005 - 00:00
ФОТО РЕЙТЕР

Євросоюз поки що займає споглядацьку позицію стосовно внутрішніх змін в Україні, не вдаючись ані до зауважень, ані тим більше до гострої критики. Такі оцінки напрошуються для характеристики одноденного візиту до Києва європейського політика з дуже поважною і водночас дуже довгою посадою. Верховний представник Європейського Союзу з питань зовнішньої політики та безпеки Хав’єр Солана мав доволі напружений графік перебування в Україні 19 липня з огляду на короткий часовий відрізок, який було передбачено для його зустрічей. Президент, прем’єр-міністр, міністр закордонних справ, секретар Ради національної безпеки і оборони... Із цими посадовцями Солана встиг провести переговори фактично за шість годин. Часу помітно бракувало, і, за нашою інформацією, «єесівський» високопосадовець змушений був відбути із Києва пізніше, аніж планувалося спочатку.

У ЄС сьогодні не соромляться говорити про пріоритетність розвитку відносин із Україною. Щоправда — в рамках політики сусідства. Про членство, звісно, не йдеться, і дипломати держав ЄС ледве не з мольбами звертаються до українських колег: зачекайте, не поспішайте з поданням заявки на вступ. Зрозуміти країни Євросоюзу справді можна — особливо з урахуванням численних проблем, які, здається, вже давно досягнули критичної маси: референдумна, бюджетна криза, проблеми з безробіттям тощо. ЄС, сказавши у свій час «так» Туреччині, зараз, схоже, не хотів би наступати на ті ж граблі... Не в тому смислі, що Україні повністю перекривається шлях до ЄС (оскільки право на приєднання має будь-яка європейська країна, досягнувши визначених критеріїв згідно з базовими документами Євросоюзу), однак «єесівські» політики просто побоюються, що їх може не зрозуміти населення країн-членів. Те, що сьогодні з огляду на соцопитування існує значна громадська підтримка приєднання України (зокрема — в порівнянні з Туреччиною), зовсім не означає, що подібний стан справ триватиме довго. Поки що ЄС перебуває на етапі пошуку стратегії майбутніх відносин із Україною, взявши своєрідний «тайм-аут» підписаним спільним Планом дій, виконання якого розраховане на три роки.

Судячи з усього, під час візиту Хав’єра Солани в Київ питання вступу України до ЄС не розглядалося. Що є досить дивним, оскільки навряд чи повз брюссельську увагу пройшла недавня заява Віктора Ющенка. Під час перебування в Австрії він заявив, що Україна має намір подати заявку на членство в ЄС уже на початку наступного року. Про цю інформацію, яка в українських дипломатичних колах почала циркулювати як мінімум у квітні нинішнього року, «День» писав задовго до австрійського візиту Президента. Не виключено, що такі плани мають певне підґрунтя. Заявка буде подана якраз перед парламентськими виборами, коли владі доведеться звітувати перед виборцями: що було зроблено за рік діяльності і на якому етапі перебуває реалізація євроінтеграційних обіцянок, які Президент задекларував у своїй інавгураційній промові? Подання заявки — ніби наочний приклад серйозності намірів «революційного» керівництва. Перед виборами, можливо, мало кого цікавитиме питання, що подання заявки — це ще не саме членство, і що її розгляд може вестися роками... А в результаті можливе отримання і відмови... І мовчання Солани — це зовсім не свідчення згоди ЄС на подачу заявки. Просто в Брюсселі вже давно про все це сказали і повторюватись не хотіли б.

Хав’єра Солану в Україні знають як одного з найбільших прибічників розвитку тісних відносин між Києвом та Брюсселем. Під час останнього візиту він навіть пообіцяв вивчити українську мову. Важко припускати, чи він належить до того (поки що — незначного) табору політиків Євросоюзу, які б хотіли бачити Україну в «єесівських» обіймах під назвою перспектива членства.

Однак однозначний факт, що він є симпатиком нашої країни хоча б через досить приязні особисті стосунки з представниками української влади. Що само по собі важливо з огляду на певну політичну алергію керівництва ЄС до своїх попередніх партнерів iз боку України. В інтерв’ю «Дню» місяць тому Хав’єр Солана охарактеризував нинішній рівень співпраці з Україною словами «безпрецедентний динамізм». Доказом цього є й виділення значних коштів на реформи в Україні, постійні візити європейських комісарів (на які в минулі часи могли розраховувати хіба що країни-кандидати). Більше того, ЄС на сьогодні залишається ледве не єдиним оптимістом стосовно того, що нині відбувається в Україні. Якщо, приміром, у США почали висловлювати певні занепокоєння українськими процесами (особливо — в економічній сфері), то в ЄС — доволі поблажливо ставляться навіть до деяких відвертих прорахунків. Хав’єр Солана, зокрема, під час візиту в Києві наголосив, що відносини України та ЄС «стали тіснішими, аніж були вчора». «За останні шість місяців було зроблено багато, що заслуговує на високу оцінку», — сказав він. Подібні оцінки можна лише вітати, якби вони на сто відсотків відповідали дійсності. Як доказ стурбованості офіційного Вашингтона можна навести недавнє інтерв’ю Надзвичайного і Повноважного Посла Джона Гербста «Дню», де він висловив перші застереження з приводу внутрішніх українських тенденцій. Як доказ стурбованості американських експертів — недавня стаття Аріеля Коена, представника фонду Heritage Foundation.

Недавно ще один поважний американський експерт розповів «Дню» про те, що українське керівництво, переживаючи період «зіркової хвороби», не сприймає жодних зауважень зі сторони (хіба що у виняткових випадках, коли їх висловлюють керівники інших держав). Таким чином, Хав’єру Солані, користуючись своїм авторитетом, не завадило б якраз вказати на огріхи української влади й порадити, як не допускати помилок у майбутньому. Хоча є великі сумніви, що Солана готовий до виконання таких дорадчих функцій. У ЄС твердо впевнені, що Україна хоч і з деякими проблемами, але поступово просувається шляхом реформ. Європейські дипломати також вказують, що їх цілком задовольняє виконання Києвом Плану дій. А як же бути з деякими прорахунками, на які вказують численні експерти (неясність із процесами реприватизації, урядове регулювання цін тощо)? На це один із поважних «єесівських» дипломатів наголосив у розмові з «Днем»: «Помилки, можливо, є. Однак коли ви про них говорите, то завжди порівнюйте інтеграцію до ЄС України з іншими державами. Гадаєте, Польща чи Румунія не робили помилок? Робили і — набагато більше». Схоже, що за поблажливістю позиції ЄС стоїть як мінімум дві причини. Перша — у ЄС мають і без того багато проблем, щоб давати якісь поради Українi, беручи таким чином значні зобов’язання на себе. Друга — у ЄС справді задоволені тим, що відбувається в Україні. Утім, як надовго? І чи не запізно згодом лунатимуть їхні зауваження?

Складається враження, між тим, що в ЄС (як і в Україні) розпорошують увагу зовсім не на ті питання, які можна віднести до розряду першої важливості — виняток становить лише придністровське врегулювання. Під час перебування в Києві Хав’єр Солана висловлював сподівання, що Україна стане найближчим часом членом Світової організації торгівлі. У цьому, втім, немає жодної новизни, оскільки іншими сподівання ЄС не могли бути апріорі. Україна вже давно підписала з Євросоюзом необхідні протоколи, якими було врегульовано всі питання для того, щоб Брюссель підтримав Київ у цьому питанні. Інша «стара» тема з відтінком «новизни» — представник ЄС відзначив, що Україна невдовзі отримає статус країни з ринковою економікою. «Я не можу назвати день, коли Україна буде визнана країною з ринковою економікою, але день визнання дуже близький» (У цьому питанні все залежить від України, яка мала би виконати взяті на себе зобов’язання — зокрема, утримуватися від державного регулювання).

Важливо, що Хав’єр Солана заявив про готовність ЄС допомогти в урегулюваннi придністровського конфлікту згідно з запропонованим Україною варіантом. Слід зазначити, що недавно Росія (як учасниця переговорного процесу) запропонувала Україні доопрацювати «план Ющенка». Досі експерти повідомляли про те, що нібито ЄС незадоволений у повній мірі миротворчою «розробкою» Києва, оскільки в українській ініціативі відсутнє чітке визначення майбутнього статусу Придністров’я (за українським задумом, це питання мають вирішити самі Кишинів і Тирасполь, оскільки нав’язування зобов’язань з перших днів може відлякати сторони від переговорного процесу). У Брюсселі, вочевидь, сприйняли київську аргументацію, однак при цьому хотіли б самі мати певний вплив на «умиротворення». Про це, зокрема, свідчить заява Солани: «Європа дає позитивну відповідь на прохання України допомогти врегулювати придністровський конфлікт. І вже на початку осені ми почнемо працювати над цим питанням».

Просто проміжним візит Солани важко назвати. Зараз якраз починається «канікулярний» період як в Україні, так і в ЄС. Отож нескладно спрогнозувати, що реформування знову буде відкладено в довгий ящик. А тому враження, які склалися у Солани від нинішнього перебування в ЄС, швидше за все, залишаться як мінімум до жовтня. Саме тоді відбудеться саміт Україна — ЄС у Києві. І саме від його результатів залежатиме в значній мірі, як у Євросоюзі сприймуть подачу заявки на членство наприкінці наступного року. Тоді ж, можливо, представниками ЄС будуть дані оцінки щодо серйозності керівництва впроваджувати задекларовані наміри.

Сергій СОЛОДКИЙ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments