Навіщо така влада?

Центральні органи державної влади України практично вже майже припинили роботу. Парламент понад півроку тому «пішов на вибори» і досі до плідної законотворчості не повернувся. Уряд ще раніше отримав від парламентаріїв почесний статус виконуючого обов’язки із невизначеними, за новою Конституцією, правовими наслідками. Ефективність перейменованого на американський манер Секретаріату Президента викликає сумніви. Та — хоч як це дивно — Україна при майже повній відсутності центральної влади живе, і потроху (за останніми даними, на 4% ВВП на рік) розвивається, підтверджуючи висновок, якого деякі вітчизняні економісти дійшли ще на початку 90-х: чим менше можливостей для втручання в економіку має наша влада, тим краще економіка почувається.

Ця теза дає можливість під іншим, нестандартним кутом подивитися на сьогоднішні політичні процеси. Головна тема останнього часу — формування коаліції, а на її основі — уряду. Від формату коаліції залежатиме, яка політична сила отримає більшість міністерських портфелів та визначатиме ідеологію виконавчої влади. Тут існує два варіанти досягнення практично тотожних цілей, проголошених у передвиборних програмах партій. «Лівий» передбачатиме проведення урядом жорсткої лінії максимального політичного регулювання основних економічних процесів. Він відповідає стилю лідера БЮТ. «Правий» ідеологічний напрямок полягає у меншому державному втручанні в економічні процеси та віддзеркалює класичні західні ліберальні уявлення. Його прихильниками є не тільки представники бізнесу (а отже, «Наша Україна» та Партія регіонів), але й особисто Віктор Ющенко. Оскільки внутрішня логіка української економіки ближча до другої ідеології, стає зрозумілим, що від того, хто стане прем’єром (і на який термін!), залежить, чи будуть політика та економіка в Україні допомагати одна одній, чи ні.

Інший висновок стосується побоювань, що при затягуванні формування влади Україну очікує криза. Можна стверджувати протилежне — саме завдяки затягуванню та невизначеності політичного процесу ми уникаємо спадів. Песимістичні прогнози лунають чи то внаслідок бажання одних політиків натиснути на інших, чи то через те, що реальна політика та реальна економіка України сьогодні існують майже окремо одна від одної. А тому уявлення політиків про економіку часто не відповідають справжньому її стану. Що парадоксальним чином і дає підстави для певного оптимізму. Як кажуть, аби гірше не було.

Існує думка, що вся історія розвитку західної філософії після Платона — це або розвиток його ідей, або їх невдала критика. Так от, видатний грецький філософ стверджував, що найкращим шляхом обрання правителів є жеребкування, лотерея, а найгіршим — прямі вибори. Може, «кидання костей» здатне привести шановних новообраних народних депутатів до більш оптимального та вдалого результату щодо формування уряду, ніж важкі та тривалі перемовини? Політики зазвичай не беруть до уваги самоорганізаційний потенціал економіки. А от жеребкування продемонструвало б країні процес справжньої самоорганізації політики, яка дозволяє українській економіці досягати певних успіхів навіть на фоні жорстких, подекуди системних конфліктів у владі...