Так, держава – це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава – це він, то досі у нас вже була б достойна держава
Ліна Костенко, українська письменниця, поетеса-шістдесятниця, лауреатка Шевченківської премії, Премії Антоновичів

На кому тримається країна?

Мешканці будинку в Броварах створили веб-сайт для захисту своїх прав та інтересів
5 лютого, 2010 - 00:00

Люди, на яких тримається країна, живуть поруч із нами. Вони відповідально роблять свою справу, не вимагаючи за це посад, статків, національного визнання. Навряд чи вони навіть розуміють, який цінний вантаж на їхніх плечах. Просто це їхній стиль життя — самовіддано працювати і вкладати душу в улюблену справу, а якщо потрібно — відстоювати свої права, бо вони повірили, ба більше — втілюють у життя основний принцип демократії: все залежить врешті-решт від нас самих, від нашого вибору. Добре було б пам’ятати це і кожному з нас, коли за два дні будемо обирати нового Президента, і, звичайно, тим, кого ми обираємо. А поки що — кілька «простих» історій про те, як наші співгромадяни захищають свої права.

Історія перша. Відбувається у місті Бровари, в будинку по вулиці Шевченка, 4а. Не чекаючи підтримки «зверху», мешканці будинку створили веб-сайт свого дому для відстоювання своїх інтересів. І тепер обговорюють на сайті існуючі житлові проблеми, разом знаходять рішення і важелі тиску на місцеву владу та забудовника, аби їх усунути. Приклад Броварів — це ще й чудовий взірець самоорганізації населення. Якщо за ними піде хоча б кожен другий із нас, в Україні буде сформовано основу активної територіальної громади. І саме вона визначатиме, на кого рівнятися всій країні. Досвід броварчан, як треба об’єднуватися заради спільної мети і відстоювати власні права, вивчав «День».


Закінчення на стор. «Тема «Дня»»

Інна ФІЛІПЕНКО, фото Руслана КАНЮКИ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments