Знати – це усвідомлювати, що ви нічого не знаєте. У цьому є сенс істинного знання
Сократ, давньогрецький філософ, один із засновників Західної філософії

Не приватна справа Любові Ковалевської

Знову, через 14 років
24 листопада, 2000 - 00:00

У зв’язку з особливою актуальністю теми чорнобильської
катастрофи зараз, за місяць до оголошеного терміну закриття ЧАЕС, в новій
рубриці «Екологія» ми починаємо публікацію серії статей Любові Ковалевської
з проблем Чорнобиля.

Любов Ковалевська, письменник і журналіст, стала відома
в Україні після катастрофи на ЧАЕС, хоча її стаття в «Літературній Україні»
вийшла за місяць до аварії і називалася «Не приватна справа».

У даній статті вперше в історії СРСР було оприлюднено секретні
проблеми (брак при будівництві і брак конструкцій, з яких АЕС споруджується)
зведення ЧАЕС з використанням цифр і фактів, не доступних ні для московських,
ні для київських журналістів. А річ у тім, що Ковалевська жила й працювала
в Прип’яті з 1977 р., була кореспондентом, а потім і редактором газети
«Трибуна енергетика», що була органом Управління будівництва ЧАЕС. Ковалевська
змогла отримати доступ до інформації, що обробляється в інформаційно-обчислювальному
центрі і не підлягає широкому розголосу. Це була інформація під грифом
«ДСК» — для службового користування.

Після аварії деякі люди, що працювали в зоні й на зруйнованому
четвертому блоці, почали привозити Ковалевській документи з грифами «ДСК»
і «С» (секретно), а також організували для журналістки, скажімо так, не
зовсім легальний доступ до зони, де вона займалася збором інформації. А
потім вона зробила аналіз сотень документів, що дозволяє простежити динаміку
розвитку катастрофічної ситуації та її наслідків, самостійно виконавши
роботу за цілий інститут.

Цю величезну роботу оцінили на Заході, в США і країнах
Європейської співдружності, а також у Японії, де журналістці було надано
можливість ознайомити з даними щодо Чорнобильської катастрофи найширшу
громадськість цих держав.

У її архіві зберігається «автограф невідомого», привезений
журналістці з інформаційного відділу ЦРУ (відкрита інформація).

Ще один лист, яким вона особливо дорожить, — від Олеся
Гончара, написаний ним після прочитання книги «Чернобыль «ДСП» незадовго
до смерті.

Цей автограф ми й публікуємо зі згоди автора.

Масштаби та наслідки катастрофи на ЧАЕС 

1986 року, оцінюючи загальний викид радіоактивності в атмосферу
зі зруйнованого реактора енергоблоку №4, фахівці назвали цифру: приблизно
5 млн. кюрі.

Через шість років, 1991 року, після розпаду Союзу, було
обнародувано іншу цифру: 6,2 млрд. кюрі. У 1200 разів більше! І все-таки
реальної цифри ми вже не дізнаємося ніколи.

Загальна площа України, забруднена цезієм-137 більше як
1 Ки/км 2 , становить 36 млн. гектарів.

470 тис. гектарів мають забруднення більше як 5 Ки/км 2
.

75 тис. гектарів — більше як 15 Ки/км 2 .

Із 10 млн. гектарів орної землі 3 млн. га забруднені радіонуклідами.

До 85% радіонуклідів одразу після аварії осіли на кронах
дерев та на землі. У кінці 1986-го — на початку 1987 року дощі змили частину
з них із дерев на землю. Коли опала уражена радіацією хвоя, радіонукліди
заглибилися в підстилку, а потім у 10- і 20-сантиметровий шар грунту.

У зоні відчуження (до 3 тис. км 2 ) виокремлювалося три
зони з різним ступенем променевого ураження лісів.

Зона слабкого променевого ураження — від 4 до 7 міліретгенів
за годину (пошкодження нижньої частини крони, морфологічні порушення, викривлення
пагонів, аномалії в глиці).

Зона сильного променевого ураження — від 10 до 15 мілірентгенів
за годину (висихання хвої, немає приросту).

Зона цілковитої загибелі лісів — понад 15 мілірентгенів
за годину.

За 1987 — 1988 рр. було вирубано і поховано так званий
«рудий ліс» (що загинув од сильного променевого ураження) — 500 гектарів.

На місці пустирів (за умови поліської рози вітрів) стали
утворюватися пилові бурі (повзуча катастрофа). Пустирі стали терміново
засаджувати соснами та березами.

У зоні відчуження (так звана 30 кілометрова зона) міститься106
гектарів лісів.

Ліси Київської області забруднені фактично повністю.

Уже через 10 років після катастрофи почалися глибинні процеси
ураження деревини.

Іще 280 тис. гектарів лісів за межами Київської області
мають дуже велике забруднення: до 2 Ки/км 2 — 240 тис. га, до 5 Ки/км 2
— близько 27 тис. га, до 15 Ки/км 2 — більше як 13 тис. га, до 40 Ки/км
2 — 4 тис. га, від 40 до 80 Ки/км 2 — 2 тис. га.

Понад 1000 га (Поліський та Іванківський райони) мають
ступінь забруднення понад 80 Ки/км 2 .

Однак вирубування лісів провадиться і на територіях із
забрудненням до 15 Ки/км 2 і більше, так само як і збір ягід, грибів, лікарських
рослин (через безконтрольність) — на територіях від 2 до 5 і більше кюрі
на квадратний кілометр.

За узагальненими даними досліджень, уже до початку 90-х
років можна було вести мову про значні порушення в біоценозах не тільки
зони відчуження, але й узагалі на уражених землях. (Біоценоз — сукупність
рослин, тварин та мікроорганізмів, що населяють певну (визначену) ділянку
водоймища або суші і що характеризуються певними стосунками між собою та
пристосованістю до умов навколишнього середовища).

До 90-х років уже було достовірно зафіксовано і різке порушення
складу грунтової фауни, і її часткове відновлення через п’ять років. У
цьому напрямі — відновлення! — і повинна б держава працювати в рамках чорнобильських
програм, та ще й за підтримки Заходу, і після закриття ЧАЕС, але все відбувається
з точністю до навпаки. Роботу з відновлення біоценозів нині фактично згорнуто.

Наступної п’ятниці читайте першу статтю Любові Ковалевської
з її чорнобильського циклу в «Дні».

З матерiалiв, пiдготовлених Любов’ю КОВАЛЕВСЬКОЮ  У зв’язку з особливою актуальністю теми чорнобильської катастрофи зараз, за місяць до оголошеного терміну закриття ЧАЕС, в новій рубриці «Екологія» ми починаємо публікацію серії
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments