Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Прогноз Юлії Тимошенко про те, що у четвер Леонід Кучма
підпише указ про запровадження надзвичайного стану в енергетиці, не збувся.
Учора прес-секретар Президента Олександр Мартиненко
у розмові з кореспондентом «Дня» підкреслив, що сам Президент сказав по
телебаченню про те, що не має наміру підписувати указ про запровадження
надзвичайних заходів. «Сам термін «надзвичайний стан», — сказав О. Мартиненко,
— передбачає дуже жорсткі заходи, встановленi законами, включаючи мобілізацію
ресурсів тощо. Це фактично напіввоєнний стан. Йдеться про необхідність
наведення порядку і надзвичайні заходи, але «надзвичайний стан» — це не
той термін, яким можна визначити їх значення».
У розмові з кореспондентом «Дня» різко проти запровадження
надзвичайного стану виступив і Голова спеціальної контрольної комісії ВР
з питань приватизації Олександр РЯБЧЕНКО:
— Надзвичайний стан в енергетиці вже існує, його не треба
і запроваджувати. Та катастрофічна ситуація склалася не в обленерго, а
у генеруючих компаніях. Це не секрет, це було видно ще з осені. Запасів
палива немає, грошей на їх купівлю немає також. А заходи (у межах надзвичайного
стану, що намічається), про які сьогодні так багато говориться, зокрема
в ув'язці з приватизацією, — це продовження політики, здійснюваної попереднім
урядом.
Наслідки цього нескладно передбачити: на якийсь час іноземний
інвестор забуде дорогу до нашої країни. Фонд держмайна нещодавно оголосив
конкурс радників з продажу на тендерах пакетів акцій (у тому числі трьох
контрольних) семи енергокомпаній, але поки діятиме надзвичайний стан, ніхто
серйозно не обговорюватиме питання інвестування у цю сферу. Це може позначитися
і на інших галузях, однак найбільших збитків завдасть енергетиці, оскільки
вона інвестиційно найпривабливіша, готова до продажу. Відповідно виникає
загроза для наповнення бюджету, для якого приватизація — одна з найбільших
прибуткових статей.
Причому використовується стандартний для нашої країни підхід:
як тільки виникає якась проблема в енергетиці — відразу ж припиняється
приватизація. Неначе всі труднощі лише через те, що щось приватизоване.
Таж приватизованого в енергетиці кіт наплакав: чверть транспортуючих компаній
і жодної генеруючої. Однак у транспортуючих компаніях нема кризи. Його
зазнала лише генерація, яка належить виключно державі, а її приватизація
навіть не планується у 2000 році. Що ж тут припиняти? Особливо після того,
як пустовойтенківський уряд на півтора року припинив приватизацію в енергетиці. Продаж 1–1,5% акцій на фондовій
біржі? Мене дуже дивує: у бідах енергетики звинувачують процес, якого немає.
А найнебезпечніше те, що «надзвичайники» намагаються запровадити
прейскуранти з диференційованими тарифами і цінами на енергоресурси. Цим
може бути запроваджене інше вагове значення власності. Якась власність
стане дорожчою, якась — дешевшою. Вказані прейскуранти можуть спричинити
сильний негативний вплив на економіку. Адже хтось дістає право затверджувати
прейскуранти цін, а це саме те вершкове масло, яке так добре намазується
на хліб. І на ікру також вистачить. Повернення до жорсткого регулювання
цін за допомогою диференційованих тарифів означає лише одне. Той, кого
буде до них «приставлено», матиме все. І як же боротися з корупцією в установі,
якій «доручать» регулювати тарифи? Це все одно, що встановлювати з одного
місця ціни для бензозаправок усієї України. Як тут прослідкуєш (навіть
і відеокамери не допоможуть!), які хабарі носитимуть до цієї установи?
Доведеться одночасно збільшувати і чисельність генеральної прокуратури,
оскільки «прейскуранти» — це запровадження глобальної корупції.






