Наближення України до Європи — завдяки досконалішому транспортові

Як ми навчилися з власного досвіду (зростаючи поза Залізною завісою, в країнах, де люди потребували паспорту лише для того, аби подорожувати всередині своєї власної країни), вільний рух осіб є річчю надзвичайно важливою. Він є потужною складовою європейської свободи; він є грандіозним досягненням; він змінює та відкриває нашу свідомість. Зараз настав час розширити це досягнення на наших сусідів, що перебувають біля самих кордонів ЄС. Аби це зробити, нам потрібно більше транспортних «будівничих блоків», які ми зможемо використати для побудови кращих сполучень між нами. Маємо на увазі більш розвинуту та покращену інфраструктуру, що створить потужні транспортні коридори — повітряний, залізничний, дорожній та морський — для полегшення руху товарів, бізнесових ініціатив та людей через кордони.

Оскільки транспортна співпраця з нашими сусідами йде за межі питань інфраструктури, один із найперших викликів полягає в тому, аби подолати бюрократію та транспортні затори, які часто забирають близько 40% всього часу, який витрачається на пересування. Якщо не приділяється жодної уваги питанням безпеки чи довкілля або якщо прикордонні процедури неефективні, то проекти побудови нової автомагістралі чи нового залізничного сполучення не мають великого сенсу.

У Європейському Союзі нам уже вдалося підвищити ефективність нашої транспортної системи: ми відкрили ринки та розвинули Транс’європейські транспортні мережі (TEN-T). Завдяки своїй більшій швидкості та меншій вартості ці покращені сполучення, що поєднують найрізноманітніші точки по всьому ЄС, спонукали до зростання торгівлі, туризму, руху товарів та інвестицій. Ми хотіли би ці позитивні явища поширити й на наших сусідів, спираючись на досягнення останніх кількох років — зміцнення транспортних сполучень із країнами на південному кордоні ЄС, від Марокко до Лівану. Тепер ми хочемо більше зосередитися на сході: Україні, Молдові та країнах південного Кавказу.

Транспортна мережа ЄС не зупиняється — і не має зупинятися — на наших кордонах. Ми хочемо сполучити нашу мережу з інфраструктурою наших східних сусідів, політично та економічно інтегруючи їх до Європи. Але наша допомога також означає, що ці країни мають поступово узгоджувати свої стандарти з європейськими та міжнародними стандартами дорожньої, авіаційної та морської безпеки. Наприклад, ми хотіли би бачити кращий рівень дорожньої безпеки на всьому європейському континенті.

Сьогодні щороку від транспортних аварій у ЄС гинуть в середньому 6,1 особи на 100 тисяч, а в Україні — 21,5 особи на 100 тисяч. У тих країнах ЄС, де кількість населення приблизно дорівнює населенню України, смертність на дорогах значно нижча: наприклад, у Польщі (10,2) чи Іспанії (5,2). Покращення цих стандартів також допоможе зробити так, щоб і в ЄС, і в країнах-сусідах були однаково безпечні автомобілі, кораблі та літаки — задля блага усіх людей.

Спираючись на власний досвід та завдяки своїм проектам технічної допомоги, ЄС може підтримати країн-сусідів у здійсненні необхідних реформ у транспортному секторі. Ми готові розвивати ближчі сполучення з країнами, до цього підготовленими.

Якщо говорити конкретно, то ми хочемо інтегрувати всі країни, що мають спільні кордони з ЄС на півдні та на сході, у ширший авіаційний простір, а також допомогти їм модернізувати свої системи управління транспортними потоками. Це збільшить бізнесові можливості для операторів та надасть більше вибору пасажирам.

Ми вже ведемо переговори з Україною про авіатранспортну угоду, яка має допомогти завершити цю інтеграцію. Завдяки цій угоді між містами України та ЄС існуватимуть більше перельотів на тиждень; рейси прибуватимуть у більш зручний час і будуть дешевшими.

У залізничному секторі ми хочемо вивчити можливість зробити рухомий склад та колії сумісними, аби тривалість подорожей між східними та західними столицями, — які сьогодні забирають цілий день чи навіть більше — можна було би радикально зменшити, скоротивши прикордонні та митні формальності. У нас також є подібні ідеї у сфері дорожнього та морського транспорту: всі вони спрямовані на піднесення ефективності, усунення заторів та налагодження тих зв’язків поміж сходом і заходом, яких нині бракує.

Ширші економічні вигоди від цих дій очевидні.

Україна та її регіональні сусіди відіграють важливу роль у роботі транзитного коридору товарів між Азією та Європою. Ці країни також є важливими ринками. Із побудовою кращих інфраструктурних сполучень та розширенням Транс’європейських транспортних мереж з’являється потужний потенціал для зростання двосторонньої торгівлі між ними та державами-членами ЄС. Ми би допомогли Україні визначити регіональні мережі та ідентифікувати пріоритетні проекти.

Утім, цілком очевидно, що ані ЄС, ані країни-партнери наодинці не мають достатньої кількості ресурсів, щоби профінансувати ці сполучення. Тож ми будемо працювати разом з міжнародними фінансовими інституціями на кшталт Світового банку, Європейського інвестиційного банку та Європейського банку реконструкції та розвитку для мобілізації фінансування з тих ресурсів, які у них є.

Наша допомога країнам-сусідам залежатиме від того, що вони хочуть зробити, і потребуватиме зусиль з обох сторін.

Для покращених торговельних потоків має бути поліпшена та сполучена інфраструктура. Створювати ж зв’язки між інфраструктурами означає створювати зв’язки між самими людьми. Саме це ми й хочемо здійснити. У підсумку ми сподіваємося на розвиток економічної діяльності з Україною — торгівлі, туристичних потоків, транзиту товарів та інвестицій.

Сім КАЛЛАС — Віце-президент Європейської Комісії, Європейський Комісар з транспорту.

Штефан ФЮЛЕ — Європейський Комісар із розширення та європейської політики сусідства.