Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Найлояльніший прем'єр дістав удар у спину

7 липня, 1999 - 00:00

Таке вступне слово видавало нервовий стан п. Пустовойтенка
і було невиправданим ні з технологічного, ні із психологічного погляду,
оскільки викликало різко негативну реакцію залу. Однак неофіційна інформація,
яка гуляла кулуарами, пояснювала деяку уявну неадекватність поведінки прем'єра:
Валерій Павлович боїться не лівих ініціаторів відставки уряду в парламенті
— насправді він боїться «своїх», тобто президентських сил. Не виключено,
що він знав про те, що і «Відродження регіонів», і «Трудова Україна», і
частина СДПУ(о) обговорювали можливість відставки всерйоз. Пізніше, у виступі
Олександра Мороза ці чутки «легітимізувалися»: «...за рекомендацією свого
оточення, Президент здав уряд. Подивіться, крісло Президента порожнє, а
Волков з'явився в залі. Якщо найгаласливіша фракція ПСПУ голосуватиме за
відставку, значить, там остаточно домовилися. Валерій Павлович, вас звільнять
руками ВР, але рішення приймалося не тут...» До цього лідер Соцпартії додав,
що в Президента розглядалися кандидатури на пост прем'єра: Білоблоцький,
Деркач, Кінах.

Однак, за відомостями кореспондента «Дня», в останній момент
«пропустовойтенківські» сили в оточенні Кучми відстояли уряд у боротьбі
з «анти», і команди «валити» з головного кабінету не надійшло. Проте вважати
що-небудь остаточним на Банковій, як свідчить практика, можна тільки після
того, як воно здійснилося. І то не завжди. Невпевненість самого прем'єра
доводить: йому це відомо краще за інших.

Сам же звіт Валерія Пустовойтенка можна було б назвати
рекламним, якби він не був таким безбарвним. Проте комуністи, знущаючись,
називали його «яскравим» і уточнювали: про яку квiтучу державу ви нам розказували,
ми з виборцями живемо в іншій країні.

На тлі нудно-релятивної доповіді прем'єра емоційна, але
конкретна співдоповідь лідера КПУ Петра Симоненка, безсумнівно, повністю
вигравала. Оскільки мова йшла про те, що всі знають і бачать. Народ убожіє
і вмирає, державу розкрадають, прикладом «прозорості» приватизації може
бути МГЗ, заборгованість із зарплат і пенсій катастрофічно зростає, хоча
й не індексується, до жнив не готові, паливом господарства не забезпечені,
а уряд просто не знає, що діється в країні... Тема збирання хліба, до речі,
звучала в залі часто і дуже тривожно. Не виключено, що Олександр Ткаченко,
який напередодні на своїй прес-конференції попереджав, що Україна може
виявитися мало не на порозі голоду, не так уже й перебільшував. Проте і
відповіді прем'єра на цю тему ніяк не вимальовували особливу урядову заклопотаність
ситуацією, що катастрофічно складається, хоча мотив «закордон нам допоможе»
явно мав місце... Цікава, до речі, обмовка сталася у Валерія Павловича
у відповіді про «згубні рецепти МВФ»: мовляв, нікуди нам не подітися, ми
залежимо від кредитів і «будемо проводити ту політику, яка потрібна МВФ».
Узагалі-то він щиро відповів: мовляв, вимоги змушені виконувати, але після
бурхливої реакції залу вибачився і виправив себе...

Виступи від фракцій несподіванок не принесли. Наталія Вітренко
від імені ПСПУ заявила, що фракція за відставку уряду. Сергій Довгань від
селян повідомив, що тепер не час, і «приймати відставку буде після 31 жовтня
наш кандидат Олександр Ткаченко». Михайло Сирота, у фракції якого зібралися
найкрутіші «трудовики», на кшталт Пінчука — Деркача, запевняв, що з погляду
«трудової людини» відставка нічого не дасть. «Реформи» Віктора Пинзеника
виступили за відставку. «Батьківщина» Юлії Тимошенко, звісно, — «проти».
«Громада» — «за», Рухи — «проти»... За відставку уряду, як і передбачалося,
проголосувало менше як 200 чоловік: 182. Фракція ПСПУ, між іншим, «за»
голосувала тільки шістьма голосами із 14...

ДО РЕЧI

Напередодні розгляду в парламенті питання про відповідальність
уряду, Леонід Кучма заявив, що хоче «попередити парламент із цього приводу»,
оскільки «не буде дивитися на розвиток ситуації просто так», — повідомив
Інтерфакс-Україна. «Мені набридла ця гра навколо відставки уряду, вона
заважає нормальній роботі», — сказав Президент. Щоправда, спостерігачі
зазначають, що в заявах Президента вже немає тієї колишньої енергії й не
відчувається рішучості відстояти уряд Пустовойтенка за будь-яку ціну.

А в кулуарах парламенту активно обговорювали чутки про
іншу гру, яку веде відомий російський підприємець Борис Березовський (із
його ім'ям пов'язують участь у передвиборнiй кампанії Л.Кучми в обмін на
лобіювання інтересів Березовського в Україні. Зокрема нового керівника
ВАТ «Миколаївський глиноземний завод» Миколу Набоку вважають людиною всюдисущого
БАБу). За чутками, Борис Березовський настійно радив Леоніду Кучмі замінити
Пустовойтенка на посаді прем'єра.

У зв'язку з цим, можливо, далеко не останню роль у тому,
що уряд вистояв, зіграла зроблена напередодні В.Пустовойтенком заява на
підтримку М.Набоки: «Керівник прийшов нормальний, я хотів би, щоб колектив
сприйняв його, і ми на Миколаївському глиноземному заводі навели порядок».

Тетяна КОРОБОВА, «День» 
Газета: