Не той нині донеччанин

У Донецькій області «намалювали» соціальний портрет жителя регіону. Працелюбна людина, яка завжди добродушна, оптимістично налаштована та дуже щедра, а також дуже любить свій регіон і свою країну, терпима до інших людей і ніколи не скаржиться на мінливість долі — таким бачать донецькі соціологи збірний образ сучасного донеччанина. При цьому експерти одностайно прагнуть розвінчати вже наявний «портретний» стереотип донбасівця, якого іноді подають як п’яницю, хама та вкрай недалеку людину, котра зазіхає на територіальну цілісність України. За їхніми словами, насправді донеччани зовсім інші, просто не всі про це знають, адже далеко не кожен українець сьогодні володіє достатньою інформацією про життя Донбасу, щоб можна було однозначно судити про його жителів.

Виправити цю ситуацію і взялися фахівці Донецького інформаційно-аналітичного центру (ДІАЦ), які буквально днями презентували громадськості своє нове дослідження, приурочене до 15-річного ювілею компанії. Головною метою дослідження якраз і була спроба розширити знання України про такий неоднозначний регіон, як Донбас, а також розглянути тему регіональної самоідентифікації жителів шахтарського краю й основні характерні риси збірного образу донеччанина. Дослідження проводили протягом першої декади вересня поточного року, передбачалося опитування 800 жителів Донецької області.

Під час опитування всі респонденти намагалися максимально точно відповісти на цілу низку запитань про їхні погляди на ситуацію в області та в країні, їхні думки про те, які основні символи шахтарського регіону та люди, якими він може пишатися, а також про головні уподобання донеччан у питаннях дозвілля, роботи, читання та навіть місцевої регіональної кухні.

Загалом, як показало дослідження, сьогодні більшість донеччан незадоволена тим, що відбувається в Донецькій області та в Україні загалом: 35% впевнені, що останнім часом усі зміни відбувалися лише на гірше, а ще 45% налаштовані не так песимістично, але все ж таки нічого особливо хорошого відзначити не можуть. У результаті позитивно зміни в країні та регіоні оцінили лише 17% респондентів. Аналогічні справи і з оцінкою економічного стану в Донбасі: 42% вважають, що воно погане, 9% називають його дуже поганим і лише 3% вбачають його хорошим.

Що стосується найактуальніших проблем для області, то серед них донеччан найбільше непокоїть зростання цін та інфляція (59% висловилися саме на користь цього пункту), а також бідність і низькі зарплати та пенсії (49%), проблеми житлово-комунального господарства (38%) і низький рівень життя (24%). Окремим блоком ідуть житлові проблеми (13%), проблеми екології й озеленення (26%), забрудненість міст (15%), безробіття (11%) і погана система охорони здоров’я (10%).

Утім, тут треба зазначити, що з усіма цими проблемами донеччани цілком активно готові боротися, а половина жителів області й поготів упевнена, що чорна смуга згодом закінчиться, і ситуація в Донбасі покращиться. При цьому абсолютна більшість громадян (95%) одностайно вважає Донецьк рідним містом і готова сама допомагати йому долати час труднощів.

До речі, не менш трепетно жителі Донбасу ставляться і до всієї країни загалом, а половина донбасівців і поготів вважає себе насамперед громадянами України і лише потім — жителями Донецької області. І тільки третина опитаних на перше місце ставить усе-таки регіональну самоідентифікацію. Щоправда, з іншого боку, гордість за те, що вони — українці, відчуває лише половина громадян Донеччини, тоді як 78% респондентів одностайно заявляє, що пишається своїм донецьким походженням.

Безумовно, половина жителів Донбасу, які ідентифікують себе як громадяни України та пишаються цим, — це небагато. Однак зважаючи на той факт, що в жителів шахтарського краю буквально «в крові» співвіднесення себе насамперед із російською державою та прагнення жити трохи відособленим від іншої країни життям, то навіть такий результат для них є вже дуже великим успіхом.

До речі, згідно з висновком експерта ДІАЦ Анастасії Коломоєць, це порiвняння себе з Росією з Донбасу вже поступово йде: «Якби серед варіантів відповіді на запитання, ким себе відчувають донеччани, зазначався б варіант «громадянами Росії», то ця альтернатива не мала б шансу набрати й одного відсотку!» — резюмує соціолог. І ці слова знову ж підтверджуються цифрами: 52% опитаних вважають Російську Федерацію просто дружньою державою, а 36% — торговим і економічним партнером. А на користь переходу Донбасу під владу Росії не висловився ніхто. Хоча, з іншого боку, переважна більшість донбасівців, як і раніше, активно виступає за те, щоб у країні було дві державні мови — російська й українська, а мало не 90% стверджують, що практично в усіх життєвих ситуаціях користуються виключно російською мовою.

З усього видно, що в цьому сенсі поки що є над чим працювати, хоча, з іншого боку, добре вже те, що знов- таки половина донеччан вважає себе патріотами своєї країни та свого краю.

Утім, крім патріотизму, більшість опитаних називає і низку інших характерних рис, притаманних жителям Донеччини, запевняючи, що сьогодні можна скласти навіть такий собі цілісний усталений образ представника Донбасу, який суттєво видозмінює те, що стало вже традиційним поняття «донецькі».

Так, донеччани, за їхніми ж словами, склали б свій соціальний портрет із таких рис: працьовитість, працездатність, терпимість, доброта, щирість, гостинність, дружелюбність, оптимізм, сила духу, воля, широта душі, щедрість і витривалість. При цьому всі негативні риси, із яких раніше складали образи «донецьких» (пияцтво, байдужість, злість, лінь), у ході опитування дружно змістилися на другий план і не набрали навіть десяти загальних відсотків. При цьому більшість респондентів прагнули, судячи з усього, розвінчати головний стереотип, згідно з яким донеччани — це насамперед люди, нетерпимі до жителів інших регіонів: майже всі опитані відзначили, що в нашій країні панують передусім дружні або спокійні відносини, і вони не збираються їх руйнувати.

Утім, з іншого боку, варто зазначити, що в Донбасі є й абсолютно інший погляд на «донецьких», суттєво відмінний від зазначених показників. Ґрунтується цей погляд на даних психологів, які вже досить давно зійшлися на думці: в Донбасі дуже непрості справи з моральною атмосферою. Наприклад, за словами психолога Ігоря Колганова, сьогодні в Донецькій області просто неможливо ідеально виховати дитину та прищепити їй лише добрі якості. Уся справа у своєрідній «генетичній пам’яті» жителів області, в якій спершу селилися лише заслані злочинці. Більше того, згідно зі статистикою, кожен десятий житель Донецька або, наприклад, кожен четвертий житель м. Сніжного не з чуток знає, що таке позбавлення волі. А цей факт біографії у свою чергу накладає відбиток не лише на одну людину, яка це пережила, але і на її близьких і знайомих. У результаті — злість, агресія, незрозумiла жорстокість і грубість, які потихеньку проектуються на всіх оточуючих. У результаті виходить, що над Донбасом досі витає своєрідний дух морального, психологічного негатива, який і не дає донеччанам повністю розкритися та використовувати лише свої кращі якості.

Утім, за словами тих же психологів, є надія, що вже в найближчому майбутньому цей настрій буде подолано. І основою для цього подолання може слугувати прагнення жителів Донеччини до тиші, спокою та домашнього затишку, демонстроване останнім часом.

Так, згідно з опитуванням, дедалі більше донеччан останнім часом віддають перевагу тихим видам відпочинку: читання, рукоділля, заняття хатнім господарством, заняття з дітьми. Більше того, зараз чимраз більше жителів шахтарського краю тяжіють до класичної літератури або музики з відтінком ностальгії за минулими часами, що також свідчить про їхній радше «домашній» настрій. А за словами психологів, люди, для яких дім давно вийшов на перше місце, навряд чи вже будуть здатні на якісь невиправдані соціальні вибухи й екстремальні витівки.

До речі, очевидно, саме цей настрій і визначає почуття, з якими жителі шахтарського краю сьогодні думають про своє майбутнє: більшість із них дивиться в майбутнє з надією (44%) або оптимізмом (28%). Хоч, з іншого боку, думки про майбутнє України викликають у них у рівній мірі й оптимізм (21%), й тривогу (24%).

От і виходить, що загалом донбасівці буквально на очах у дослідників стають зовсім не тими людьми, якими їх уже звикли бачити. Традиційне поняття «донецькі» поступово трансформується й поступається місцем новому трактуванню, і більшості міфів та стереотипів, що існували в країні ще в 2004 році, сьогодні вже немає місця.

Сьогодні люди в Донбасі кажуть, що їх об’єднали б насамперед покращання якості життя, стабільність і порядок у державі, а також загалом сильна держава, що гарантувала б соціальну справедливість. А за словами експертів, такі прагнення можна вважати найяскравішим доказом любові й до свого рідного краю, й до всієї України загалом.