...Не смішно
Учора, 31 жовтня, в Україні випробували нову політичну технологію — «зрив з’їзду», або ж (за місцем випробування) «донецький скандал». Як неодноразово повідомлялося раніше, 31 жовтня блок «Наша Україна» мав намір провести свій з’їзд — і не десь, а в Донецьку. У серці, так би мовити, східного регіону, підкорити який Віктор Ющенко за будь-якої ситуації має мало шансів, — але треба ж пробувати! Можна не сумніватися, що у процесі підготовки до з’їзду було проведено велику технологічну роботу — з урахуванням регіональної специфіки написано промови, адаптовано до місцевих умов слогани тощо. Шкода, що нам поки що не пощастило почути, чим саме Віктор Андрійович мав намір завойовувати прихильність східного електорату, — напевно експерти отримали б чимало інформації для роздумів...
Однак те, що сталося напередодні наміченої дати і безпосередньо у день з’їзду, може зацікавити не тільки політологів, але й творців «крутих бойовиків». Принаймні усі закони цього жанру були наявні: повідомлення про мінування Донецького палацу молоді, де мав проходити з’їзд, затримка чартерного рейсу, яким вирушили до Донецька «нашоукраїнці» і журналісти, блокування «антиющенківцями» виходів із донецького аеропорту, збільшена кількість правоохоронців на вулицях Донецька, величезні пробки, зіткнення трамвая з автобусом, наелектризовані народні маси, мужнє рішення лідера блоку та його соратників все ж таки прориватися до центру міста — до купки сміливців-прихильників Ющенка, які чекають зустрічі з ним в оточенні вороже налаштованого натовпу...
Повідомлення інформагентств скидалися на зведення Радінформбюро часів Великої Вітчизняної: «Навколо Палацу молоді перебуває понад 100 автобусів із підприємцями, працюючими на ринках, студентами, працівниками бюджетних організацій. За їхніми словами, розпорядження прибути до палацу вони отримали від керівників своїх підприємств і організацій, а також навчальних закладiв. Торговці ринків заявили кореспонденту агентства Інтерфакс-Україна, що в обмін на присутність цього дня біля палацу їм обіцяли 3 дні звільнення від ринкового збору... Крім того, у ніч на п’ятницю невідомі розмалювали радикально-націоналістичною символікою пальму Мерцалова — символ Донбасу, розташований неподалік від Палацу «Юність». На ній намалювали чорний хрест на червоному фоні, абревіатуру «УНСО», гасло «Україна — наша!», а знизу — напис латиницею «VAU!». Міліція розслідує цей інцидент... Рух у місті ускладнений. Відключено частину світлофорів, унаслідок чого створюються пробки, з якими не можуть впоратися регулювальники. Попри початок робочого дня, центр міста заповнений студентами й підприємцями, які тримають антиющенківські та проросійські гасла. Учасники мітингів масово розпивають спиртні напої. При цьому місто обвішане банерами із карикатурними зображеннями В. Ющенка, котрі з’явилися вночі...» За словами очевидців, Донецьк ніколи не бачив нічого подібного. Якщо правда, що до виведення людей на вулиці доклали руку не тільки місцеві політичні сили проросійського спрямування («Русский блок», «Славянская партия»), але й місцева влада, то вони, згідно з відомою приказкою, ледь не буквально «розбили собі лоби». З іншого боку, рівень організації будь-чого штабістами «Нашої України» завжди, м’яко кажучи, залишав бажати кращого. Чи можна було не передбачити ускладнень, які не могли не виникнути, і не спробувати, як то кажуть, мінімізувати ризики? Чи на це й розраховували? До речі, сподвижники Ющенка ж діють з точністю до навпаки, у свою чергу доводячи ситуацію до абсурду: як повідомили у прес-службі Донецької облради, увечері у четвер члени фракції «Наша Україна» «громили комунальну власність, порушували громадський порядок у Донецьку і вимагали виняткового ставлення до власних персон» (!?). Або ось: «Прес-служба Донецької обладміністрації повідомляє, що група народних депутатів, які представляють фракцію «Наша Україна», на чолі з Є. Червоненком влаштувала сутичку у приймальній голови обладміністрації Анатолія Близнюка...» За час перебування в Донецьку «нашоукраїнці» зробили також безліч апокаліпсичних заяв на кшталт «МВС стало політичним інститутом, який проводить організовану політику розправи над політичними силами, позиція яких не збігається з позицією офіційної влади», «Україна поділяється на бандитів і небандитів, і те, що відбувається в Донецьку, — це бандитський почерк», «коричнева диктатура» etc. Слід ще врахувати, що подібну істерію нагнітають на тлі і без того посиленого напруження в суспільстві — через конфлікт навколо Тузли та інших подій у російській політиці, що мають резонанс в Україні...
Зрештою, автори нової політтехнології — як з одного, так і з іншого боку — досягли своїх цілей. Одні «не здали» Донецьк Ющенку, інші — «нашоукраїнці» — зробили на цьому такий піар, про який, мабуть, і самі не мріяли. А до виборів ще цілий рік. Що ж далі буде?..
