Бідна людина не та, у якого немає ні гроша в кишені, а та, у якої немає мрії
Сократ, давньогрецький філософ, один із засновників Західної філософії

«Немає жодних причин, які б завадили Україні вступити до ЄС», —

вважає посол Туреччини Ердоган IШДЖАН
15 березня, 2006 - 00:00
ЕРДОГАН ІШДЖАН / ФОТО РЕЙТЕР

Ще в 1963 році Туреччина підписала угоду про асоціацію з Європейським Союзом. У цьому документі Турецьку Республіку було визнано європейською країною з правом на можливе членство в ЄС. Однак лише наприкінці минулого року Євросоюз офіційно розпочав переговори з Анкарою про вступ країни до ЄС. Турецький посол Ердоган Ішджан у інтерв’ю «Дню» (до речі, це — його перше інтерв’ю в Україні) розповідає, яке домашнє завдання лишилося виконати його країні для отримання повноправного членства. Він вважає, що Україна в 2008 році зможе стати членом НАТО, а також через досить короткий час отримає статус кандидата, а згодом і статус країни, з якою ЄС розпочне переговори щодо приєднання. Новий посол Туреччини в Україні Ердоган Ішджан майже 30 років перебуває на службі турецького зовнішньополітичного відомства. Він обіймав дипломатичні посади в Берліні, Лондоні й Женевському офісі ООН, а останні чотири роки працював на посаді директора департаменту з прав людини МЗС Туреччини.

ІНТЕГРАЦІЯ ДОВЖИНОЮ В СОРОК РОКІВ

— Чим можна пояснити феномен наполегливості Туреччини, яка попри 40-річну історію неприйняття до ЄС не відмовилась від ідеї інтеграції до європейської спільноти?

— Дійсно, Туреччина започаткувала відносини з ЄС у 1963 році, уклавши в Анкарі угоду про асоціацію, і лише в 2005 році вона отримала статус країни, з якою Брюссель розпочав переговори про членство. Однак потрібно згадати, що ще за часiв Оттоманської імперії Туреччина прагнула бути частиною Європи. Після заснування в 1923 році Турецької Республіки за ініціативою Кемаля Ататюрка уряд ухвалив політику інтеграції країни в західні структури.

Слід відзначити, що ЄС ґрунтується на спільних цінностях, політичних, економічних, соціальних і культурних. І для будь-якої країни (чи Туреччини, чи України) важливо адаптувати законодавство, а також мати практику в рамках спільних європейських норм. Із самого початку Туреччина взялася за узгодження національного законодавства з європейським. Однак до кінця 1990-х років Анкарі так і не вдалося реалізувати поставлені завдання через складну політичну ситуацію в країні.

Починаючи з 1980-х років Туреччина змушена була інтенсивно боротися з тероризмом, саме через це вона не досягла повної відповідності національного законодавства до європейських норм. Лише наприкінці 1990-х років Туреччина змогла побороти прояви тероризму й досягла прогресу в політичній галузі. Як результат, у 1999 році на Гельсинському саміті ЄС Анкара отримала статус кандидата. А згодом, завдяки величезним реформам у політичній і економічній сферах, Туреччині був наданий статус країни, з якою започатковано переговори про членство.

— У ЄС деякі політики відкрито заявляють про неприйнятність членства Туреччини. Які ваші прогнози щодо отримання Туреччиною повноправного членства в ЄС на такому тлі?

— Перш за все слід зауважити, що для отримання повноправного членства в ЄС країна-кандидат має виконати свої зобов’язання щодо відповідності політичним і економічним критеріям ЄС, зокрема копенгагенським критеріям.

Туреччина довела (і це визнав Євросоюз), що наші зусилля щодо відповідності європейським політичним і економічним критеріям досягли задовільного рівня. Підтвердженням цьому стало започаткування переговорів про повноправне членство. Наразі Туреччина розпочала виконання величезного масиву домашньої роботи. Усе залежатиме від самих нас, коли ми справимося з цим завданням. Якщо Туреччина буде готова, тоді ЄС буде вирішувати, чи приймати нашу країну повноправним членом.

Я не думаю, що згідно з існуючим механізмом з ухвалення рішень ЄС відмовить Туреччині в повноправному членстві, якщо вона виконає свої зобов’язання як країна, з якою ведуться переговори. За нашими оцінками, це може статися в 2010 році або дещо пізніше. Ми не очікуємо, що раніше цієї дати ЄС буде розглядати питання щодо прийняття нашої країни до своєї спільноти.

ЩО Б НЕ КАЗАВ ФЕРХГОЙГЕН...

— Яку домашню роботу ще слід виконати Туреччині, щоб повністю відповідати всім критеріям ЄС?

— В останній доповіді Європейського Союзу щодо прогресу Туреччини відзначається, що наша країна досягла задовільного рівня відповідності політичним критеріям євроспільноти. Однак є декілька додаткових завдань, які має виконати Туреччина, щоб повністю відповідати політичним вимогам. Зокрема, це стосується свободи висловлювання, свободи зібрань тощо. За сприянням Ради Європи по всій країні проводяться тренінги для працівників судових органів і державної адміністрації. Щодо боротьби проти тортур, то в цій царині Туреччина — одна із найуспішніших країн в Європі. Я вважаю, що за досить невеликий проміжок часу ми досягнемо повної відповідності політичним критеріям ЄС. Беззаперечні наші досягнення й в економічній сфері. Рівень інфляції зменшено до десяти відсотків, хоча зовсім нещодавно він становив 100%. Збільшуються обсяги торгівлі, зменшується рівень безробіття.

— Україна перебуває лише на початку шляху до ЄС. Однак уже лунають різні заяви щодо відсутності перспектив вступу в ЄС нашої країни в найближчі 20 років. Такий прогноз нещодавно зробив віце- президент Єврокомісії Гюнтер Ферхгойген. Ще раніше, посилаючись на результати референдумів у Франції та Нідерландах, міністр внутрішніх справ і безпеки Франції Ніколя Саркозі також зазначив, що Україна не має перспектив членства в ЄС. Подібні заяви лунали (і досі лунають) щодо Туреччини. Як на них реагує Анкара й як слід реагувати Києву?

— Перш за все хочу наголосити, що Туреччина підтримує зусилля України на шляху інтеграції до європейських і трансатлантичних структур — НАТО та ЄС. Розвинута й демократична Україна сприятиме миру й стабільності регіону Чорного моря та всієї Європи. Відносно заяви Ферхгойгена, то треба розуміти, при яких обставинах вона пролунала. Це не перша й, мабуть, не остання заява подібного роду. Політики можуть робити схожі заяви в певному контексті. Але важливо пам’ятати, що рішення, які стосуються приєднання тієї чи іншої країни до ЄС, ухвалюються через формальні процедури. Це відбувається в рамках Європейської комісії, Європейської ради й Європейського парламенту. Наприклад, у другій половині 2005 року обговорювалась ситуація відносно вступу Туреччини до ЄС. Політики висловлювали різні, навіть протилежні погляди щодо цього питання. Ґрунтуючись на власних критеріях, Європейська комісія оцінила досягнення Анкари й зробила висновок, що Туреччина готова розпочати переговори щодо приєднання до ЄС. Відтак Європейська рада, після рекомендації Єврокомісії, ухвалила відповідне рішення. Така ж процедура чекає на Україну. Як у випадку з Туреччиною, все залежатиме від виконання Україною своїх зобов’язань.

Новий український парламент і уряд, які будуть обрані й сформовані після парламентських виборів, повинні проявити політичну волю й продовжити реалізацію політичних та економічних реформ, щоб відповідати критеріям ЄС. Я впевнений, якщо ці умови будуть виконані, то Україна зможе продовжити рух на шляху інтеграції до ЄС.

«УСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД УКРАЇНИ»

— Наскільки послідовна й наполеглива українська дипломатія у відстоюванні своїх інтересів на переговорах з ЄС?

— Я переконаний у послідовності зусиль України на цьому шляху. Ми сподіваємось, що після парламентських виборів новий уряд матиме таку ж сильну політичну волю. Немає жодних причин, які б завадили Україні через короткий період часу отримати статус кандидата, а згодом і країни, з якою буде започатковано переговори про приєднання до ЄС. Я думаю, що так і буде.

— Західні політики часто кажуть: якщо Туреччині — так, то чому Україні — ні? Цікаво, як ставляться до такої постановки проблеми турецькі дипломати...

— Це природно, що існують різні погляди. Це — вияв демократії. Важливо, щоб Україна продовжувала докладати зусилля й виконала свої зобов’язання, щоб спершу стати країною-кандидатом, а згодом країною, з якою розпочато переговори щодо членства в ЄС. Усе залежатиме від того, як Україна виконає своє домашнє завдання.

— Російський посол Віктор Чорномирдін, коментуючи прагнення нашої країни щодо вступу в ЄС, сказав, що Україна може повторити долю Туреччини, яка більше сорока років намагається вступити до Євросоюзу. Ви не хотіли б нічого сказати своєму колезі?

— Туреччина має довготривалі й гарні відносини з Росією та Україною. Інтеграція вашої країни до європейських структур — в інтересах регіону, до якого входить і Росія. Зусилля України щодо модернізації своїх стандартів життя задля їхньої відповідності європейським нормам — в інтересах усіх країн цього регіону, в тому числі Туреччини й Росії.

ПАРТНЕРИ З ПЕРСПЕКТИВОЮ НА КОНКУРЕНЦІЮ

— Наші країни прагнуть вступити до ЄС. Якщо Туреччина сподівається це зробити після 2010 року, то Україна поставила за мету вступ до 2015 року. Як ви вважаєте, на шляху євроінтеграції Київ і Анкара в більшій мірі конкуренти чи партнери?

— Наші країни — партнери. Якщо ви глянете на карту, то побачите схожість наших країн, вони мають спільну історію. Зараз ми поділяємо спільне занепокоєння щодо світових проблем і, зокрема, щодо дефіциту енергетичних ресурсів. Це пояснюється тим, що наші країни залежать від зовнішніх джерел енергопостачання. Ми також поділяємо спільні прагнення щодо інтеграції до євроатлантичних структур. Наразі Туреччина дещо випереджає Україну. Але ми будемо допомагати вам ліквідувати це відставання. Туреччина вважає Україну головним партнером стратегічного значення, з яким вона має довготривалі й багатосторонні відносини. Пріоритетом турецького уряду є розвиток відносин з Україною в усіх сферах.

— На зустрічах високопоставлених представників наших країн постійно йдеться про необхідність розширення торговельної співпраці. Яку оцінку ви можете дати стану взаємного товарообігу?

— Щороку обсяги товарообігу збільшуються на 30%. Очікується, що цього року двосторонній обсяг торгівлі перевищить чотири млрд. доларів. Разом із тим торговельний баланс — на користь України. Мета Туреччини полягає в тому, щоб досягти більш збалансованої торгівлі. Україна також хоче диверсифікувати свій експорт і включити поставки високотехнологічної продукції, яка потрібна Туреччині. Сторони домовилися розглянути ці аспекти.

— Туреччина твердо виступає за зближення між НАТО й Україною. Як ви гадаєте, чи вдасться українській владі реалізувати свої прогнози щодо переходу до Плану дій щодо членства (ПДЧ) уже в квітні цього року, а в 2008 році вступити до Альянсу?

— У квітні відбудеться неформальне засідання міністрів закордонних справ країн-членів НАТО. Тому я не думаю, що на цьому засіданні буде ухвалене подібне рішення. Це, можливо, зроблять лише на грудневому саміті в Ризі. У принципі перехід України до етапу ПДЧ підтримує Туреччина та багато інших країн. Але здається, що в квітні цього не можна буде здійснити з технічних причин.

Що стосується можливості вступу України в НАТО в 2008 році, я сподіваюсь, що так і буде. Це станеться за умови, коли Україна продовжить реалізувати реформи й досягне критеріїв, встановлених у документах НАТО.

Микола СІРУК
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments