Віталій КУКСА, «День»
Останні два дні Київ знову бентежили чутки про аварію на ЧАЕС
Пертурбації в керівництві Чорнобильської атомної станції, численні недомовки
й прямі обвинувачення на адресу її нинішнього керівництва викликали у Києві
буквально цунамі всіляких здогадок. Вісті про київську публіку, що починає
панікувати з приводу нібито повторення чорнобильської трагедії, досягли
навіть посольств і дипломатичних представництв. Опальному Сергію Парашину,
колишньому директору ЧАЕС, люди телефонують з цього приводу вже два дні.
У бесіді з кореспондентом «Дня» він повідомив, що в середу особисто зустрічався
з головним інженером ЧАЕС. Приводу для занепокоєності у нього поки що немає.
Це ж «Дню» підтвердили і в прес-центрі МінНС, посилаючись на повідомлення
глави Адміністрації зони відчуження Олександра Гребенюка. На прохання «Дня»
завідуючий відділом проблем чорнобильської катастрофи Іванківської міськадміністрації
Київської області Іван Марущак зняв показання дозиметра. І 14, і 27 травня
рівень радіації коливався від 18 до 20 мікрорентген: підвищення радіоактивного
випромінювання в Чорнобильській зоні зафіксовані не були.
Чернобиль непередбачуваний — таким є основний висновок аналітичної записки
«Про стан і проблеми ядерної енергетики України», підготовленої провідними
фахівцями Міністерства екологічної безпеки. Цей документ представлено на
першому однойменному семінарі для представників ЗМІ, проведеному Адміністрацією
ядерного регулювання.
В Україні не спостерігається істотного підвищення культури безпеки в
ядерній галузі. Наприклад, керівництво галузі фактично не прореагувало
на вельми нерадісні результати партнерської перевірки, проведеної Міжнародною
асоціацією операторів атомних електростанцій на ЧАЕС. Зауважимо, що результати
подібної перевірки на одній із канадських АЕС, виявивши менш значні порушення,
призвели до рішення властей про зупинення станції.
Законодавча база, яка регулює діяльність атомних електростанцій, надто
заплутана і суперечлива. Комплексна переоцінка принципів безпеки діючих
енергоблоків і галузі загалом, проведена практично всіма державами, де
є АЕС, в Україні далека від завершення. Причина — відсутність коштів. Управлінська
структура галузі не відрегульована. Не розподілені повноваження між Міненерго,
компанією «Енергоатом» і станціями. Кількість підрозділів і чисельність
управлінського персоналу перевищує аналогічні зарубіжні показники в 4—6
разів. Експерименти останніх років у галузі створення енергетичного ринку
поставили галузь на межу катастрофи — розкрадається практично половина
електроенергії, що виробляється станціями. Інших же реальних джерел фінансування
галузь не має.
Відсутня і стратегія технічного розвитку галузі. Упущені можливості
вигідного для України розв’язання паливної проблеми. Наприклад, питання
створення міжнародного концерну з виробництва палива для країн Східної
Європи, які експлуатують реактори радянської розробки, фактично не розглядалося.
Замість цього лунають ідеї невигідної для України кооперації з Росією або
фактично нездійсненного будівництва власних паливних потужностей.
Складається враження, що Україна отримала в спадщину від СРСР машину,
з якою не здатна справитися. Проте від якої не може відмовитися. Проблеми,
народжені функціонуванням галузі, можуть бути вирішені тільки за умов її
високої пріоритетності і в кооперації з міжнародним співтовариством.
