Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Найбiльш вдалою PR-акцiєю стала вiйна в Чечнi

21 грудня, 1999 - 00:00

При цьому розрив усередині групи, яка перемогла, вельми
великий: КПРФ і «Медведь», за підсумками підрахунку — 80 відсотків бюлетенів,
збирають відповідно 24,54 і 23,92 відсотка голосів, ОВР і СПС — 11,67 і
8,68, жириновці та «Яблоко» — 6,19 і 6, 07 відсотка. Чітко виділяються,
таким чином, три групи провідних фракцій — великі, середні й маленькі,
постійні та ситуативні коаліції між якими й визначатимуть розклад сил у
новій Думі. Ясно, що двома полюсами тяжіння стануть комуністи й «Медведь».
При цьому перемога прокремлівської партії безпрецедентна: вперше за шість
років підтримуване владою об'єднання змогло не просто пройти в Державну
думу, але й претендувати на створення значущої та сильної фракції в нижній
палаті російського парламенту. Якщо порівняти результати «Единства» з більш
ніж скромними результатами «Выбора России» 1993 року й «Нашего дома — России»
1995, розумієш різницю між можливостями Єгора Гайдара, Віктора Черномирдіна
та Володимира Путіна — адже саме з прем'єрською підтримкою «Медведь» може
пов'язувати свій успіх. Утім, із підтримкою Путіна може пов'язувати зростання
свого рейтингу й СПС. Останніми днями праві змінили свої передвиборні слогани
на кшталт «Хочеш жити як у Європі?» на набагато більш зрозумілий широким
електоральним масам «Путіна — в президенти, Кирiєнка — в Думу. Молодих
треба!»

Хоча лідери ОВР і кажуть про те, що задоволені підсумками
виборів, очевидно, що Примаков і Лужков розраховували на пристойнiший результат
для себе i скромнiший — для «Единства». Звісно, коаліція комуністів і ОВР
аж ніяк не скасовується не кращими результатами примаковського блоку, однак
тепер ОВР може виступати в ній виключно в ролі молодшого партнера зюгановців.
До того ж, про можливість такої коаліції говорили лідери, власне, «Отечества»,
а фундатори «Всей России» — передусім башкирський президент Муртаза Рахімов,
який агітував по республіканському ТБ за ОВР навіть у день голосування
— якраз лякали Кремль комуністичною небезпекою в разі продовження наступу
на «Отечество — Всю Россию». Крім того, не можна виключати продовження
спроб розколоти ОВР на дві фракції — «Отечество» й «Всю Россию» з тим,
щоб остання увійшла в угрупування проурядових фракцій. І ці спроби цілком
можуть увінчатися успіхом хоча б уже тому, що в «Медведя» навряд чи є серйозні
кадри для заміщення всіх вакантних посад у керівництві Державної думи та
комітетів нижньої палати російського парламенту. Й ці посади цілком можуть
дістатися новим союзникам «Единства».

Не виключено, що з Білим домом спробує домовитися й сам
Лужков, який зберіг за собою посаду мера російської столиці (він набрав
у Москві понад 70 відсотків голосів, а екс-прем'єр Сергій Кирiєнко, який
зайняв друге місце — 11 відсотків). І в цьому випадку принаймні з економічних
питань, уряд Путіна може розраховувати на підтримку більшості Державної
думи.

На розстановку сил може значно вплинути — так уже було
в ході виборів 1993 і 1995 років — розклад сил за одномандатними округами.
Поки що найбільшу кількість місць у цих округах отримують так звані незалежні
кандидати, однак ясно, що саме з цього численного загону вербує своїх прихильників
«партія влади». От цікаво, бізнесмен Борис Березовський, який переміг у
Карачаєво-Черкесії — незалежний кандидат? А бізнесмен Роман Абрамович,
який переміг на Чукотці? А співак і бізнесмен Йосип Кобзон, який зібрав
понад 90 відсотків голосів у Агінському (Бурятському) автономному окрузі?
Серед інших відомих переможців за одномандатними округами — екс-прем'єр
Сергій Степашин, лідери правих Борис Нємцов і Ірина Хакамада, депутат Держдуми
Микола Гончар. Назву також найвідомiшi претендентів-невдах. Це колишній
віце-спікер Сергій Бабурін, екс-мер Петербурга Анатолій Собчак і його дружина
Людмила Нарусова, екс-спікер Верховної Ради Росії Руслан Хасбулатов, скандально
відомі «журналісти» Олександр Невзоров, Олександр Мінкін, Олександр Хінштейн.
Не вдалося зберегти за собою посаду губернатора Московської області Анатолію
Тяжлову: він навіть не вийшов у другий тур губернаторських виборів і тепер
за губернаторство в Підмосков'ї боротимуться колишній спікер Держдуми Геннадій
Селезньов і генерал Борис Громов.

Можливо, російські парламентські вибори й не можуть повною
мірою вважатися репетицією президентських, але можливості влади вони вже
продемонстрували. Й справа навіть не в тому, що прем'єру Володимиру Путіну
буде набагато зручніше працювати з новою Думою, ніж із попередньою. Справа
передусім у тому, що на сьогоднішній день саме в Кремлі та Білому домі
довели, що здатні впливати на настрої електората, який легко піддається
маніпулюванню. Й владу так просто не віддадуть.

Віталій ПОРТНИКОВ, «День» 
Газета: